Сутність і структура технологічного процесу

Процес — це зміна (динаміка) стану предмета під впливом зовнішніх чи внутрішніх факторів. У соціальній роботі такими розг­лядаються соціальні умови та обставини життєдіяльності клієнта. Внутрішніми факторами виступають морально-психологічні, фізіологічні і фізичні ресурси людини чи групи людей.

Цілеспрямований вплив фахівця соціальної роботи на зовнішні і внутрішні чинники, їх активізація в інтересах клієнта — основна функція технології соціальної роботи. Соціальний працівник бере безпосередню участь в аналізі інформації, у підготовці варіантів вирішення тієї чи іншої особистісної (чи групової) проблеми, в практичному здійсненні наміченого плану дій, тобто є активним учасником і творцем техно­логії впливу на життєдіяльність клієнта.

Технології соціальної роботи як процесу властива визначена тривалість у часі, що охоплює проміжок часу від формулювання мети чи завдання до його практичного вирішення, що становить завершений цикл взаємодії організаторів соціальної роботи та їхніх клієнтів. Стійка, повторювана, послідовна в часі зміна змісту діяльності з єдиним задумом — сутнісна характеристика технологічного процесу.

По-перше, основу становить алгоритм дій (операцій).

Алгоритм — це програма вирішення завдань, що точно показує, як і в якій послідовності операцій необхідно одержати результат, визначений вихідними даними.

Сучасний зміст поняття "алгоритм" не обмежується послідовністю операцій з числами, але включає і логічні операції, у тому числі при виробленні управлінських рішень, при формулюванні цілей і завдань, при обробці інформації і т.д. У застосуванні до соціальної роботи цей термін розуміється як послідовність впливів, спрямованих на перетворення об'єкта соціальної роботи і переведення його в очікуваний стан.

По-друге, істотним компонентом технологічного процесу, на дум­ку авторів, є операції.

Операція — це найпростіша дія, спрямована на досягнення конкретної мети, яка розкладається на більш прості, усвідомлені цілі (підцілі). Сукупність операцій, об'єднаних загальною метою (підціллю), становить процедуру технологічного процесу.

Важливою характеристикою операції є ступінь відповідності її результату поставленій меті. На результат дій, як відомо, можуть впливати неконтрольовані фактори, пов'язані зі специфікою соціального середовища. Серед них можна виділити економічне становище, соціально-психологічні явища, а також суб'єктивні чинники, зумовлені особливостями особистості чи соціальної групи. Тому результат кожної операції, а отже, усього технологічного циклу залежить від професійно грамотних дій фахівців соціальної сфери, від їхнього уміння впливати на умови і стани, в яких знаходяться клієнти соціальних служб.

По-третє, важливим компонентом змісту технологічного процесу є певний інструментарій.

Інструментарій — це арсенал засобів, що забезпечують досягнення мети впливу на особистість чи соціальну спільність.

Людина існує, розвивається і формується як особистість завдяки взаємодії із середовищем, що здійснюється за допомогою її діяльності. Тому залучати клієнта соціальної роботи в різні види діяльності — освітню, пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну, комунікативну — значить використовувати головний, основний засіб впливу на особистість. Для вирішення цього завдання фахівець соціальної служби використовує цілий комплекс допоміжних засобів і способів інформаційного, організаційно-методичного і процедурного характеру.

Процедури й операції, що входять у технологічний процес, виступають в ролі його структурних елементів, якщо вони носять загальнозначимий методологічний характер для конкретних технологій. У конкретних технологіях окремі процедури можуть трансформуватися в самостійні технології чи розчленовуватися на технології, що мають спеціальне призначення. Так, наприклад, у найбільш повному й узагальненому соціальному технологічному процесі в процедурі визначення мети однією з операцій є діагностика, яка в конкретних умовах соціальної роботи з клієнтом набуває самостійного значення.

Послідовність процедур і операцій, що визначається алгоритмом, відбиває структуру і зміст технологічного процесу.

У найбільш загальному вигляді в технологічному процесі виділяють чотири основних процедурних етапи.

1. Формулювання мети впливу.

2. Вироблення і вибір способів впливу.

3. Організація впливу.

4. Оцінка й аналіз результатів впливу.

Етап формулювання мети передбачає виконання таких операцій, як збір і аналіз інформації, здійснення соціальної діагностики, соціально-психологічне прогнозування розвитку проблеми, вироблення програми дій і визначення конкретних завдань.

