У 1809 р. заснували Першу чоловічу гімназію. Учнями гімназії були М. Булгаков, К. Паустовський

В 1898 р. відкрито Київський політехнічний інститут - перший в Росії багатопрофільний навчальний заклад, що мав 4 факультети: механічний, хімічний, інженерний і сільськогосподарський.

У 1875 р. художником М. Мурашком була заснована Київська школа малювання. В ній викладали В. Васнєцов, М. Ге, Г. Мясоєдов, М. Пимоненко, В. Полєнов, І. Рєпін та інші видатні майстри.

З XIX ст. починається також історія київського світського театру. Досі в місті не було спеціального театрального приміщення. У XVIII ст. вистави відбувались у приватних будинках, деякий час — в одному з флігелів Маріїнського палацу. Перший дерев'яний міський театр на 740 місць збудований А. Меленським у 1805 р. на Хрещатику. Постійної трупи театр не мав. Міська сцена здавалася в оренду різним гастролюючим трупам, репертуар яких був представлений українськими, польськими, російськими творами різних жанрів — від драми до опери. На цій сцені виступали М. Щепкін, П. Мочалов, а також артисти з Італії, Іспанії, Франції та інших країн. У 1851 р. приміщення було знесено. Нове театральне приміщення на 970 місць було збудоване в 1856 р. на вул. Володимирській.

У Києві користувалась популярністю італійська опера. 1867 поклав початок постійним російським оперним сезонам. На спектаклі, поставлені за їх творами, до Києва приїздили композитори П. Чайковський, С. Рахманінов, М. Римський-Корсаков, брали участь у виставах або їх підготовці (П. Чайковський готував прем'єру «Пікової дами», яка вперше побачила світло рампи саме на київській сцені). В Києві виступали Марія Гальвані, Тітта Руффо, Маттіа Баттістіані, А. Нежданова, Л. Собінов, Д. Усатов — учитель Ф. Шаляпіна. Сам Ф. Шаляпін розпочав свій творчий шлях у 1890 р. в хорі української мандрівної трупи Г. Деркача. Пізніше він часто виступав на київській сцені.

Найбільш розвиненою галуззю економіки на початку XX ст. залишалась торгівля. В 1914 р. в місті налічувалось понад 10,5 тис. торговельних закладів. Київ перетворився на головний у Росії центр торгівлі цукром.

Зростала чисельність міського населення. За період з 1897 до 1914 р. вона збільшилась з 248 до 626 тисяч чоловік. Напередодні першої світової війни Київ займав площу близько 170 кв. км.

Своєрідністю архітектурного вирішення відзначаються будівлі, споруджені за проектами В. Городецького. Випускник імператорської художньої академії в Петербурзі, він працював у різних містах Росії, але розквіт його мистецтва пов'язаний з Києвом. Він був одним з авторів проекту будинку Національного художнього музею, стилізованого в дусі давньогрецької архітектури. В 1899 р. розпочато будівництво римсько-католицького костьолу Св. Миколая.

Якщо пройтися вгору по вул. Городецького, повз театру ім. І. Франка до будівлі, яка зветься Палац президента України, то навпроти нього можна побачити одну з найцікавіших архітектурних пам`яток Києва – Будинок з химерами, архітектора Владислава Городецького. В лютому 1901 р. В. Городецький придбав ділянку землі на дуже крутому схилі і взявся звести будинок там, де ніхто з архітекторів не наважувався розпочати будівництво. Будівництво було закінчено у 1903 р. Фасади прикрашені скульптурними зображеннями різних напівміфічних істот роботи скульптора Е. Саля. Виконані з бетону, вони рекламували продукцію цементної фабрики «Рог», співвласником якої був В. Городецький. Сьогодні будівля відома серед киян під назвою «будинку з химерами». Будинок з химерами, мабуть, найвідоміша будівля в Києві. Зараз будинок розташовується у центрі Києва, неподалік від Палацу президента України, а на початку 20 століття все було інакше. Тоді в цій частині Києва були проведені роботи по впорядкуванню цієї досі доволі занедбаної території. На місці осушеного Козиного болота побудували театр Соловцова (нинішній театр ім. І. Франка), а ділянка землі на кручі, що височіла над театром, продавалася на міському аукціоні за дуже низькою ціною, оскільки вона була геть непридатна для будівництва. Тому загальне здивування викликало рішення Владислава Городецького зводити там будинок для своєї родини.

Повне ім'я польського архітектора - Лешек Дезідерій Владислав Городецький, саме так звали автора будівлі епохи модерна, яка стала однією з головних архітектурних пам'яток Києва. За однією з версій, ідея будівництва знайшла несподіване підкріплення завдяки суперечці. Кажуть, що в 1902 році в київському ресторані зустрілися три архітектори: Олександр Кобелєв, Володимир Леонтович та Владислав Городецький. В ході дружньої бесіди з'ясувалося, що Городецький придбав дешеву ділянку землі на Банковій, і збирається будувати там будинок. Знаючи про непридатність цієї ділянки для споруди чого б то не було, колеги були невимовно здивовані, та виказали скептицизм з приводу задуму Городецького. Архітектори уклали парі, за умовами якого Городецький повинен був протягом 2 років збудувати на схилі горба будинок, що він і виконав з нечуваним розмахом та успіхом. Сам Городецький на прийомі, який було організовано з нагоди закінчення будівництва, сказав такі слова: "Будинок, звичайно, дивний, але не знайдеться в Києві жодної людини, яка б, проходячи повз нього, не зупинила свій погляд". І він виявився правий, повз цього будинку байдуже пройти неможливо. Палац президента, розташований по сусідству, отримує від туристів значно менше уваги та захоплених поглядів, ніж цей дивний казковий замок.

