Поняття юридичної деонтології як науки

Юридична деонтологія - це галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, яка представляє собою узагальнену систему знань про кодекс професійної поведінки юриста.

Будь-яка наука може розглядатися, по-перше, як дослідницька діяльність, по-друге, як результат цієї діяльності, тобто знання про предмет дослідження.

Деонтологія - наука про пошук шляху формування ефективного результату спілкування юриста як з колегами, так і з тими, кому він надає свої послуги, кого він повинен обслуговувати в процесі реалізації свого правового статусу фахівця-професіонала. Деонтологія - це і результат узагальнень про систему знань про мистецтво спілкування та прийнятті правильного рішення в юридичній практиці.

Юридична деонтологія як галузь наукового знання має свій предмет, методи, мета і завдання дослідження.

Предмет юридичної деонтології - оптимальний звід правил, якими повинен оволодіти і керуватися юрист, система психічних, правових, політичних, етичних, естетичних норм-вимог, у сукупності визначають правовий режим професійного спілкування юриста з колегами та клієнтами (атмосферу взаємовідносин по лінії "юрист-громадянин "), його професійна поведінка.

Предмет юридичної деонтології - це не сума предметів юриспруденції, психології, політології, етики, естетики, а деонтологія юриста як цілісність, в якій не можна механічно відокремити психологічне, політичне, етичне та естетичне від юридичного, а можливо лише виділення психологічної, політичної, етичної та естетичної підсистем культури особистості юриста, що перебувають у русі, розвитку, зв'язку та гармонії.

Поведінка людини визначається не тільки знанням соціальних норм (норм моралі, норм-звичаїв, норм права, норм громадських організацій), але і його ставленням до тих соціальних цінностей (правовим, політичним, етичним, естетичним та ін), які захищаються цими нормами.

Професійна поведінка передбачає вміння юриста:

· створити атмосферу досягнення найбільш сприятливого результату в спілкуванні з колегами та клієнтами, тобто усіма тими, хто потребує його професійно-правових послуги;

· своєчасно прийняти правильне рішення по даній справі;

· належним чином (відповідно до правил юридичної техніки) оформити прийняте рішення і домогтися його виконання.

Складність положення юриста полягає в тому, що він не може гарантувати абсолютного успіху і в той же час повинен знайти юридичні можливості для відновлення справедливості, а у разі, коли результат юридичного рішення буде мати важкі наслідки для клієнта, повинен мати мужність сказати про це.

Завжди, коли того вимагають обставини, юрист зобов'язаний викликати на допомогу своїх колег - старших і більш досвідчених товаришів, не проявляти безпідставною самовпевненості, бо вона може фатальним чином позначитися на долі клієнта. Важливо, щоб у колективі склалася така обстановка, коли юрист міг бути впевнений, що його старший колега в потрібну хвилину прийде йому на допомогу радою, участю і зробить це доброзичливо, без докорів і приниження гідності того, хто до нього звернувся. Колективне початок, відчуття ліктя, готовність прийти на допомогу один одному - цінні якості співдружності юристів.

Важливе значення набуває вдосконалення форм наступності в роботі юристів різних спеціальностей. Ефективність наступності буде забезпечуватися лише за умови, якщо в основі взаємовідносин фахівців (всіх ланок і рівнів) буде лежати не формальний, а справді творчий, зацікавлений, вільний від суб'єктивізму стиль, форми і методи, засновані на гнучкому тактиці, суть якої насамперед - у турботі про людину. Це, у свою чергу, диктує необхідність звернути серйозну увагу на впровадження в юридичних спільнотах деонтологічних принципів.

Юридична деонтологія — це система загальних знань про юридичну науку та практику, про вимоги до особистих і професійних якостей юриста, про систему формування цих якостей.

