Зорове сприйняття рухливе

Око та зорове сприйняття кольорів.

Око сприймає потік випромінюваної енергії, що є електромагнітними коливаннями, дожини хвиль яких розташовані в межах від 400 до 760 мкм (оптичний діапазон). Променева енергія через оптичну систему ока (передня камера – кришталик – скловидна маса) попадає на сітчасту оболонку, викликаючи збудження колбочко-паличкового апарату ока, створюючи відчуття світла.

Навколишній світ ми сприймаємо всіма органами чуття: однак головну роль відіграють очі.

Людина бачить (сприймає) навколишній світ очими, а тлумачить побачене розумом (мозком). Оптична система ока має складну і довершену будову. Відповідно теорії зору процес бачення заснований на фотохімічних явищах, що відбуваються в колбочках і паличках. Кольоровий зір відтворюється через колбочковий апарат ока, для збудження якого необхідна значна освітленість. При малій освітленості колбочки не збуджуються і зір відбувається лише за рахунок збудження паличок. Тому колбочковий апарат іноді називають апаратом денного зору, а паличковий – апаратом сутінкового зору. Для того щоб отримати чітке зорове сприйняття предмету спостереження, око фокусується, тобто наводиться різкість. Це досягається шляхом зміни кривизни поверхні кришталика, що призводить до зміни його фокусної відстані. Така властивість ока, що не залежить від нашої свідомості, називається акомодацією. Для нормального ока найкращим вважається відстань до предмету, що спостерігається - 25 см.

Величина деталей, що розрізнюється оком залежить від розміру елементів, що сприймаються. Гострота зору характеризується мінімальним проміжком між об’єктами, які око здатне бачити. Роздільна здатність нормального ока при нормальних умовах спостерігання, оцінена в кутових одиницях, складає приблизно 1′, а в лінійних одиницях – біля 0,05 – 0,08 мм. Точність графічних побудов руками оцінюється в 0,2 мм, а за допомогою графопобудувачів – 0,1 мм.

Граничний кут гостроти зору для різних людей сильно відрізняється. Він залежить також від наявного контрасту. Наприклад, білий квадрат на чорному полі може бути видно під кутом 20′′. Відносне суміщення двох відрізків, розташованих на продовженні один одного, сприймається ще під меншим кутом. Також не розрізнювальна нерухома точка стає видною, як тільки починає рухатися.

По-перше, очі проводять мимовільні коливаючи рухи відносно напрямку зорової осі – це так званий тремор. Він обумовлює саму можливість зорового сприйняття. Завдяки зсуву точки зору зображення в мозку спостерігача відтворюється безперервно. При повній зупинці очей спостерігача зображення на сітківці “затухає”.

По-друге, спостерігач послідовно, однак не завжди повною мірою свідомо проглядає зображення вздовж контурних ліній, що утворюють остов креслення. Контури, що складають рисунок зображення, несуть найбільшу частину інформації про предмети і явища які створюють об’єкт.

Очі незалежно від свідомості людини пристосовуються до яскравості світла шляхом зміни діаметру зіниці. Загалом діаметр зіниці дорівнює 3-4 мм, але може звужуватися і розширюватися від 2 до 8 мм. При збільшенні яскравості світла зіниця зменшується, а при зменшенні яскравості – збільшується.

Дата добавления: 2014-01-04