Групи слів за значенням

Лексичне значення

Тема: Лексичне та фразеологічне багатство мовлення.

Лекція 5-6

План

1. Лексичне значення

2. Групи слів за значенням

   2.1 Синоніми

   2.2Антоніми

   2,3Омоніми

   2,4Пароніми

3. Поділ лексики за походженням

4. Застарілі слова. Неологізми

5.Фразеологізми

Лексичним значенням називають співвіднесеність слова з предметами, явищами, предметами, процесами, відношеннями, закономірностями реальної дійсності та поняттями про них. Слово називає предмет — це його лексичне значення. Але цим не вичерпується зміст поняття. Мова не змогла б виконувати комунікативної функції, якби намагалася дати кожному окремо взятому предмету окрему назву. Слово називає конкретний предмет і всі інші предмети даного виду, а також поняття про цей вид предметів. Це означає, що слово узагальнює у своєму лексичному значенні основні ознаки цілого класу предметів і формує поняття про них.

Пояснення лексичного значення слів наводиться в тлумачних словниках. Великий тлумачний словник сучасної української мови (укладач і головний редактор — В. Т. Бусел) містить близько 250 тис. слів і словосполучень.

Слова виникають з одним лексичним значенням (такі слова називаються однозначними), але поступово в ньому під впливом різних мовних ситуацій виникають зміни, що ведуть до появи нових значень — похідних(слово дім).

Слова, які мають кілька лексичних значень, називают багатозначними. Багатозначність виникає від того, що мовці помічають схожі риси предметів, подібність явищ у житті і тому переносять назву одних предметів на інші: ручка дитини — кулькова ручка - ручка крісла.

Багатозначні слова можуть мати пряме і переносне значення: золотий перстень (перстень, зроблений із золота — пряме значення) — золота осінь, золоте серце, золота душа, золоті руки (переносні значення). Перенесення значення слів за якоюсь певною ознакою є основою для виникнення образних значень у словах, тобто для розвитку словесних художніх засобів мови.

2.1 Синоніми (гр. synonymia — однойменний) — це слова, які називають одне поняття, відрізняючись при цьому або відтінками значення, або емоційно-стильовим забарвленням, або тим і тим одночасно. Синоніми часто пожвавлюють і урізноманітнюють текст, сприяють уникненню небажаних повторів. Синоніми є одним із найбагатших джерел збагачення мовлення.

Синонімія найповніше і найвиразніше виявляється в лексиці, що пояснюється конкретним, індивідуальним характером лексичних значень. За різними принципами класифікації синоніми поділяються на кілька різновидів: а) абсолютні, або повні; б) семантичні; в) стилістичні; г) семантико-стилістичні.

До абсолютних належать синоніми, повністю рівнозначні і загалом тотожні за вживанням, тобто стильовою сферою функціонування, емоційно-експресивною характеристикою, наприклад: родина — сім'я; бік — сторона. Такі синоніми виникають під час проникнення до літературної мови слів із різних діалектів, як, наприклад, у синонімічному ряді лелека — бусол — чорногуз; абсолютні синоніми можуть являти собою іншомовне слово та його український відповідник: гіпербола — перебільшення, метаморфоза — перетворення, соціум — суспільство.

Слід зазначити, що й між абсолютними синонімами можна знайти незначні відмінності — у сфері вживання, можливостях сполучення з іншими словами. Наприклад, у парі іншомовне слово — український відповідник іншомовний синонім може здаватися більш офіційним і не вживатися в розмовному стилі.

Синоніми, які відрізняються відтінками значення, називають семантичними (ідеографічними, логічними). Такі синоніми можуть уживатися в тому самому стилі мовлення, мають однакове емоційно-експресивне забарвлення.

Стилістичні синоніми різняться між собою емоційно-стильовим забарвленням. При цьому один із синонімів може бути нейтральним, а інші — з позитивним чи негативним відтінком: ходити — тинятися, думати — метикувати. У деяких синонімічних рядах усі слова емоційно забарвлені й різняться лише мірою й особливостями емоційності.

Синоніми, які розрізняються і значеннєвими відтінками, й емоційністю та особливостями вживання в різних стилях, називають семантико-стилістичними. Приклад таких синонімів: їсти —жерти — запихатися — смакувати.

Синоніми складають синонімічні ряди — об'єднання слів, що означають одне поняття. У синонімічному ряді виділяють стрижневе слово, яке найточніше виражає значення, властиве всьому рядові. Стрижневим є зазвичай нейтральне слово або найменш стилістично забарвлене.

Стрижневе слово не завжди легко виокремити в синонімічному ряді, особливо в тому випадку, коли всі синоніми різною мірою емоційні. Тому деякі дослідники вважають, що його виокремлювати недоцільно.

Переносне вживання слів, переважно в художній літературі, приводить до виникнення контекстуальних синонімів,' які набувають спільного значення лише в певному контексті.

У синонімічні зв'язки можуть вступати й фразеологізми, частіше такі, які співвідносяться з певним словом, наприклад: утекти — дати драла — взяти руки в ноги; рано — ні світ ні зоря — ще півні не співали.