Основним змістом юридичної деонтології є знання про вимоги до професійних та особистих якостей юриста. Разом з тим юридична деонтологія включає також загальні знання про юридичну науку і практику, оскільки, по-перше, є навчальною дисципліною, з якої починається вивчення юриспруденції і повинна дати студентам загальні поняття про юридичну науку і практику; по-друге, без засвоєння знань з юридичної діяльності, її видів та змісту неможливо розглядати якості юриста, а також вимоги до юристів різних спеціальностей.

Крім того, юридична деонтологія включає знання про формування якостей юриста, тому що лише зауваження, якими повинні бути якості без опису системи їх формування немає практичної користі.

Зазначимо, що існують й інші погляди на зміст юридичної деонтології, оскільки ця система знань є новою і перебуває ще на стадії формування.

Отже, юридична деонтологія:

• дає загальне уявлення про юридичну науку і практику;

• формує знання про вимоги до професійних та особистих якостей юриста;

3. Підходи до тлумачення юридичної деонтології.Загальна(нормативна) і спеціальна деонтологія.

Аналіз юридичної літератури показує, що однозначного визначення поняття юридичної деонтології поки не існує. У тлумаченні цього поняття намітилися такі підходи:

· юридична деонтологія (у вузькому сенсі) - наука про застосування загальних норм моралі у специфічних умовах діяльності юристів-професіоналів;

· юридична деонтологія (у широкому сенсі) - наука, що аналізує не тільки моральні, але й психологічні, політичні, професійні, етичні, естетичні вимоги, які регламентують ставлення спеціаліста до об'єкта праці - клієнтові, а також до своїх колег, і забезпечують в цілому режим найбільшого оптимального і гарантованого поведінки осіб в змозі їх взаємозалежності.

Зрозуміло, юридичну деонтологію не можна зводити до вузько професійним вимогам, і юристи-професіонали, як і особи інших професій, повинні керуватися загальним поняттям етики: бути уважними один до одного, чесними, правдивими, гуманними, чуйними, душевними і т.д. Проте ці якості у юристів-професіоналів мають свою специфіку і нюанси. Чуйність, гуманність набувають надзвичайно належний характер, є мірою моральної відповідальності. У діяльності людей інших професій чуйність, гуманність носять дещо інший характер, ніж у юриста. У юриста вони визначаються специфікою діяльності кожної з юридичних спеціальностей: адвоката, прокурора, судді, слідчого, нотаріуса, юрисконсульта та ін

Охоплення юридичної деонтологією широкого кола питань дозволяє виділити в її межах такі частини:

Загальну деонтологію, яка розглядає свій предмет у соціально-історичному плані; включає всі основні аспекти характеристики належного, обов'язкового в повсякденній поведінці юриста при виконанні ним своїх службових функцій, а саме: юриста як особистості (психологічна структура), як політичного діяча (ідейно-політична сутність), як фахівця (професійне зміст), як носія високих моральних принципів (моральна основа) і як володаря стійких естетичних смаків (естетичні елементи);

Нормативну деонтологію, що обгрунтовує практичні моральні рекомендації, норми-вимоги (нормативні приписи) до юриста будь-якої професії про правила поведінки, нормах спілкування, тактиці взаємодії в спілкуванні юриста як з колегами, так і з клієнтами, тобто з тими, кому він представляє свої професійні послуги;

Спеціальну деонтологію, яка висвітлює специфічні деонтологічні особливості конкретних юридичних спеціальностей (адвоката, прокурора, слідчого, нотаріуса та ін.)

Юридична деонтологія розглядається в широкому її розумінні: значення деонтології не зводиться тільки до здійснення юридичними працівниками свого професійного обов'язку відповідно до профілю юриспруденції, а й порушується область взаємозв'язку юриспруденції з етикою, соціальною психологією та іншими науками (елементи яких включає в себе деонтологія). Такий підхід відповідає уявленню про місце юридичної деонтології в науково-практичних проблемах, що склалися за півтора десятиліття. Сама ж історія терміна сягає корінням у минуле століття.

Дата добавления: 2014-01-04