Загальна характеристика регіону – 30 хв

Центральна Америка - географічний регіон у центральній частині Америки. Він часто розглядається або як самостійна частина Америки, або як південна частина Північної Америки. До Центральної Америки традиційно відносять такі країни: Беліз, Гватемала, Гондурас, Коста-Рика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор. А також групу островів в Атлантичному океані між Північною і Південною Америкою, що алежать до Північної Америки. Це Вест-Індія (Кариби). Вест-Індія охоплює 13 незалежних держав (Антигуа і Барбуду, Багамські Острови, Барбадос, Гаїті, Гренаду, Домініку, Домініканську Республіку, Кубу, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсію, Трінідад і Тобаго, Ямайку) і низку залежних територій, зокрема Пуерто-Ріко, Віргінські острови (США), Арубу (Нідерланди), Гваделупу, Мартініку (Франція), Ангілью, Монтсеррат, острови Кайкос (Велика Британія) та ін. На півночі субконтинент межує з Мексиканською нагірною фізико-географічною країною, на півдні – з континентом Південна Америка. Цю ділянку суходолу між двома материками одної частини світу (Америки) ще називають Американським Середземномор’ям. Інколи кордони проводять по Теуантепекському і Панамському перешийкам. Характерною особливістю субконтиненту є поєднання особливостей північноамериканської і південноамериканської природи, яке обумовлене історією розвитку і географічним положенням субконтиненту. Іншою характерною особливістю субконтиненту є напівострівний і острівний характер суходолу.

Більшість жителів Центральної Америки - змішаного європейсько-індіанського походження. Особливості населення зумовлені історично. В XVI ст. ці землі завоювали іспанці, які шукали тут золото. До цього їх населяли різні індіанські племена, зокрема народ майя, який панував тут з 300 по 900 рр. Перші європейські поселенці купу-зали африканських рабів, чиї нащадки й нині живуть у Нікарагуа, Белізі та Панамі. У всьому регіоні розмовляють іспанською, хоч у Белізі офіційною мовою є англійсь­ка. Чимало людей розмовляють також місцевими індіанськими мовами. 2011 р. мешкало 41,1 млн. осіб, включаючи представників всіх трьох великих рас людства: європеоїдної (біла), монголоїдної (жовта) та екваторіальної (чорна) раси. Корінне населення - індійці - належать до раси монголоїда; поряд з характерними амеріканоїдними ознаками їх відрізняють малий ріст і брахикефалія (короткоголовість, кругла форма черепної коробки). Нащадки вихідців з Європи відносяться до європеоїдній расі; нащадки невільників, вивезених з Африки, - до екваторіальної (негро-австралоїдної) раси.

Побережжя Тихого океану є вузькою переривистою смугою берегової низовини, в північній частині прямолінійна, в південній — сильно розчленовано затоками (Фонсека, Никоя, Чиріки, Монтіхо, Панамський і ін.), утворює ряд півостровів (Никоя, Оса, Асуеро і ін.) і супроводиться материковими островами (Койба, Себако, Рея і ін.). Береги Мексиканської затоки і Карибського моря переважно низькі, лагунні (лагуни Каратаська, Чиріки і ін.), лише в південно-східній частині підстави півострова Юкатан глибоко вдається затока Гондурасу; береги облямовані дрібними, головним чином кораловими острівцями.

З корисних копалин відомі руди золота і срібла, представлені середніми (Ель-Росаріо в Гондурасі) і дрібними (Піс-Піс, Ла-Лус в Нікарагуа) по розмірах гидротермальними родовищами.

Порослі лісом низини, рівнини і болота розташовані вздовж узбережжя Централь­ної Америки. Регіон перетинають ріки і гірські хребти. Тут є чимало вулканів, зо­крема Тахумулько в Гватемалі — найви­щий пік Центральної Америки. Клімат у регіоні спекотний і вологий, тем­пература рідко опускається нижче 24°С. На узбережжях клімат жаркіший, а в горах та на плоскогір'ях — прохолодніший. З липня по вересень у деяких регіонах Центральної Америки випадає понад 300 мм опадів за місяць.

Центральна Америка володіє багатющими лісами, де ростуть дерева цінних твердих порід, таких як червоне дерево. Але в деяких місцях, наприклад у Коста-Ріці, ліси вирубуються надзвичайно інтенсивно. Для збереження вцілілих лісових масивів було засновано національні парки. Ягуари, мав­пи, змії, каймани, ігуани, чимало видів птахів, а також метеликів та інших комах внаслідок знищення лісів перебувають під загрозою зникнення.

Переважна частина населення Центральної Америки займається землеробством. На високогір'ї розводять велику рогату худобу, крім того, на тутешніх плантаціях вирощу­ють на експорт банани, цукрову тростину, бавовну. Центральна Америка дає прибли­зно десяту частину світового виробництва кави. З молочного соку дерева чикле, чи саподіли, виготовляють жувальну гумку. Тут збирають і багатий урожай какао-бобів — сировини для виготовлення шоколаду. Вирощувані в регіоні кукурудза, боби та рис — основні продукти харчування місцевого населення. Дедалі більше жителів Центральної Америки переселяється у міста, але роботу і там знайти нелегко. Промисловість тут розвинута слабо, основу її і сьогодні скла­дають невеликі фабрики, які виробляють одяг, взуття та інші товари повсякденного зжитку. Ремісничі гончарні вироби, вов­няні килими, вироби зі шкіри та капелюхи продають туристам.