2.2 Антоніми (гр. anti — проти і опута — ім'я) — це слова з протилежним значенням. Антоніми характеризуються не лише протилежністю своїх значень, а й певною спільністю, на основі якої й відбувається протиставлення, тобто ці слова позначають поняття однієї тематичної групи: любов — ненависть; тривога — спокій; злий — добрий.

За своїм значенням антоніми поділяються на кілька груп. Основні з них такі:

1. Антоніми, які позначають два діаметрально протилежні вияви певного поняття і при цьому не вичерпують усього його обсягу, залишаючи можливість існування проміжних ланок. Наприклад, антоніми холодний — гарячий позначають поняття температури, його протилежні вияви, але заперечення одного з цих слів не є ствердженням іншого, адже поняття температури включає ще такі проміжні ланки, як прохолодний, теплий. Ця група антонімів є найширшою.

2. Антоніми, значення яких вичерпує поняття, протилежні вияви якого вони позначають. Ці слова доповнюють одне одного і разом охоплюють увесь обсяг родового поняття. Сюди можна віднести такі антоніми, як живий — мертвий; чоловік — жінка, між якими не може бути жодних проміжних ланок.

3. Антоніми, які позначають різноспрямовані дії, оцінку ситуації з погляду протилежних суб'єктів дії, з різних точок часу і простору: продавати —купувати; переможець — переможений; уже —ще; попереду — позаду.

Основні значеннєві групи не охоплюють усіх антонімів, й існують, антонімічні зв'язки, які важко віднести до якоїсь із груп.

За структурою антоніми поділяються на різнокореневі та однокореневі. Різнокореневими антонімами в сучасній українській мові є різні щодо походження слова: багатий — бідний, лівий — правий, початок — кінець, стояти — бігти. Сюди слід віднести й ті протилежні за значенням слова, які хоч і мають різні корені, але їх антонімічність підсилюється відповідними префіксами: відрікатися — признаватися, замерзати — розтавати.

Другим структурним різновидом антонімічних пар слід уважати однокореневі антоніми (їх ще називають граматичними, або афіксальними), у яких антонімічність виражається за допомогою приєднання до одного кореня або основи антонімічних префіксів чи суфіксів: плідний — безплідний; відчиняти — зачиняти; складений —розкладений.

Як і серед синонімів, серед антонімів відокремлюються постійні, які мають протилежні значення в будь-яких контекстах, та контекстуальні, які є протилежними лише в певному значенні й оточенні.

Явище антонімії використовується в мовленні у грі слів та каламбурах для створення антитези.

2.3 Омоніми (гр. homos — однаковий і grapho — пишу) — слова, що мають однакове звучання й написання, але зовсім різне значення. Від багатозначних слів відрізняються тим, що означають предмети, ознаки, дії, що не мають між собою нічого спільного.

Омонімічний ряд складається з елементів, що належать до різних, віддалених сфер діяльності. Чим більша відстань між ними, тим менша ймовірність того, що вони «зустрінуться» в тексті й це призведе до непорозуміння.

Збіги в звучанні й написанні слів виникають як унаслідок взаємодії між різними мовами (збіг питомих українських слів із запозиченнями), так і під дією внутрішньомовних чинників. Одним з основних внутрішніх чинників є розпад багатозначного слова, коли його різні значення перестають сприйматися як пов'язані між собою й перетворюються на окремі лексеми: полотно — тканина, полотно залізничне.

Омоніми виникають і внаслідок історичних змін у звуковому складі слів, які призводять до їх формального збігу: слати — стелити, слати — посилати.

Зовнішні причини виникнення омонімів полягають як у співзвучності запозичень із власне українськими словами, так і у взаємодії запозичень із різних мов.

Омонімічні відношення виникають не лише між лексемами однієї мови, а й між співзвучними словами різних мов. Таке явище називається міжмовною омонімією.

Міжмовні омоніми — це слова, словосполучення або інші мовленнєві одиниці, що однаково (дуже близько, подібно) звучать у двох мовах (які контактують), проте мають різні значення, подекуди — різні стилістичні характеристики.

Міжмовні омоніми є у споріднених і у неспорідне-них мовах. Збіги у звучанні й написанні цих слів можуть призвести до помилкового вживання слова у невластивому для нього в цій мові контексті. Особливо «підступною» є міжмовна омонімія близько-споріднених мов.

Серед омонімів виокремлюють власне омоніми — слова, що збігаються у звучанні й написанні (коса — заплетене волосся, коса — знаряддя для скошування трави, коса — смуга суходолу у водоймі), а також омофони, омографи й омоформи.

Омофони — слова, які вимовляються однаково, але відрізняються написанням: пресувати (обробляти за допомогою пресу) метал — присувати (переміщати) стілець до столу.

Омоформи — слова, які збігаються в одній або декількох формах: рідна мати — мати хист, але рідної матері — маю хист.

Омографи — слова, які пишуться однаково, але звучать нарізно, завдяки наголосу: ма´ла щастя — мала´ дівчинка, ко´си — коси´ траву.

Омоніми, як і попередні різновиди лексики, використовуються для збагачення художнього мовлення, для створення словесної гри та каламбурів, для досягнення комічного ефекту. Цьому сприяє невідповідність між спільним звучанням та абсолютно відмінним значенням слів.

Дата добавления: 2014-01-04