Це був перший будинок у Києві, побудований з використанням нового матеріалу - цементу. Здійснення такого проекту могло служити ще й рекламною акцією продукції промисловця Ріхтера, що займався виробництвом цементу. Для того, щоб створити стійку основу для будинку, на крутому пагорбі було вбито близько 50 бетонних паль на глибину 5 метрів. З боку вулиці Банкової будинок має три, а з боку театру ім. Івана Франка - шість поверхів.

І зовнішнє оформлення будинку, і внутрішні інтер'єри не повторюються більше ніде, у них відбилися не тільки фантазія й майстерність архітектора, але і його пристрасть до полювання. Зовні будинок являє собою незабутнє видовище. Фасад багато прикрашений фігурами реальних істот гіпертрофованих розмірів. Тут і дівчата верхи на рибах (їх часто мають за русалок), що розкинули свої сіті; і дельфіни, і морські гади, крокодили, величезні жаби, латаття небувалих розмірів, голови носорогів, антилоп, ящірок що стрімко біжать по струнких колонах; орли, що хижо розправляють крила; слони, хоботи яких служать водостоками під час дощу. Усі ці елементи декору за своїми малюнками виконав відомий у ті роки скульптор Эліо Саля.

Цей будинок було задумано використовувати в якості прибуткового. Шість з семи квартир здавалися в оренду заможним людям - іншим постояльцям житло такого рівня було не по кишені. А один поверх - третій з боку двору, а перший з боку центрального входу з вулиці Банкової, займала квартира самого Городецького. Планування кімнат було складено таким чином, що перші сонячні промені світили у вікна прислуги: куховарок та покоївок. Це й логічно, адже персонал що обслуговує, повинен просипатися першим, щоб вчасно ще до пробудження мешканців приготувати все необхідне. Ближче до полудня сонце попадало в кабінет Городецького, де він звичайно працював у цей час, а наприкінці дня заглядало у вітальню.

Ліворуч від центрального фасаду була влаштована альпійська гірка з фонтаном. Для мешканців Городецький створив максимально комфортні умови. Крім того, що будинок був оснащений усіма необхідними зручностями, на нижніх поверхах були виходи у внутрішні дворики - зазвичай прибуткові будинки не мали таких надмірностей. У саду поруч із будинком був невеликий хлів, де тримали корову, і до сніданку кожний мешканець мав змогу випити кави зі свіжими вершками або молоком.

Що стосується внутрішнього декору - то він ще більш примхливий, ніж зовнішній. За правилами, які диктував модерн, будинок повинен бути гарним не тільки зовні, але й усередині, і Городецький прикрасив свій шедевр з великою майстерністю. Якщо входити з центральних дверей - саме звідси попадають у будинок нинішні поважні гості президента України, то перше приміщення відразу ж дивує й захоплює. Стіни цієї кімнати покриті розписами, на яких зображено підводний світ із затонулими кораблями. Центр стелі прикрашає ліпнина у вигляді спрута. Щупальця цього декоративного восьминога виконані у вигляді сплетіння раковин, морських зірок, рослин, усі вони розфарбовані в різні кольори та вкриті шаром перламутру. Виготовлений цей величезний восьминіг з гіпсу, його щупальця спускаються до самих стін. Якщо ліпнина в першому залі оригінальна, то люстра була втрачена, а нинішня - це копія, відновлена по фотографіях. Вона також виконана з перламутру та гіпсових елементів.

Ліворуч знаходяться кімнати, що належали родині Городецьких. У цій частині будинку й на сходах, що ведуть нагору, під час реставраційних робіт вигляд приміщень відновили за фотографіями, які робив сам Городецький. Інша частина приміщень втратила декор у другій половині 20 століття, і була просто відремонтована.

У колишній вітальні Городецького зараз розташовується малий переговорний зал. Самою яскравою оздобою цієї кімнати також є ліпнина, що зображує гірлянди квітів ірисів. Виконана вона у білих, рожевих та ніжно-зелених тонах. Крім того ця кімната, як і всі інші прикрашена мисливською атрибутикою - на стінах тут висять оленячі роги. У колишній вітальні, як і в інших кімнатах, встановлені старовинні груби, облицьовані кахлями рідкісной краси. Усі печі справні, і їх можна розтопити в будь-який момент, але оскільки в будинку давно функціонує централізоване парове опалення, то печі не використовують навіть із демонстраційною метою.

Ліпнина в їдальні теж дуже вигадлива - вона зображує всіляку городину та інші продукти: тут можна розгледіти і часник, і артишоки, і буряк, та багато чого іншого. Посуд та картини в цих кімнатах і в інших приміщеннях не збереглися, зараз кімнати прикрашені музейними експонатами.

З залу-вітальні зі спрутом, на верхні поверхи ведуть сходи з білого мармуру. І самі сходи, і поручні, і гіпсовий декор чудово збереглися. Балясини виконані у вигляді орлиних лап з пазурами, на стінах закріплені гіпсові зображення мисливської зброї й трофеїв: тут і підбитий олень, і заєць, і цілі гірлянди з куріпок та іншої дичини, а також з ялинових галузей і шишок. Між 4 і 5 поверхами на сходах ще при Городецькому було встановлено електричний світильник у вигляді гігантського сома - він працює й зараз. Характерно, що якщо зовні будинок прикрашають живі тварини, то всередині всі вони представлені вже у вигляді здобичі мисливця.

Дата добавления: 2014-01-04