Вироблення і вибір способів впливу припускає виявлення й аналіз проблемної ситуації, вивчення, обґрунтування й оцінку варіантів і способів дій, вибір оптимального варіанта розв'язання проблеми. Ця організація впливу включає операції з реалізації обраного варіанту, включаючи розподіл і доведення в рамках генеральної мети конкретних завдань до виконавців, координацію зусиль і корекцію застосо­вуваних способів впливу на клієнтів соціальних служб. Аналіз і оцінка результатів соціальної роботи супроводжуються виконанням таких операцій, як зіставлення прогнозованих і досягнутих результатів, виявлення позитивних і негативних моментів в організації, забезпеченні і здійсненні намічених заходів, формулювання висновків для наступної діяльності. У практиці соціальної роботи ті чи інші операції можуть не фіксуватися, якщо управлінські стосунки досить налагоджені.

Зміст технологічного процесу

Технологічне завдання соціальної роботи полягає у виявленні соціальної проблеми за допомогою наявного в розпорядженні соціальних служб інструментарію і засобів, своєчасній корекції дій соціального працівника і стану об'єкта соціальної роботи для надання йому соціальної допомоги. Характер соціальної проблеми є найважливішим чинником, від якого залежать визначення змісту, інструментарію, форм і методів соціальної роботи з клієнтом.

Замкнутий цикл технологічного процесу включає наступні етапи:

1. Попередній етап. На цьому етапі здійснюються операції виявлення, оцінки і ранжування соціальних проблем, з'ясування сукупності факторів, що обумовили її виникнення. У психологічному плані організатор соціальної роботи налаштовується на її розв'язання, мобілізуючи свій інтелектуальний, морально-психологічний і професійний потенціал. Одночасно уточнюються критерії дієвості й ефективності діяльності соціальних служб при вирішенні означеної конкретної соціальної проблеми. При цьому критерії оцінки успіху дій соціальних служб і фахівців можуть відбиватися в постановці і формулюванні мети і конкретних завдань соціальної роботи.

2. Етап визначення мети. На цьому етапі здійснюється первинне формулювання цільової настанови діяльності фахівців і організаторів соціальної роботи. Ціль обумовлює вибір можливих засобів і способів її досягнення, визначає напрям пошуку інформації про умови і соціальне оточення клієнтів.

Мета повинна бути сформульована ясно і конкретно; вона повинна бути зрозумілою для конкретних виконавців. З одержанням додаткової інформації може коректуватися, уточнюватися, модифікуватися і навіть цілком змінюватися.

3. Етап обробки інформації. На цьому етапі технологічного процесу йде пошук додаткових джерел інформації, збір і систематизація інформації, її аналіз і узагальнення. Висновки, що випливають з результатів аналітичної роботи, становлять змістовну базу для уточнення мети і завдань, для вироблення програми дій, визначення змісту, організаційних форм і методів соціальної роботи.

4. Етап процедурно-організаційної роботи. На цьому етапі здійснюється послідовна реалізація намічених програмою заходів соціального впливу конкретними виконавцями в позначений час і терміни, зіставлення і порівняння результатів із критеріями успішності соціальної роботи.

5. Контрольно-аналітичний етап роботи. Це завершальний етап технологічного циклу, на якому організатори соціальної роботи аналізують підсумки діяльності фахівців, виявляють фактори, що сприяли позитивному вирішенню соціальних проблем, з'ясовують причини, що заважали успішному розв'язанню завдань соціальної роботи, і намічають шляхи усунення цих причин надалі.

Соціальна робота, як особлива сфера практичної діяльності із створення сприятливих умов життя громадян, відзначається різнобічністю соціальних впливів. З одного боку, фінансування, допомога і підтримка найбільш соціально уразливих прошарків населення, з іншого — соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога, рекреаційна діяльність тощо. Крім означених, з'являються комплексні підходи, що засновані на подоланні зовнішнього соціального і внутрішнього психологічного тиску на особистість, створення системи само-і взаємодопомоги. Про це свідчить сфера призначення і застосування соціальної роботи на різних рівнях життя суспільства, діяльність соціальних інститутів.

Тому в рамках соціальної роботи до соціальних технологій відносимо сукупність традиційних способів професійного впливу на об'єкт, завдяки механізмам фінансової допомоги і підтримки, такі, як: соціальна опіка і піклування, соціальне забезпечення, соціальне страхування.

Технології соціальної роботи — сукупність способів соціального впливу на об'єкт, спрямованих на відновлення, збереження і поліпшення його соціального функціонування, попередження негативних соціальних процесів; певний алгоритм діяльності у напрямі покращення соціального становища особистості.

Відповідно до цілей, змісту і функцій соціальної роботи виділяються загальні технології, технології соціальної роботи з цільовими групами і категоріями населення — спеціальні (прикладні) (див. табл. 4). Таким чином, соціальні технології і технології соціальної роботи находяться на етапі наукового становлення, розробляються наукові підходи до класифікації, уточнюються термінологія і сфери застосування.

Дата добавления: 2014-01-04