Джерела забруднення вод в Україні

Q

де D - доходи від реалізації води, грн.;

Q - об'єм реалізованої води, тис.м³.

Грошові витрати підприємств водовикористувачів визначають за наступною формулою:

З_в=С_вQ_в+0,6С_в'* Q_с',

де С_в - вартість одного м³ води, грн.;

О_в - об'єм забраної води, тис.м³;

С_в' - вартість одного куб.м стічної води, грн.;

О_с' - об'єм води, яка скидається в каналізацію, м^3.

Рис. 1. Система платного водокористування.

Ціни тарифів за нормативні споживання водних ресурсів повинні диференціюватись за басейнами та ділянками річок з урахуванням розвитку і розміщенням продуктивних сил регіонів. Доречі сказати, що басейновий принцип управління водними ресурсами давно існує в розвинутих країнах. Суть його досить проста - платежі за водокористування (нехай навіть частково) надходять на рахунок однієї організації яка повністю відповідає за стан ріки, наприклад, Дніпра та його водосховищ. Така організація повинна мати право встановлювати ліміти на водокористування, контролювати їх дотримання, здійснювати облік води. Основою такої організації могло б стати Дніпровське водогосподарське об'єднання при Держводгоспі яке, поки що в основному відповідає за стан гідротехнічних споруд та водозабезпечення. В разі надання відповідних повноважень з цієї організації можна б було спитати і за стан Дніпра та його приток, а також вимагати поліпшення якості води в річці.

Ставки штрафних платежів за наднормативне споживання води, яке веде до забруднення та виснаження природних ресурсів, необхідно встановлювати з урахуванням підвищених додаткових витрат, необхідних для відновлення водних ресурсів та ліквідації або запобіганню негативних наслідків порушення нормативів водокористування. При цьому необхідно встановити такий розмір платежів, який би був більшим за додатковий прибуток, отриманий підприємствами від наднормативного споживання водних ресурсів. Має сенс ставку штрафного платежу встановлювати прогресивною.

Доцільно всім водокористувачам доводити ліміти на водокористування та суму коштів за витрату води і видавати це разом з нарядом щодо виконання виробничого завдання. Облік має здійснюватись за допомогою комп'ютерної мережі.

Підприємствам, що досягли успіхів у результаті здійснення водоохоронних заходів з суттєвого зниження водоспоживання та забруднення природних вод, повинні надаватись економічні пільги, суть яких полягає в перерахуванні у прибуток підприємства разових та поточних компенсаційних сум. Економічне регулювання раціонального водокористування може здійснюватися за рахунок додаткових коштів, що формуються в результаті штрафних санкцій за недостатню ефективну водоохоронну діяльність підприємств. Необхідно відзначити, що існуючі в даний час тарифи на воду ще недостатньо відображають її дійсну соціальну та економічну цінність. Постановою Кабінету Міністрів №185 від 31.02 1995р. плата за воду 1995р. була збільшена порівняно з 1994р. у 15 разів. Але існуючі пільгові коефіцієнти призвели до різкої відмінності у платі за використання 1м³ води по галузях народного ґосподарства, що не відповідає вимогам раціонального природокористування. Плату за використання води необхідно диференціювати тільки по басейнах річок, а відмінність між галузями закладатиметься у плату за забруднення водних ресурсів, причому, ця відмінність відображатиме рівень водоохоронної діяльності на підприємствах галузі.

Вміст шкідливих речовин у стічних водах залежить від кількості речовин, що поступають із стічними водами шкідливих речовин, що скидають підприємства.

Нафтопереробні заводи скидають:

- стічні води які забруднені нафтою і нафтопродуктами від 150мг/л до 15г/л;

- зважені речовини до ЗООмг/л;

- солі (хлоридами) - 3-15г/л;

- різні органічні речовини;

БПК стічних вод коливається від 150мг/л до 7г/л. Машинобудівні заводи скидають наступні відходи:

- концентрація ціанідів у стічних водах складає 70-120мг/л;

- хрома - 40-б0 мг/л;

- кислот - 70-100 мг/л;

- масла та нафтопродуктів - 25-40мг/л;

- зважені речовини 100-200мг/л. У відпрацьованих емульсіях вміст хрому досягає 200г/л; ціану – 100 г/л; масел та емульсолу - 50г/л.

Найбільшу небезпеку для водних об'єктів становлять по всюди на машинобудівних підприємствах стічні води що забруднені кислотами, лугами, з'єднання хрому, циан, цинк, кобальт, нікель і інші хімічні речовини.

У водні об'єкти України щорічно поступає до 250 тис.т зважених речовин, понад 5млн.тон мінеральних солей, понад 8 тис. тон фосфору, 50 тис. тон азоту;

понад 6тис.т. нафтопродуктів та десятки тонн цинку, нікелю, кобальту, міді, хрому та інших металів.

Важкими металами найбільше забрудненні донні відклади Запорізького водосховища. Тут же зареєстровано найбільш високий вміст в донних відкладах сполук ДДТ водоймища басейну ' Дніпра забруднені токсикантами органічної та неорганічної природи. Забруднення вод є хімічне, біологічне і теплове. Хімічне забруднення - результат використання гербицидів, дефомантів, інтексицидів і інших пестицидів, особливо хлороорганічних, які поступово, під дією кисню перетворюються в диоксини. Вони викликають мутагенні, тератогенні, канцерагенні явища в організмах людей та тварин. Їх діюча концентрація - міліардні долі грама.

Відповідно з природоохоронним законодавством заборонено скид шкідливих речовин(ШР) у водоймища, якщо їх концентрація перевищує норми ГДК. При порушенні цих норм береться плата(штрафні санкції) за скид і розміщення забруднюючих речовин, що попадають у водні джерела. Екологічною проблемою є сучасні миючі засоби, біологічне, теплове забруднення. Отже, для запобігання деградації водних систем, потрібно удосконалювати сучасні водозберігаючі технології у промисловому та сільськогосподарському виробництвах, комплексно застосовувати сучасні процеси водоочистки -фізичні і хімічні.

Дата добавления: 2014-01-05