Перенос елемента або групи в групу

- у таблиці оберіть елемент або групу, які потрібно перенести,

- у дереві оберіть групу, куди потрібно перенести,

- оберіть пункт "Перенести в другую группу" з меню "Действия" головного меню або програми натисніть кнопку на панелі інструментів. Клавіатурний еквівалент: Ctrl-F5.

Допомога при роботі з довідником

Для одержання опису довідника натисніть кнопку на інструментальній панелі.

Одержання короткої довідки про елемент діалогу

- натисніть кнопку на панелі кнопок,

- клацніть лівою кнопкою миші по елементу діалогу, для одержання короткої довідки про нього.

Переміщення по дереву

Для переміщення по дереву можна використати як клавіатуру, так і мишку. При використанні клавіатури переміщення по поточному рівню дерева здійснюється клавішами Стрелка Вверх і Стрелка Вниз, для переходу між рівнями використовуються комбінації Ctrl+Стрілка Вверх і Ctrl+Стрелка Вниз. При використанні миші для переходу до рядка потрібно клацнути на ній лівою кнопкою миші, для переходу між рівнями дерева - двічі клацнути на іконці обраної групи або вибрати пункт “Наступний рівень/Попередній рівень” з контекстного меню.

Сортування довідника

Довідник може бути відсортований по будь-якому стовпчику. Для вибору порядку сортування необхідно вибрати пункт "Сортировка" з меню "Действия" або з контекстного меню і потім вибрати потрібний пункт із підменю.

4.3 Теоретичні основи ведення господарських операцій у програмі «1С: Підприємство 7.7»

Введення початкових залишків

Якщо облік у програмі “1С:Підприємство 7.7” ведеться на тільки що створеному підприємстві, то після виконання зазначених вище налаштувань можна безпосередньо вводити операції (по відображенню формування статутного фонду підприємства і т.п.).

Якщо виконується перехід з попередніх версій програми “1С:Підприємство”, то після конвертування інформації і налаштування періоду розрахунку підсумків також можна продовжувати вводити операції.

Проте, якщо “1С:Підприємство 7.7” встановлюється на підприємстві, на якому вже ведеться бухгалтерський облік, то після виконання налаштувань обліку необхідно ввести початкові залишки на час початку ведення обліку в системі “1С:Підприємство 7.7”.

Порядок дій на початку ведення обліку:

1) визначити дату початку обліку;

Насамперед потрібно визначити дату, починаючи з якої ви будете вводити будь-які операції у програмі “1С:Підприємство ”. Найбільш зручно починати ведення операцій з початку року (це дозволить отримати баланс за будь-який період цього року). Можна також почати ведення операцій з початку кварталу, з початку місяця, і навіть з будь-якої дати. Рекомендується починати вводити операції з початку кварталу або з початку місяця.

2) визначити дату введення початкових залишків;

У зв’язку с тим, що початкові залишки будуть вводитися як бухгалтерські операції, потрібно визначити дату їх введення.

Дата введення залишків повинна бути меншою за дату початку обліку. Звичайно це дата, що передує даті початку обліку. Наприклад, якщо за дату початку обліку ви вибрали 01.01.08, то дата введення залишків буде 31.12.07.

Перед початком введення залишків рекомендується встановити дату введення як робочу дату в режимі Сервис – Параметры – Общие.

3) ввести операції для формування початкових залишків, використовуючи загальні прийоми введення господарських операцій;

Найбільш простим способом введення залишків є введення операцій вручну. У цьому випадку потрібно відкрити журнал операцій і почати вводити операції початкових залишків.

Датою операції повинна бути певна дата введення залишків. Якщо вона встановлена як робоча, то система сама буде підставляти її при введенні операції.

Для того, щоб система автоматично вказувала суму всіх проводок, перед введенням операції потрібно в режимі Сервис – Параметры – Операция в параметрі “Расчет суммы операции” вибрати варіант “По всем проводкам”. У цьому випадку не потрібно буде заповнювати суму операції, а вона буде автоматично заповнюватися по мірі введення проводок.

У полі «Содержание операции» потрібно вводити деякий текст, що характеризує операцію як введення початкових залишків (наприклад, “Введення початкових залишків за матеріалами”).

Далі варто вводити проводки початкових залишків. При цьому у кожній проводці рахунок, за яким вводиться залишок, вказується по дебету або по кредиту (залежно від того, дебетовий або кредитовий залишок), а як кореспондуючий рахунок указується деякий фіктивний рахунок, наприклад, “00”. Якщо рахунка “00” немає в плані рахунків, його потрібно ввести. Цей рахунок не можна зробити забалансовим, тому що він повинен листуватися в проводках з балансовими рахунками. Надалі фіктивний рахунок “00” не слід використовувати для інших цілей, тому що він балансовий, і залишок по ньому після дати початку ведення обліку повинен бути нульовий.

