Придбання, обмін та продаж іноземної валюти

Ключовим нормативно-правовим актом, що встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, є Декрет № 15-93. Стаття 7 зазначеного Декрету передбачає, що в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта. Тому для імпорту товарів чи послуг суб’єкту підприємництва необхідно придбати іноземну валюту.

Проте підприємство-експортер, що одержало валютну виручку, не може вільно використовувати її для здійснення розрахунків на території України, оскільки згідно з п. 1 ст. 3 Декрету № 15-93 єдиним законним засобом платежу на території держави є валюта України (гривня). Для застосування іноземної валюти як засобу платежу на території України також потрібна індивідуальна ліцензія Нацбанку України.

Торгівлю іноземною валютою на території України резиденти і нерезиденти – юридичні особи здійснюють через уповноважені банки та інші фінансові установи, що отримали відповідну ліцензію НБУ, виключно на Міжбанківському валютному ринку України.

Проведення обмінних операцій у касах банків та пунктах обміну валют юридичними особами є порушенням правил торгівлі валютними цінностями і веде до накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених операцій, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій.

Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на МВРУ та на міжнародних валютних ринках установлено Положенням № 281, що поділяє всі валютні операції на чотири категорії:

– поточні торговельні операції в іноземній валюті, до яких належать розрахунки за експорт та імпорт товару без відтермінування платежу або з відтермінуванням, яке згідно з договором не перевищує строків, передбачених законодавством України для виконання таких розрахунків (180 днів), а також розрахунки на території України між резидентами – суб’єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії НБУ;

– поточні неторговельні операції в іноземній валюті, до яких, зокрема, належать перекази з оплати праці, сплата зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності, оплата витрат, пов’язаних з відрядженнями за кордон;

– валютні операції, пов’язані з рухом капіталу, до яких, зокрема, належать надання та отримання резидентами фінансових кредитів та позик, операції з виконання зобов’язань за гарантіями, порукою, заставою, лізингом та факторингом, здійснення інвестицій та інші операції, що не є поточними;

– валютно-обмінні операції, які на МВРУ та на міжнародних валютних ринках можуть здійснювати виключно уповноважені банки та уповноважені фінансові установи (далі – суб’єкти ринку).

Залежно від того, для яких операцій треба придбати іноземну валюту, у Положенні № 281 установлено порядок її придбання та перелік необхідних для цього документів.

Згідно з п. 1 гл. 1 розділу II Порядку № 281 клієнти-резиденти мають право придбати (обміняти) іноземну валюту на підставі таких документів:

– заяви про придбання іноземної валюти;

– договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

– вантажної митної декларації, якщо товар увезено на територію України (ВМД, за якими здійснено митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов’язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для придбання іноземної валюти);

– акта (здавання-приймання тощо) чи іншого документа, що засвідчує надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;

– документів, передбачених для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Придбати валюту для поточних неторговельних операцій можуть клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, крім постійних представництв нерезидентів) на підставі таких документів:

– заяви про придбання іноземної валюти;

– розрахунку витрат (на відрядження за межі України; на експлуатацію транспортних засобів, що виконують рейси за межі України; для оплати праці працівників-нерезидентів, які відповідно до укладених договорів (контрактів) працюють в Україні, тощо);

– документів, що мають силу договору, які використовують у міжнародній практиці для оплати видавання охоронних документів на використання об’єктів промислової власності, оплати за використання прав інтелектуальної власності, оплати відшкодування судових, арбітражних, нотаріальних та інших платежів;

– копій договорів про здійснення платежів соціального характеру;

– копії документа про умови вступу до міжнародних організацій у разі сплати вступного внеску чи копії документа, що засвідчує членство в міжнародній організації в разі сплати членських внесків;

– документів, необхідних для повернення коштів, якщо банки-нерезиденти відкликають розрахункові документи;

– інших документів.

Здійснюючи операції купівлі чи продажу іноземної валюти, банк згідно із заявою утримує суму належної йому комісійної винагороди у гривнях із суми, перерахованої на придбання іноземної валюти чи отриманої від продажу іноземної валюти.

4.3. Відображення в обліку операцій з купівлі, продажу та обміну іноземної валюти

Для відображення іноземної валюти в бухгалтерському обліку застосовують курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни, установлений НБУ на дату здійснення операції.

Припустимо, підприємство отримує виручку за експортовані раніше товари. Дотримуючись п. 5 П(С)БО 21, воно повинне одержану в іноземній валюті суму помножити на курс НБУ, що діє на дату надходження валютних коштів. Отриману суму в гривневому еквіваленті зараховують на баланс підприємства. Так відбувається первісне визнання операції в іноземній валюті.

Кошти в іноземній валюті, що перебувають на рахунках у банку, обліковують на двох субрахунках:

– 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”;

– 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.

Готівкова іноземна валюта обліковується на субрахунку 302 “Каса в іноземній валюті”.

Підприємство купує іноземну валюту через уповноважений банк на МВРУ за комерційним курсом, її вартість, як правило, відрізняється від вартості, розрахованої за курсом НБУ на цю саму дату.

Якщо курс НБУ на дату зарахування придбаної валюти вищий за курс, за яким її придбано, позитивну різницю, що утворилася, визнають доходом. Вона відображається на субрахунку 719 “Інші доходи від операційної діяльності” або 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”, а потім списується на субрахунок 791 або 793 відповідно залежно від виду діяльності, для якого придбано валюту.

Якщо ж комерційний курс перевищує курс НБУ, така різниця входить до складу витрат підприємства і після відображення на субрахунку 949 “Інші витрати операційної діяльності” або 977 “Інші витрати звичайної діяльності” також списується на субрахунок 791 або 793 відповідно.

Комісійна винагорода, утримана банком, та сума збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з придбання іноземної валюти, у бухгалтерському обліку включаються до складу адміністративних витрат та відображаються на рахунку 92.

Операції із купівлі, продажу та обміну іноземної валюти підлягають оподаткуванню.

Відповідно до ст. 153.1.4. Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату виконання операції, якщо вона відбулась після дати звітного балансу.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду входить позитивна або від’ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким купують іноземну валюту, та курсом, за яким визначають її балансову вартість.

До витрат належать також витрати на сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов’язкових платежів, пов’язаних з придбанням іноземної валюти.

Термін “балансова вартість іноземної валюти” для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу.

Термін “вартість іноземної валюти на дату здійснення операції” для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, встановлену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату здійснення операції.

Приклад 1. Для виконання зобов’язань за імпортним контрактом (операція належить до операційної діяльності) підприємству необхідно придбати 10000 доларів США. Банку перераховано 81000 грн. Офіційний курс НБУ на дату зарахування придбаної валюти становив 8,00 грн. за $1. У результаті торгів на МВРУ встановився курс продажу 7,90 грн. за $1. Утримавши комісійну винагороду в розмірі 0,4 % від суми придбаної валюти та збір до Пенсійного фонду за ставкою 0,5 %, банк повернув залишок гривні на поточний рахунок підприємства.

Таблиця 4.1

Дата добавления: 2014-01-04