Загальна характеристика правової культури

Класифікація організаційних методів за основними елементами процесу управління

Основні елементи процесу управління	Організаційні методи
Інформація	Методи збирання, обробки, систематизації, аналізу, зберігання, видачі й передачі інформації різноманітного змісту
Цілі, завдання	Методи визначення цільових завдань (аналітичний, евристичний, інтуїтивний); методи оцінки цілей, завдань (ранжування за значимістю, підведення підсумків); методи фіксації цілей, завдань (офіційні документи й документи особистого користування); методи відображення цілей, завдань (графічні методи – «дерево цілей», мережні графіки) та інші.
Рішення	Індивідуальні й колективні методи підготовки й прийняття рішень (індивідуальний і колективний «блокноти», мозкова атака (мозковий штурм), групова дискусія, аналоги, розрахунки – усього понад двадцять методів
Організаційно-виконавча система	Методи створення ОІС (регламентування, інструкції, засоби орієнтації); методи управління ОІС (оргпланування, інструктування, розпорядчі (адміністративні) методи); методи перетворення ОІС (реорганізація); методи розформування, руйнації ОІС (метод дезорганізації)
Кадри, персонал	Методи підбору й розстановки кадрів (описові й кількісні методи, випробування посадою, виконання задач від простих до складних, стажування); форми й методи взаємодії
Ресурси	Методи визначення кількості ресурсів – нормативний і аналоговий методи, метод збільшених розрахунків, «дерево ресурсів»
Час	Методи визначення необхідного часу (дослідно-нормативний, експертний і аналоговий методи); методи економії часу (послідовний і паралельний методи виконання робіт, делегування повноважень)
Контроль, перевірка виконання	Методи контролю: періодичне отримання інформації від підлеглих, нижчих керівників; особисті спостереження; графічні методи; дані, отримані за допомогою ЕОМ; контрольні записи в щоденнику, щотижневику, часописі, настільному календарі; інформація, отримана на нарадах, засіданнях; запит інформації з визначеного питання; виявлення відхилень; особиста перевірка стану справ; доповіді виконавців про хід роботи; вивчення окремих даних; інспекції; «екран виконання роботи»; спецкартотеки

1. Загальна характеристика правової культури

Культура спілкування людей ґрунтується на дотриманні певних правил, які були вироблені людством протягом багатьох століть З часів пізнього середньовіччя ці правила називаються етикетом. Але вони означають лише форми і техніку спілкування. Наприклад, як дискутувати, вести переговори, не ображаючи при цьому співрозмовника, як поводити себе вдома, на службі, в колі друзів чи опонентів і т. д.

Людина не живе ізольовано від суспільства, вона постійно знаходиться серед інших людей. Навіть якщо вона на деякий час залишається одна, то не вільна від впливу інших людей, своїх батьків, вихователів, колег, установлених правил поведінки, накопиченого професійного досвіду, знань та загальнолюдських цінностей. В міжособистісних взаємовідносинах, громадських, політичних, службових, сімейних, побутових стосунках виявляється загальна культура поведінки людини, правила і норми якої складалися віками на основі конкретної життєдіяльності людей, їхньої праці, спілкування, звичаїв і традицій. Будь-які порушення правил культури поведінки завжди призводять до порушень стосунків між людьми, до конфліктів, ускладнюють умови життя і спілкування. Духовний світ, характер, побут, мораль, культурне набуття народу, правила поведінки у виробничій сфері формують світогляд людини і передаються із покоління в покоління.

Професія юриста, як своєрідний вид соціальної діяльності, виділяється серед інших цілим рядом специфічних властивостей, зумовлених тою роллю, яку відіграють право і законність у житті суспільства. Охорона прав і законних інтересів громадян, безкомпромісна боротьба з правопорушеннями, висококваліфіковане розв’язання різноманітних юридичних проблем – є змістом повсякденної діяльності юристів і разом з тим являється їх професійним обов’язком.

Саме юристи, які мають ґрунтовні знання, відповідну професійну підготовку, високу правосвідомість, чітке розуміння своєї відповідальності за долю людей, наділені владними повноваженнями і здатні ефективно впливати на зміцнення законності і правопорядку у державі.

Необхідність виконання юристами своїх професійних повноважень, громадянського обов’язку ставить перед ними особливо високі вимоги до особистих якостей.

Правова культура відображає такі зрізи правової реальності (правової системи):

Структурно-функціональний зріз уможливлює розкриття статики (структурного аспекту) і динаміки (функціонального аспекту) правової культури. Структурний аспект (статика) правової культури характеризує її склад, внутрішню будову; функціональний (динаміка) – виникнення, розвиток і взаємодію елементів правової культури між собою і з іншими соціальними явищами, насамперед моральною, політичною та іншою культурами.