Сім'я та її функції

Сім'я, як і окрема людина, — одиниця статистичної сукупності (на­селення), тобто вона є носієм ознак, що необхідні для демографічної, со­ціальної та економічної характеристики населення.

Сім'я — найдавніша організаційна форма, в якій реалізуються основні процеси існування і розвитку населення, передусім його природного і со­ціального відтворення; первісний осередок людського суспільства.

Статистика населення розробила такі критерії визначення сім'ї як одини­ці обліку. Сім'я — це група людей, пов'язаних між собою: а) спільним прожи­ванням; б) кровною спорідненістю та свояцтвом; в) спільним бюджетом.

Для того щоб сім'я могла бути статистичною одиницею сукупності, необхідне поєднання всіх трьох ознак. У населенні як системі сім'я є про­стим, первинним системним утворенням.

Проаналізуємо головні зміни у сімейному складі населення. Переписи населення кінця XX ст. в розвинених країнах виявили досить чітко визна­чені нові тенденції зміни сімейного складу суспільства, зокрема в постіндустріальному суспільстві, більше ніж 9/10 населення якого становить середній клас.

Поряд із процесом нуклеаризації сімей, що виявилася в їх розшару­ванні за поколіннями, виокремленні дорослих дітей та створенні ними власних сімей, відбуваються зміни структури сімейного складу.

Так, частка типово нуклеарної сім'ї, яка складається з ядра (батьків) і дітей, стає дедалі меншою. Перепис населення США 2000 р. зафіксував, що саме такі «традиційні» сім'ї становлять лише п'яту частину домогосподарств. Натомість значно збільшилася частка домогосподарств, що скла­даються з однієї людини.

По-перше, це овдовілі старі люди, що жили вже окремо від своїх дітей.

По-друге, дорослі діти, що вже живуть окремо, але ще не створили власних сімей і відкладають одруження на невизначений час, остерігаю­чись не уповільнювати кар'єру, уникнути матеріальних нестатків, мож­ливого розлучення тощо.

По-третє, це овдовілі або розлучені чоловіки і жінки працездатного віку, що не мають дітей.

Четверту групу одинаків становлять розлучені, які мають дітей, але діти залишилися з одним із колишніх партнерів. Спостерігається варта уваги суспільства тенденція залишати дітей від припиненого шлюбу не з матір'ю, а з батьком. Частка таких сімей помітно збільшується, а в цілому неповних сімей стільки ж, скільки повних.

Нарешті, зміцнилася тенденція збільшення частки домогосподарств, які складаються з осіб, не пов'язаних кровним рідством. Одинокі несімейні люди об'єднуються для спільного життя, щоб пом'якшити знегоди саміт­ності.

Паростки цих процесів є й в Україні. Їх дослідженню сприяє перехід від одиниці сукупності перепису населення «сім'я» до одиниці сукупності «домогосподарство». Досі вважалося, що неродичі в наших домогосподарствах — це люди, пов'язані найчастіше службовими обов'язками, — гувернантки, слуги, шофери, домоправителі та ін. Тепер маємо і поєднання одинаків.

Особливу групу одиноких людей становлять у нашій країні безпри­тульні, бродяги — плата за соціальну і системну кризу, що занадто затяг­нулася.

До перепису населення України 2001 р. саме сім'я разом із окремою особою була другою одиницею сукупності. В першому українському пе­репису після здобуття незалежності другою одиницею сукупності є «домогосподарство» — поняття, ширше за поняття «сім'я», адже, по-перше, домогосподарство, що налічує дві особи і більше, може складатися з ро­дичів і неродичів (важливий лише критерій спільного проживання і спільного бюджету), по-друге, домогосподарство може складатися з не­родичів і, по-третє, домогосподарство може складатися з однієї особи. Не вживається визначення «одинак» і «член сім'ї, що живе окремо», як це було в попередніх переписах.

Відмінність між поняттями «одинак» і «член сім'ї, що живе окремо» полягає в тому, що одинаки — це люди, які вийшли з сім'ї, не підтриму­ють із нею регулярних матеріальних зв'язків і ще не створили власної сім'ї, або ті, що втратили інших членів сім'ї (смерть, розлучення та ін.). Члени ж сім'ї, що живуть окремо, зберігають регулярний матеріальний зв'язок із сім'єю, з якої вони вийшли (наприклад, студенти, які виїхали на навчання). Тепер в Україні, як і в багатьох інших країнах світу, первинним органі­заційним осередком населення є не сім'я, а «домогосподарство». Це утво­рення, до якого належать члени сім'ї, а також особи, які постійно в ній про­живають (наприклад, пенсіонери, пацієнти, слуги, друзі, компаньйони).

Джерелом відомостей про кількість домогосподарств і сімей, їх склад за демографічними і соціально-економічними ознаками є переписи насе­лення. Перше питання програми переписного листа в Україні стосувалося сімейної ролі опитуваної людини, причому традиційно перелік сімейних Ролей розпочинався з поняття «глава», а потім наводився перелік інших позицій по відношенню до глави (чоловік, дружина, дочка, син тощо). ід час перепису 1989 р. вперше стосунки визначались не до глави, а до ^Го. кого записали першим. Така зміна редакції питання не випадкова, вона відображає сучасний стан і стосунки в сім'ї. Роль «глави» змінюється. Колишні традиції його визначення відмирають, а нові ще не усталені. Чоловік був главою патріархальній сім'ї. Тепер нерідко в сім'ї лідером є жінка або панує форма біархату. Отже, про те, хто глава сім'ї, за матеріалами останнього перепису можна зробити висновок не прямо, а опосередковано, умовно вважаючи, що лідером сім'ї є той, кого записали першим.

Основою виникнення сім'ї та її ядром є шлюбна пара. Потім виника­ють різні види сім'ї. Сім'я також породжує одинаків.

Функції сім'ї історичні, вони змінюються з розвитком суспільства. Деякі функції відмирають, інші посилюються, трансформуються зміст сімейної ролі подружжя, дітей, прабатьків, їхні стосунки.

Основні функції сім'ї в індустріальному і постіндустріальному суспіль­стві такі: взаємне піклування членів сім'ї один про одного, народження і виховання дітей, організація побуту, в тому числі споживання матеріаль­них і духовних благ.

Окремо слід розглянути виробничу функцію сім'ї. В давні часи сім'я була не лише основним демографічним осередком співіснування поко­лінь, а й головним виробничим осередком. Поступово виробничі функції відокремилися від сімейного життя. Зайнятість у суспільному виробництві забезпечує засоби для існування, а сімейні виробничі функції звузилися, стали епізодичними або зникли зовсім (більш постійні такі, як рукоділля, майстрування, шиття, різноманітні ремонтні роботи тощо). Проте це не стосується досить великої соціальної групи людей, які працюють у сімей­ному господарстві, — фермерів, ремісників, дрібних господарів у тор­гівлі, комунальному господарстві. В таких сім'ях виробнича функція збе­реглася.

Головним завданням демографії у вивченні сім'ї є необхідність дати кількісне вираження закономірностей, що характеризують сімейний уклад суспільства, — закономірностей утворення і розвитку сімей, їх функцій, складу з демографічного і соціально-економічного погляду, закономірно­стей зміни сімейних ролей, взагалі всіх змін у сімейному укладі суспіль­ства у зв'язку з демографічною революцією.

Дата добавления: 2014-01-04