Поняття і види валютних курсів

У процесі конвертування продають одну валюту та купують іншу, при цьому відносна кількість цих валют визначається їх обмінним, або валютним, курсом.

Конвертованість валюти — це здатність резидентів та нерезидентів вільно, без обмежень здійснювати обмін національної валюти на іноземну та використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Обмін, або конвертування, валют здійснюється на валютному ринку.

Валютний, або обмінний, курс — це ціна однієї валюти, яка виражена в одиницях іншої.

На обмінні курси впливають чинники, які поділяються на економічні, політичні та соціальні.

Економічні чинники виявляють свій вплив через такі показники:

- відносні процентні ставки. Зіставлення відносних процентних ставок — це процес порівняння ставок процента в різних валютах. На практиці валюти з вищим значенням процентної ставки зростають у ціні відносно інших валют як результат підвищеного попиту з боку інвесторів, що бажають отримати тільки високі доходи;

- паритет купівельної спроможності (Power Purchasing parity — PPP) — це показник відносної купівельної спроможності різних валют. Він визначається шляхом зіставлення цін на певний товар у різних країнах у перерахунку (через обмінний курс) на «базову валюту», як правило, на американський долар. Значення цього показника розкриває такий приклад. Якщо товар в одній країні коштує дешевше, ніж в іншій, то є сенс експортувати його туди, де він коштує дорожче. Так, певний автомобіль може коштувати 20 тис. дол. у США та 2 млн 400 тис. єн в Японії. Коли обмінний курс долара до єни становить 100 одиниць, то автомобіль в Японії буде коштувати американському покупцеві в 24 тис. дол. США. Отже, такий автомобіль американцю вигідніше купити в Америці. Звідси можна зробити висновок: якщо в кожній державі на еквівалентну кількість валюти можна було купити одну й ту саму кількість товару, то міжнародна торгівля не давала би прибутку;

- економічні умови, які характеризуються такими показниками, як платіжний баланс, економічне зростання, рівень інфляції, пропозиція грошей, безробіття, ставки податків;

- попит на капітал та його пропозиція. Кожна зміна попиту на клієнтському ринку впливає на зміни ставок міжбанківського ринку, що, у свою чергу, впливає на ставки обмінного курсу.

Політичні чинники, а саме: характер економічної політики, ступінь нестабільності політичної ситуації та політика центрального банку.

Соціальні чинники, або «настрій ринку».

Короткострокові зміни обмінних курсів досить часто зумовлені тим, що учасники ринку називають «настроєм ринку», — це погляди трейдерів ринку на короткострокові перспективи руху валюти. «Настрій ринку» може бути позитивний або негативний. У першому випадку валюта зміцнюється, а в другому — слабшає.

Серед перелічених чинників на увагу заслуговує співвідношення інфляції та валютного курсу. Річ у тім, що прискорене зростання грошової маси як у готівковій, так і в безготівковій формі сприяє зниженню курсу грошової одиниці. Збільшення грошової маси в обігу в умовах реального спаду виробництва призводить до зростання цін та сприяє підвищенню валютної ефективності імпорту й, відповідно, розширенню попиту на валюту і падінню її курсу. Інфляційні очікування також виступають утворювальним чинником для валютного курсу. Так, в очікуванні змін курсу валюти інвестори можуть приймати непередбачені рішення, результатом яких може бути як збільшення попиту на валюту, так і його зниження. Зрештою, це може викликати зростання валютного курсу або до його падіння.

Валютний курс виконує основну функцію і додаткову.

Основна функція валютного курсу — це оцінювання порівняльної вартості валюти.

Додаткова функція валютного курсу полягає в тому, що формування на постійній основі звітних даних щодо валютного курсу дає уявлення про співвідношення попиту та пропозиції на валюту (якщо курс формується на ринкових засадах) на валютному ринку.

Валютний курс виступає інструментом аналізу й прогнозу, але тоді, коли існує певний набір історичних даних.

Розрізняють такі види валютних курсів:

1) за способом регулювання:

фіксований валютний курс (офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеннях в законодавчому порядку валютних паритетах. Він допускає закріплення змісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або доларах США при строгому обмеженні коливань ринкових курсів валют в межах одного відсотка) Фіксовані валютні курси використовуються за умови наявності в країні кризових явищ, при нестабільній економіці, коли викорис­тання подібного режиму валютного курсу забезпечує більш низькі темпи інфляції. За цих умов менш вірогідною є дестабілізуюча спе­куляція валютою за умови утримання курсу на постійному рівні відповідними офіційними державними структурами. Багато країн, які виходили з криз, на певних етапах економічного розвитку до­тримувалися саме такого режиму своєї валюти;

мінливий валютний курс, такий що коливається в межах коридору;

плаваючий курс, який змінюється залежно від ринкового попиту та пропозиції (різновид валютного курсу, що коливається, зумовлюючий використання механізму валютного регулювання. Так, для обмеження різких коливань курсів національних валют, що викликають несприятливі наслідки валютно-фінансових та економічних відносин, країни, що увійшли в Європейську валютну систему, ввели в практику узгодження відносних меж взаємних коливань валютного курсу);

2) за видами ринку:

поточний курс SPOT –з сьогодні до наступного робочого дня (курси негайного обміну валют) (TOD – поставка валюти здійснюється з сьогодні на сьогодні i TOM – до наступного робочого дня);

форвардний курс (курс валют за терміновою угодою, він фіксується в момент укладення угоди. Різниця між курсами спот і форвард – це дисконт – курс валюти за форвардною угодою нижчий ніж за угодою спот);

ф’ючерсний курс;

ринковий та розрахунковий (фіксінг центрального банку) середньозважений курс по торгах.

Дата добавления: 2014-01-04