Основные термины и ключевые понятия

Договор, контракт, контрагент, кауза, условие, свобода договора, фидуциарный договор, акцессорное соглашение, предварительный договор, договор присоединения, типовой договор, существенное условие, обычное условие, случайное (инициативное) условие, конклюдентные действия, оферта, акцепт, вызов на оферту, существенное нарушение, расторжение, односторонний отказ.

[1] Майданик Р. Поняття зобов’язання в цивільному праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 67-71.

[2] Захаров Ю., Фогельсон Ю. Право требования кредитора в договорах в пользу третьего лица // Хозяйство и право. – 2001. – №10. – С. 104.

[3] Сарбаш С. Исполнение договорного обязательства третьими лицами // Хозяйство и право. – 2003. – №3. – С. 3-4.

[4] Дедиков С. Регресс и суброгация: опыт сравнительного анализа // Хозяйство и право. – 2005. – № 4. – С. 64-69.

[5] Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78 (з подальш. змін. та доповн.).

[6] Степаненко Е. Правовое регулирование института перевода долга // Хозяйство и право. – 2000. – №10.

[7] Теньков С. Спори з приводу оформлення виконання договорів у судовій практиці // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 1. – С. 204-208.

[8] Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379 (у редакції Закону України від 1 грудня 2005 року №3161-IV // ВВРУ. – 2006. – № 7. – Ст. 84).

[9] Богданов Е. Категория "добросовестности" в гражданском праве // Российская юстиция. – 1999. – № 9. – С. 12.

[10] Емельянов В.И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами. – М.: "Лекс-Книга", 2002. – С. 43.

[11] Попытка легального определения понятия разумности сделана в Кодексе административного судопроизводства Украины, в ст. 3 которого «разумный срок» определяется как «наиболее короткий срок рассмотрения и разрешения административного дела, достаточный для предоставления своевременной (без неоправданных задержек) судебной защиты нарушенных прав, свобод и интересов в публично-правовых отношениях». Вместе с тем, подобная трактовка понятия «разумного срока» представляется неоправданной в контексте Гражданского кодекса, поскольку тем самым стирается грань между категориями «разумный срок» и таким неопределенными сроками, как «немедленно», «как только возможно», которые, по смыслу закона, устанавливают различные по своему содержанию стандарты поведения (сравни: ч. 2 и 3 ст. 1004 ГК).

[12] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004, справа № 1-33/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 45. – Ст. 2975.

[13] Боднар Т. Добросовісність, розумність та справедливість як принципи виконання договірного зобов’язання // Юридична Україна. – 2005. – №4. – С. 39-45.

[14] Гонгало Б. М. Обеспечение исполнения обязательств. – М.: Спарк, 1999. – С. 35.

[15] Аналогично, согласно ст. 199 ХК, кроме видов обеспечения, прямо предусмотренных законом, по соглашению сторон могут применяться и такие виды обеспечения исполнения обязательств, которые обычно применяются в хозяйственном (деловом) обороте и не противоречат закону.

[16] Ройтберг М. Обеспечительные функции договорных обязательств в условиях рынка // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 10. – С. 20–21.

[17] Белов В.А. Уменьшение неустойки // Юрист. – 2000. – № 6. – С. 6-23.

[18] Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. № 2664-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.

[19] Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 березня 2006 р. № 5555, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2006 р. за № 477/12351 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 17. – Ст. 1284.

[20] См.: Постанова Вищого господарського суду України від 9 листопада 2005 р. у справі № 49/3-2003-05 за позовом ТОВ «A.V.» до АТЗТ «Узинський цукровий комбінат», 3-я особа на боці відповідача ТОВ «Деметон Сервіс Лтд», про стягнення 107629,12 грн.

[21] Аналогичные определения гарантии содержатся в Хозяйственном кодексе (ст. 200) и в Положении НБУ о порядке осуществления банками операций по гарантиям в национальной и иностранной валютах (постановление Правления НБУ от 15.12.2004 г. № 639 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 3. – Ст. 156).

[22] В соответствии с п. 5 ч. 2 ст. 47 и ч. 1 ст. 49 Закона «О банках и банковской деятельности» коммерческим банкам не нужно получать отдельное разрешение о предоставлении гарантий, поскольку право осуществлять деятельность по выдаче гарантий вытекает из банковской лицензии.

[23] Ермошкина М. О понятии и функциях задатка в современной доктрине и правоприменительной практике // Хозяйство и право. – 2006. – № 7.