Виділення даної географічної зони в самостійну частину світу випливає з історії: після розпаду в 1823 році Першої Мексиканської імперії, впродовж 17 років тут існувала окрема федеративна держава - Сполучені Провінції Центральної Америки або Федерація Центральної Америки. У складі Федерації були зібрані такі країни (провінції) як Гватемала, Гондурас, Сальвадор, Нікарагуа, Коста-Ріка і Лос-Альтос (нині це території Гватемали і мексиканського штату Чьяпас).

Прийнята в листопаді 1824 конституція Сполучених Провінцій Центральної Америки скасовувала рабство, гарантувала свободу друку, скасовувала феодальні титули. Законодавча влада належала двопалатному парламенту; на чолі федерації стояв президент. У лібералів Сполучених Провінцій були великі надії на федеральну республіку, яка розвинеться в сучасну демократичну державу, розбагатівши на транзит товарів між Атлантичним і Тихим океаном. Це прагнення знайшло відображення в символах федерації: біла смуга на прапорі символізує землю між двома океанами; герб являв собою п'ять гір (по одній від кожного штату) між двома океанами, увінчаний фригійських ковпаком - символом Французької революції. Держава припинила своє існування в ході громадянської війни 1838-1840 років. Розпад почався з відділення від федерації Нікарагуа 5 листопада 1838. Слідом відділилися Гондурас, Коста-Ріка і Гватемала. Держава Лос-Альтос було розділено між Мексикою та Гватемалою. Остаточно союз розпався в 1840 році, коли останній оплот Федерації - Сальвадор, 31 березня оголосив рішення про скасування Центральноамериканської Федерації. Кілька спроб було зроблено, щоб відновити союз в XIX столітті, але ні одна не була успішною на тривалий термін.

В 1960 р. було утворено Центральноамериканський загальний ринок, щоб зміцнити торговель­но-економічні зв'язки між усіма країнами регіону, але донедавна громадянські війни та політична нестабільність заважали цьо­му процесові. Нині чиняться нові спроби щодо розширення співробітництва між цими країнами.

Світового значення набули транспортні зв’язки завдяки Панамському каналу, прокладеному через Панамський перешийок (1879—1914 рр., офіційне відкриття — у 1920 р.). Його довжина — 81,6 км, у т. ч. 65,2 км суходолом і 16,4 км дном бухти Лимон Карибського моря і Панамської затоки. Канал має 12 шлюзів (гарантована глибина на шлюзах12,5 м, ширина — 150—305 м). Він є доступним для суден до 40 тис. т, щорічно пропускає понад 14 тис. суден. Зона Панамського каналу (16 км завширшки уздовж каналу ¹ площею 1432 км²) майже 100 років перебувала під управлінням уряду США, а з грудня 1999 р. перейшла під юрисдикцію Республіки Панами, яка нині є його офіційним власником.

Останнім часом Центральна Америка все більше і більше починає приваблювати туристів. Що загалом і не дивно, адже тут збереглася незаймана тропічна природа, красиві пляжі на березі Атлантичного і Тихого океану, коралові рифи, пам'ятки древньої цивілізації Майя. Цей регіон - рай для екологічного туризму. У 2011році Центральну Америку відвідало 6500000 туристів, які внесли в економіку країн регіону більше 4 мільярдів доларів США. Для відвідування регіону спрощений і візовий режим. З 2007 році для в'їзду на територію Гватемали, Сальвадору, Гондурасу і Нікарагуа стала діяти єдина віза.

Крім того, Центральна Америка може стати раєм для наркотуристів. Президент Гватемали Отто Перес Моліна в лютому 2012р. запропонував легалізувати наркотики в країнах Центральної Америки. Цей захід допоможе скоротити рівень насильства і злочинності в країнах регіону. Західні ЗМІ зазначають, що Гватемала є країною з одним з найвищих рівнів вбивств в світі. На кожні сто тисяч жителів щороку припадає 52 вбивства, 98% вбивств залишаються нерозкритими. Високий рівень злочинності обумовлений в тому числі і діяльністю наркокартелів.

Найрозвинутішою країною Центральної Америки на 2010 р. є Коста-Рика (ВНП на душу населення — 9600 дол.), найменш розвинутими — Гондурас (2800 дол.) і Нікарагуа (2300 дол.).

Отже, Центральна Америка - географічний регіон у центральній частині Америки. Він часто розглядається або як самостійна частина Америки, або як південна частина Північної Америки. Корінне населення – індійці. Центральна Америка володіє багатющими лісами, де ростуть дерева цінних твердих порід, таких як червоне дерево. Але в деяких місцях, наприклад у Коста-Ріці, ліси вирубуються надзвичайно інтенсивно. Переважна частина населення Центральної Америки займається землеробством. Прийнята в листопаді 1824 конституція Сполучених Провінцій Центральної Америки скасовувала рабство, гарантувала свободу друку, скасовувала феодальні титули. В 1960 р. було утворено Центральноамериканський загальний ринок.

Дата добавления: 2014-01-04