При введенні проводок після вибору рахунку можуть бути введені значення субконто, валюти, кількість і сума у валюті, залежно від характеристик обраного рахунку. Дані реквізити потрібно заповнювати відповідно до описаних вище принципів введення залишків.

При великій кількості початкових залишків їх доцільно вводити у вигляді декількох операцій. Наприклад, залишки по рахунку, який має велику кількість об'єктів аналітики, можна ввести окремою операцією, а залишки по рахунках, на яких не ведеться аналітичний облік, об'єднати в одну операцію.

При введенні залишків вводяться також об'єкти аналітичного обліку, які не були уведені в систему раніше. Вони вводяться безпосередньо в процесі вибору. При заповненні реквізитів операції може виявитися, що для певних видів субконто в довіднику немає необхідного значення. У цьому випадку потрібно відкрити відповідний довідник і ввести потрібне значення, а після цього заповнити реквізит операції.

Всі можливі значення валют варто внести до довідника валют до початку введення залишків.

Якщо введення залишків виконується декількома операціями, можна скористатися копіюванням операцій у журналі операцій, встановивши заздалегідь у режимі налаштування параметрів (Сервис – Параметры – Операция) копіювання дати і змісту операції. Налаштування режиму копіювання проводок при копіюванні операції, як правило, немає сенсу використовувати при введенні залишків.

4) перевірити правильність введення початкових залишків;

Після того, як всі операції початкових залишків уведені, варто переконатися чи відповідають вони своїм реальним залишкам.

Для цього необхідно скористатися існуючими в конфігурації стандартними звітами, наприклад звітом “Оборотно-сальдовая відомість”. Перед формуванням звітів доцільно встановити період розрахунку бухгалтерських підсумків таким чином, щоб його початком була дата початку ведення обліку (тоді початкові залишки будуть початковими залишками по цьому періоду), або його кінцева дата була датою введення початкових залишків (тоді початкові залишки будуть кінцевими залишками по цьому періоду). Період встановлюють у режимі Сервис – Параметры – Бухгалтерские итоги.

При одержанні залишків за рахунками насамперед потрібно звернути увагу на залишок по використаному для введення залишків фіктивному рахунку (звичайно - “00”). Він повинен бути нульовий. Нульовий залишок по фіктивному рахунку означає, що сума дебетових залишків збігається із сумою кредитових, а це свідчить, що, в цілому, залишки введено правильно. Якщо період створення звіту не включає дату введення залишків, то при нульовому залишку по рахунку у звіті може взагалі не бути рядка з даним рахунком, тому що оборотів по цьому рахунку в обраному періоді теж немає.

Крім цього, потрібно переглянути залишки, отримані по субрахунках і по валютах (якщо такі вводилися). Особливо уважно необхідно перевіряти залишки по аналітиці. Для їхнього одержання потрібно скористатися спеціальними звітами, наприклад, звітом “Оборотно-сальдовая відомість по рахунку”.

5) ввести операції від дати початку обліку до поточної дати.

В окремих випадках операції з однаковими проводками можна зводити в одну (наприклад, всі проводки за місяць із кредиту 30.1 рахунку в дебет 31.1 рахунку ввести однією проводкою в операції з датою в цьому місяці). Проте, при цьому необхідно дотримуватися наступного правила: складати можна проводки одного місяця і зі значеннями рахунків, субконто і валюти, які повністю збігаються.

У загальному випадку рекомендується вводити всі господарські операції відповідно до того, як вони реально відбувалися у звітному періоді.

Введення господарських операцій

Всі факти господарської діяльності організації в програмі “ 1С:Підприємство 7.7” зберігаються у вигляді операцій.

Для введення в систему “1С:Підприємство 7.7” інформації про господарські операції існують два режиму: введення операції вручну і автоматична генерація операцій на підставі документів, які вводяться користувачем.

Режим ручного введення операцій не вимагає попереднього налаштування, відрізняється максимальною гнучкістю. У цьому режимі можна вказати будь-який зміст реквізитів операції і ввести будь-які необхідні проводки.

Кожна операція містить одну або кілька проводок, які відображають господарську операцію в бухгалтерському обліку в натуральному і грошовому вираженні. Кожна проводка, у свою чергу, може складатися з однієї або декількох кореспонденцій. Проводки, які містять кілька кореспонденцій, називають складними. У складних проводках дебет одного рахунку кореспондує із кредитом декількох рахунків, і навпаки. Операція містить не тільки проводки, але і деяку загальну частину, що характеризує її в цілому: зміст, загальну суму за всіма проводками, дату, номер і ін. Перелік реквізитів операції визначається конфігурацією. Операції можуть автоматично формуватися документами програми “1С:Підприємство 7.7” або вводитися вручну.