[24] Старостина О.А. Правовая природа залога // Актуальные проблемы гражданского права. – Вып. 4 / Под ред. В.В. Витрянского. – М.: Статут, 2002. – С. 8-9.

[25] См.: Постанова Вищого господарського суду України від 29.03.2005 р. у справі № 12/298 за позовом АППБ "Аваль" до ТОВ "Політрейд" та ТОВ "Агрокомбінат Граніт" про стягнення 634 500 грн. (Юридическая практика. – 2005. – № 31).

[26] Про введення мораторію на примусову реалізацію майна: Закон України від 29 листопада 2001 р. № 2864-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 77. См. также: Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) від 10 червня 2003 р. № 11-рп/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 1217.

[27] Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації: Закон України від 7 липня 1999 р. № 847-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 37. – Ст. 332 (з подальш. змін. та доповн.).

[28] Про трубопровідний транспорт: Закон України від 15 травня 1996 р № 192/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 29. – Ст. 139 (з подальш. змін. та доповн.).

[29] Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 р. № 1448 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – Стор. 42.

[30] Рогач О. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 31.

[31] По фактам дела, рассматривавшегося Днепровским районным судом г. Киева, между ОАО «К.» (ответчик) и истицей, являвшейся сотрудницей ОАО, был заключен договор беспроцентного займа сроком на 4 года с целью приобретения истицей жилья. Договор предусматривал погашение задолженности путем ежемесячного отчисления определенной суммы из заработной платы, а также устанавливал, что в случае увольнения истицы с предприятия она обязана погасить ответчику остаток задолженности по займу за три дня до даты увольнения. Через 3 года истица была уволена в связи с сокращением штатов, и при увольнении вообще не получила заработную плату за несколько предыдущих месяцев и выходное пособие, которые ответчик удержал в счет погашения долга, ссылаясь на «зачет встречных однородных требований». Суд действия ответчика признал незаконными и указал на то, что основания и порядок взыскания долга по договору займа регулируются нормами гражданского законодательства, тогда как спорные правоотношения (отношения по удержанию заработной платы работника при увольнении) регулируются нормами трудового законодательства, и поэтому ссылка на однородность встречных требований является ошибочной. (Решение Днепровского районного суда г. Киева от 18 мая 2006 г., дело № 2-890/06).

[32] Шевченко Я.Н. Средства защиты в гражданском праве // Советское государство и право. – 1977. – №7. – С. 59.

[33] Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – С.153.

[34] Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектам гражданского права. – Х.: Консум, 1996. – С.29.

[35] Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. Саратов, 1973. – С. 141; Белякова А.М. Имущественная ответственность за причинение вреда. М., 1979. – С. 7-8.

[36] Загорулько А.И. Вказ. праця. – С. 28.

[37] Сиротенко С. До питання про компенсацію моральної (немайнової) шкоди юридичнам особам // Вісник Вищого арбітражного суду України.- 1998. - № 4. – С. 204.

[38] Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. – Ч. 1 / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; Под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. – С. 420.

[39] Сєліванова І. Деякі питання відповідальності за правопорушення у сфері господарювання по цивільному та Господарському кодексам України // Юридичний радник. – 2004. – № 2. – С. 42.

[40] Подцерковній О.П. До питання про співвідношення положень Цивільного та Господарського кодексів (на прикладі регулювання грошових зобов’язань) // Економіка та право. – 2005. – № 3. – С. 66.

[41] Подцерковній О.П. До питання про співвідношення положень Цивільного та Господарського кодексів... – С. 67.

[42] Таль Л.С. Трудовой договор. Цивилистическое исследование. Ч. II. – Ярославль, 1918. – С. 4-5.

[43] Объемы обоих понятий – «договор» и «соглашение» - не всегда совпадают. Если договор – это соглашение, то не всякое соглашение представляет собой договор.

[44] Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая, Общие положения. – М.: Статут, 2002. – С. 14-15.

[45] Гражданское право Украины / Под ред. проф. А.А. Пушкина. – Х.:Основа, 1996. – Часть I. – С. 354.

[46] Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая, Общие положения. – М.: Статут, 2002. – С. 153-154.

[47] Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая. – С. 159.

[48] Брагинский М.И. Договоры об учреждении коллективных образований // Право и экономика. – 2003. – № 3. – С. 51-53.

[49] Гражданское право Украины / Под ред. проф. А.А. Пушкина. – Х.:Основа, 1996. – Часть I. – С. 360.

[50] Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. М., 1950. – С. 148.

[51] Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. – М.: Статут, 1994. – С. 193.

Дата добавления: 2014-01-04