Основні поняття і страхові терміни

Лекція 5. Соціальне страхування

Страхування — це сукупність особливих, замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових та інших внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодовування можливого надзвичайного або іншого збитку підприємствам і організаціям та для надання грошової допомоги громадянам. Функції страхування:

Ризикова — головна функція, бо страховий ризик, як імовірність настання збитку, безпосередньо пов'язаний з основним призначен­ням страхування — наданням грошової допомоги потерпілим. В ме­жах цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вар­тості серед учасників страхування у зв'язку з наслідками настання страхових подій.

Попереджувальна — спрямована на фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику.

Контрольна функція полягає в суворому дотриманні цільового формування та використання коштів страхового фонду. На основі законодавчих та інструктивних документів здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Роль страхування в забезпеченні безперервноси та збалансова­ності суспільного виробництва проявляється в кінцевих результатах його проведення: оптимізація сфери застосування страхування: по­казники розвитку страхових операцій; повнота та своєчасність відшко­дування збитку та втрат; участь тимчасово вільних коштів страхово­го фонду в його інвестиційній діяльності.

Страховик — страхова організація, яка приймає на себе зобов'я­зання відшкодувати збиток або сплатити страхову суму страхуваль­нику чи особі, на користь якої укладено договір страхування, при настанні страхового випадку, обумовленого в договорі страхування. Страхувальник — фізична (що має повну громадянську' дієздатність) або юридична особа, що страхує свій особистий інте­рес або інтерес третьої сторони, сплачує страхові премії (платежі) та має право, згідно із законом або на основі угоди страхування, отримати страхове відшкодування (суму) при настанні страхової події. Застрахований — особа, в житті якої може трапитися подія, що, спричинить, згідно з умовами угоди страхування, виплату страхової суми страховиком.

Об'єкти страхування — життя, здоров'я, працездатність грома-

-204-

дян, майно, матеріальні цінності і майнові інтереси громадян та юри­дичних осіб.

Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов'я­зання страховика сплатити страхове відшкодування або страхову суму в разі обумовлених наслідків страхового випадку. Основу стра­хової відповідальності становить встановлений умовами страхування перелік конкретних страхових подій, який обумовлює обсяг страхо­вої відповідальності.

Страховий портфель — кількість діючих угод страхування.

Страхова оцінка — вартість майна, оцінена для цілей страху­вання.

Страхова сума — сума, в межах якої страховик несе відпові­дальність згідно з угодою страхування.

Страховий тариф — ціна страхових послуг, виражена у відсот­ках від страхової суми.

Страхова премія (платіж, внесок) — грошова сума, яку стра­хувальник сплачує страховику згідно з угодою страхування.

Страховий ризик — термін, який має такі основні значення.

1. Імовірність завдання збитку внаслідок страхового випадку. Роз­рахована математично, ця імовірність є основою для обчислення стра­хових тарифів.

2. Конкретна страхова подія, від якої проводиться страхування. В такому розумінні перелік страхових ризиків становить об'єкт стра­хової відповідальності.

3. Частина вартості майна, що не охоплена страхуванням і фор­мує власний ризик страхувальника.

Страхова подія — юридичний факт, з настанням якого законо­давство або договір страхування пов'язують виникнення відповідаль­ності страховика зі сплатою страхового відшкодування.

Страховий збиток — вартість знищеного та втрачена вартість частково пошкодженого майна, визначена, виходячи з матеріального вираження шкоди, завданої страхувальнику чи третім особам, на ко­ристь яких укладено договір страхування.

Страхове відшкодування — сума, що сплачується на покриття страхового збитку. В особистому страхуванні кошти, які сплачують­ся страховиком, називаються страховою сумою.

Страховий поліс — основний страховий документ, який забез­печує всю повноту взаємної відповідальності сторін згідно з укладе­ною страховою угодою.

Страховий сертифікат — допоміжний страховий документ, що підтверджує укладання сторонами страхової угоди та підтверджує вступ угоди в силу з моменту сплати страхової премії страхувальником.

Страховий акт — документ, в якому страховик або його пред­ставник фіксує факт, причину та наслідки страхового випадку.

Франшиза — обумовлена договором страхування частка стра­хового збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Існують умовна і безумовна франшизи. При першій з них страховик звільняєть­ся від відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розміру франшизи, і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує франшизу. При безумовній франшизі відпо­відальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.

Страховий брокер — незалежна юридична або фізична особа, яка має ліцензію на проведення посередницьких операцій з укладан­ня угод між страховиком та страхувальником. Страховий брокер діє від імені та за дорученням страховика, а в перестрахуванні — від імені та за дорученням страховика за прямим страхуванням.

В основі класифікації страхування знаходяться два критерії: відмінності між об'єктами страхування та обсягами страхової відповідальності. У відповідності з цим застосовуються два типи класифікації: за об'єктами страхування та величиною небезпеки. Перший тип є загальним для всіх видів страхування, другий — охоплює тільки майнове страхування. Страхування може проводитися як в обов'язковому, так і в добровільному порядку.

Дата добавления: 2014-01-04