При ручному введенні операції треба самостійно заповнити суму і зміст операції, а також ввести бухгалтерські проводки із заповненням всіх необхідних відомостей про об'єкти аналітичного обліку, якщо по рахунку ведеться аналітичний облік. Режим ручного введення відрізняється максимальною гнучкістю: можна вказати будь-який зміст операції і ввести будь-які проводки. Крім того, цей режим не вимагає попереднього налаштування у Конфігураторі і простий в освоєнні. Оскільки підставою реєстрації операції є первинний документ, доцільно в реквізиті “зміст” указувати крім короткого змісту операції назву і номер первинного документа, а в реквізиті “сума” – суму операції по первинному документу. Дата операції в програмі “1С:Підприємство 7.7” повинна відповідати даті створення первинного документа.

Введення і редагування операції вручну виконується в програмі “1С:Підприємство 7.7” при роботі з журналом операцій або журналом проводок (Журналы – Журнал операций або – Журнал проводок) за допомогою відповідних піктограм.

Працюючи з бухгалтерськими документами (тут маються на увазі електронні документи системи “ 1С:Підприємство 7.7”, користувач працює тільки з документом, а операція формується автоматично. Алгоритм формування операції описано в Конфігураторі, а вхідною інформацією для заповнення реквізитів операції і проводок операції є заповнений документ.

Для введення великої кількості операцій з подібними або однаковими реквізитами використовується режим копіювання операцій.

Для того, щоб перевірити правильність проводок, які містить господарська операція, використовується режим коректних проводок.

Побудова звітів

Для одержання будь-яких результатів, а також іншої зведеної або детальної інформації в програмі “1С: Підприємство 7.7” використовують звіти.

Кількість і склад звітів, які можуть бути отримані при використанні системи, цілком визначається при конфігуруванні.

Звіти, які використовують на практиці можна умовно розділити на кілька типів:

1) стандартні звіти. Звичайно вони входять до складу типової конфігурації. Стандартні звіти призначені для використання в будь-яких установах і для будь-яких розділів обліку. Вони відображають облікові підсумки в різноманітних розрізах для будь-яких рахунків, видів субконто, валют. До стандартних належать такі звіти, як “Зворотно-сальдова відомість”, “Шахматка”, “Аналіз рахунку”, “Картка рахунку” та інші. Такі звіти використовуються дуже широко безпосередньо під час ведення фінансових операцій для аналізу зведених даних на рівні рахунків, субрахунків, валют, об'єктів аналітики, протягом різноманітних періодів і у розрізі різних проводок.

2) регламентовані звіти. Ці звіти призначені для подання до різних контролюючих інстанцій. Склад і зміст цих звітів визначаються державними органами.

3) спеціалізовані звіти. Ці звіти створюються, звичайно, у конкретній конфігурації безпосередньо для даної організації і вирішують більш вузькі завдання. Спеціалізовані звіти звичайно орієнтовані на конкретний розділ обліку і специфічне налаштування рахунків і аналітики у даній конфігурації. Вони створюються при необхідності одержати специфічні вибірки інформації або особливий вид друкованої форми.

4) зовнішні звіти. У програмі “ 1С:Підприємство” існує спеціальний механізм зовнішніх звітів. Зовнішні звіти по призначенню і за способом використання нічим не відрізняються від звичайних звітів. Проте, на відміну від звичайних звітів, які зберігаються в конфігурації, зовнішні звіти зберігаються в окремих файлах. Зовнішні звіти використовуються в спеціальних випадках, якщо звіт не може бути включений до конфігурації. Для виклику зовнішнього звіту використовується пункт Открыть меню Файл головного меню програми. При звертанні до цього пункту викликається стандартний діалог відкриття файлів. У ньому варто вибрати необхідний файл зовнішнього звіту. Файли зовнішніх звітів мають розширення “ert”. Вони можуть знаходитися в папці “ExtForms”, підлеглій папці інформаційної бази, або в якій-небудь іншій папці. При повторному відкритті зовнішнього звіту він може бути обраний зі списку раніше використаних файлів у меню Файл головного меню програми.

При виборі файлу зовнішнього звіту його форма відкривається так само, як і форма звичайного звіту, і надалі їхнє використання нічим не відрізняється.

Незважаючи на істотні розбіжності в призначенні звітів різних типів, у програмі “1С: Підприємство 7.7” їхнє створення, зміна і використання нічим не відрізняються. Програма має єдиний механізм роботи зі звітами. Всі звіти, незалежно від того, хто їх створив, можуть бути змінені засобами Конфігуратора і мають однакові принципи використання. Налаштування і склад інформації, що міститься у звіті, визначається його формою і алгоритмом, тому опис властивостей і призначень конкретних звітів повинен знаходитися в описі конфігурації або в самому вікні звіту.

Дата добавления: 2014-01-05