Ієрархія норм міжнародного права

Регіональні норми - не норми, що регулюють будь-які міждержавні відносини, об'єкт яких має регіональній інтерес і які визнаються усіма або більшістю держав відповідного регіону. Універсальні норми історично створювались на базі регіональних. Разом з тим універсальні норми сприяють розвитку регіональних. Основна вимога - регіональні угоди або органи та їх діяльність не повинні суперечити цілям та принципам ООН.

Види міжнародно-правових норм та їх класифікація

Норми міжнародного права не однорідні за змістом і формою. Різноманітність і зростання кількості норм у сучасній системі МП породжують потребу їх класифікації. Класифікувати МГШ можна за такими критеріями:

1. За місцем в системі:

• принципи;

• норми.

2. За сферою дії:

• універсальні;

• регіональні;

• локальні і партикулярні.

3. За юридичною силою:

• імперативні;

• диспозитивні;

• рекомендаційні.

4. За характером нормативного припису:

• зобов'язуючі;

• забороняючі;

• уповноважуючі;

• відсильні.

5. За функціями в системі:

• матеріальні;

• процесуальні

6 За формою і способом утворення:

• звичаєві;

• договірні;

• рішення міжнародних організацій.

7. За строком дії:

• строкові;

• безстрокові.

Основними ознаками універсальних норм є глобальна дія, загальнообов'язковість, утворення та скасування міжнародним співтовариством в цілому. Основна форма існування -звичай.

Локальні або партикулярні норми регулюють певні галузі міжнародних відносин між обмеженим колом учасників. Можуть мати регіональний характер - між державами певного географічного регіону, частіше за все - між сусідніми державами або нерегіональний характер -між державами, які знаходяться в різних географічних регіонах. Партикулярні норми - це найпоширеніший вид МПН. Основне джерело таких норм -договори, але є також і звичаєві партикулярні норми.

Визначення імперативної норми міститься в ст.53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів: "... імперативна норма загального міжнародного права є нормою, що приймається і визнається міжнародним співтовариством держав в цілому як норма, відхилення від якої неприпустиме і яка може бути змінена лише наступною нормою загального міжнародного права, яка має такий же характер ".

Будь-який договір є недійсним, якщо в момент укладання він суперечить імперативній нормі загального міжнародного права. З виникненням нової імперативної норми дія договорів, що суперечать їй, припиняється.

Імперативні регулюють найбільш важливі, загальні відносини міжнародного співтовариства в цілому, їх порушення завдає шкоди всьому міжнародному співтовариству.

Основна частина МПН є диспозитивними. Такі договірні норми юридично обов'язкові лише для держав, які беруть участь у них. Диспозитивна норма, яка суперечить імперативній є недійсною. Вони припиняють дію та змінюються за взаємної згоди держав, що їх прийняли.

Рекомендаційні норми узгоджують відносини між суб'єктами шляхом визначення бажаної, доцільної моделі поведінки, яку не зобов'язують виконувати. Рекомендаційну норму є двосторонньою або багатосторонньою нормою, доцільність виконання якої покладається на розсуд сторін, що її прийняли.

Зобов'язуючі норми фіксують обов'язки взаємодіючих суб'єктів та визначають шляхи і засоби реалізації таких обов'язків.

Уповноважуючі норми містять права суб'єктів та визначають шляхи і

засоби їх реалізації.

Забороняючі норми забороняють певні дії або бездії, або приписують стримуватись від певних дій.

Відсильні норми визначають загальні засади бажаної поведінки суб'єктів і з метою їх виконання відсилають до конкретних міжнародних угод, або інших норм міжнародного чи національного права.

Матеріальні норми містять права й обов'язки держав щодо конкретних об'єктів міжнародно-правового регулювання, впроваджують їх правила поведінки. Вони складають основний масив МПН.

Процесуальні норми встановлюють суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників міжнародного юридичного процесу щодо здійснення організаційно-процедурної діяльності в ході створення або реалізації матеріальних норм міжнародного права.

Час дії строкових норм визначається у заключній частині договору або завершується з припиненням існування об'єкту договору, після виконання певних умов або незалежно від волі сторін.

В ієрархії МПН найвищу юридичну силу мають договірні та звичаєві основні принципи загального міжнародного права, які є імперативними нормами загального міжнародного права, що містяться в універсальних міжнародних договорах. Імперативні норми визначають межі дійсності або недійсності всіх інших норм як двосторонніх так і багатосторонніх договорів.

Обов'язкова сила договірних і звичаєвих норм однакова. За засобом

створення і формою існування такі норми можуть мати істотні розходження, проте, з огляду юридичної чинності вони є рівними.

Договірні і звичаєві норми одного рівня мають однакову юридичну силу. У разі колізії між ними і відсутності взаємного рішення суб'єктів щодо вибору норми, доктрина припускає можливість використання загального принципу права: "Іехрозіегіог д.его&аіргіогГ.

У випадку невідповідності договірних і звичаєвих норм різного ієрархічного рівня, незалежно від форми вираження застосовуються ті, що мають більшу юридичну силу.

Дата добавления: 2014-01-05