Сутність та класифікація економічної діагностики

Тема 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність та класифікація економічної діагностики.

1.2. Особливості економічної діагностики.

1.3. Основні завдання та принципи економічної діагностики.

Сучасний етап розвитку нашої держави зумовлює високі вимоги до оцінки ефективності функціонування економічних систем різних рівнів. Але основна увага приділяється саме підприємству як пер­винній, основній, самостійній ланці народного господарства, що створює конкретні економічні блага, а отже, є першоосновою націо­нального багатства України.

Вивчення досвіду трансформаційних процесів у нашій державі свідчить передовсім про надто велику кількість економічно недоціль­них бізнес-проектів. Звичайно, не останню роль у невдачах вітчиз­няних і зарубіжних бізнесменів відіграє постійна нестабільність зов­нішнього середовища господарювання, але внутрішні чинники та­кож не слід ігнорувати. Якнайповніше уявлення про ситуацію на підприємстві можна отримати лише за допомогою аналізу його фі­нансового стану та результатів виробничо-господарської діяльності. Для подолання хоча б частини дестабілізуючих факторів доцільно підняти економічний аналіз підприємств та організацій на якісно новий рівень.

Основним завданням економічної діагностики є сис­темна оцінка результативності господарської діяльності за кілька періодів, виявляння факторів, які позитивно чи негативно вплинули на неї, а також визначення реальної фінансової стійкості підприємс­тва в цілому чи окремих аспектів його платоспроможності, кредито­спроможності, інвестиційної привабливості тощо.

Слід зазначити, що поняття «діагностика» раніше вживалося переважно в медицині та означало мистецтво розпізнавання хво­роби за її симптомами. При цьому керувалися певними правила­ми, що були розроблені на основі досвіду попередніх поколінь. В економічному значенні термін «діагностика» вживався зде­більшого як синонім дослідження, вивчення чинників впливу на підприємницьку діяльність. У підручнику «Антикризове управ­ління» за редакцією Е. М. Короткова подано визначення діагнос­тики, згідно з яким під діагностикою слід розуміти процес оцінки (на основі комплексу методичних прийомів) стану об'єкта, предмета, явища чи процесу управління, що дає змогу виявити в них слабкі ланки та «вузькі місця». Отже, діагностика — це процес розпізнавання й визначення негативних (кризових) явищ у діяльності підприємст­ва на основі помічених локальних змін, установлених залежнос­тей, а також особливо помітних явищ поточної підприємницької діяльності.

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

- баланс підприємства, ф. № 1;

- звіт про фінансові результати, ф. № 2;

- звіт про рух грошових коштів, ф. № 3;

- звіт про власний капітал, ф. № 4;

- звіт про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованість, ф. № 1-Б;

- звіт із праці за попередній рік та за звітний період, ф. № 1-ПВ (строкова та заборгованість);

- звіт про використання робочого часу, ф. № 3-ПВ;

- чисельність окремих категорій працівників і підготовка кадрів, ф. № 6-ПВ;

- звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, ф. № 5-С;

- розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

- розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості;

- наявність парку обчислювальної техніки, ф. № 2-ІНФ;

- звіт про залишки та витрати матеріалів, ф. № 3-МТП (за пів­року);

- звіт підприємства про продукцію, ф. № 1-П;

- звіт про рух коштів у іноземній валюті, ф. № 15-ЗЕЗ;

- звіт про товарооборот, ф. №1-торг;

- звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів, ф. № 2-Б;

- декларація про прибуток;

- декларація про ПДВ;

- бізнес-плани;

- матеріали маркетингових досліджень;

- висновки аудиторських перевірок;

- інша інформація.

Отримана із цих джерел первинна інформація опрацьовується, будуються аналітичні таблиці, розраховується система синтетичних та аналітичних показників тощо. На цій основі визначаються опти­мальні співвідношення розподілу капіталу підприємства, основні ре­зерви підвищення продуктивності праці, зниження собівартості про­дукції, найдешевші (найприйнятніші) джерела фінансування, резер­ви поліпшення ефективності використання основного та оборотного капіталу, оптимізується організаційна структура тощо. У кінцевому підсумку, на базі дослідження всіх сторін діяльності підприємства розробляються рекомендації з удосконалення господарського меха­нізму, підвищення ефективності його функціонування, створення та впровадження технологій контролю за фінансово-економічним ста­ном підприємств.

Класифікація економічної діагностики:

1. Залежно від явищ, що підля­гають фіксації:

внут­рішня діагностика;

зовнішня діагностика.

2. За­лежно від характеру дослідження:

етіологічна діагностика;

симптоматична діагностика.

Так, під етіологічною діагнос­тикою слід розуміти систему аналізу економічної дія­льності підприємства, що побудована за принципом «від причини до симптому», тобто за принципом зосередження основної уваги дослідника на встановленні причинно-наслідкових зв'язків між подіями внутрішнього та зовнішнього середовища господарюван­ня. Така система діагностики дає змогу передбачати розвиток по­зитивних чи, навпаки, деструктивних процесів на підприємстві.

Симптоматична діагностика — це система аналізу, що пере­довсім фіксує позитивні чи негативні вияви різноманітних чин­ників, а потім досліджує їхні причинно-наслідкові зв'язки. За створення такої системи на підприємстві аналітики основну увагу приділяють достовірності та повноті фіксації змін внутрішнього та зовнішнього середовища, тобто система працює за принципом «від симптому до причини». Таким чином, процес діагностики економічної діяльності підприємства передбачає по­будову системи аналізу, що уможливлює задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.

Дата добавления: 2014-01-05