Основні поняття та визначення конкуренції

Тема 4. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Провідні виробники кондитерських виробів

Фірма-виробник	Обсяг виробництва, т
Вінницька КФ
"Світоч", Львів
КФ ім. К.Маркса, Київ
Маріупольська КФ
Харьківська бісквітна фабрика
Дніпропетровська КФ
Кременчузька КФ
"Київ-Конті", Донецьк
"А.В.К.", Донецьк
Тростянецька КФ
"А.В.К.", Луганськ
"Полтавакондитер", Полтава
"Одеса", Одеса
"Житомирські ласощі", Житомир
Запорізька КФ

1. Розрахувати індекс концентрації.

2. Оцінити рівень концентрації у галузі.

3. Розрахувати індекс Херфиндаля-Хиршмана.

4. Оцінити рівень ринкової влади у галузі.

Задача 2. На ринку деякого товару діють14 фірм. Частка фірми 1 стано­вить 15%; фірми 2 — 10%; фірм З, 4, 5, 6 — по 8%; фірм 7, 8, 9, 10, 11 — по 6%; фірм 12, 13 — по 5%; фірми 14 — 3%. Розрахуйте ін­декс Херфиндаля-Хиршмана для цих 14 фірм. Якщо фірми 2 та З вирішать об'єднатися, чи мають державні органи дозволити їм таке злиття? Злиття дозволяється, якщо індекс не перевищує 1900.

Література: [4; 8; 14, с. 42-46, 54-62; 23]

4.1. Основні поняття та визначення конкуренції.

4.2. Класифікація і типологія конкуренції.

4.3. Методика діагностики конкурентоспроможності організації.

На сьогодні немає загальноприйнятого визначення поняття «конкуренція», проте всі одностайно визнають, що конкуренція є «однією з найяскравіших відмітних рис бізнесу, двигуном економічного прогресу, механізмом само­регуляції ринкової економіки». У літературі, присвяченій цій проблемі, присутні три підходи до визначення конкуренції.

Перший підхід визначає конкуренцію як змагальність на ринку. Він ґрунтується на повсякденному розумінні конкуренції як суперництва за досягнення кращих результатів на певному полі діяльності.

Другий підхід розглядає конкуренцію як елемент ринкового механізму, що дозволяє зрівноважити попит та пропозицію. Тут конкуренція виступає як сила, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції та забезпечує функціонування механізму ціноутворення. Конкуренція регулює пропорції суспільного ви­робництва — через механізм міжгалузевої конкуренції відбувається перели­вання капіталів з галузі в галузь.

Третій підхід трактує конкуренцію як критерій, за яким визначається тип галузевого ринку. Цей підхід грунтується на мікроекономічній теорії (на теорії морфології ринку), за якою «конкуренція» розуміється як властивість ринку, відповідно до якої конкуренція є не суперництвом, а скоріше ступенем залежності загальних ринкових умов від поводження окремих учасників ринку. Залежно від ступеня досконалості конкуренції на ринку виділяються різні типи ринків, для кожного з яких властива певна поведінка економічних суб'єктів.

Відповідно до Закону України «Про конкуренцію й обмеження монопо­лістичної діяльності на товарному ринку», «конкуренція — це змагальність суб'єктів, що хазяюють, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них односторонньо впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку».

При цьому мається на увазі не обмеження конкуренції взагалі, а, навпаки, що державна політика, спрямована на її стимулювання. Йдеться про так звану «недобросовісну, недоброякісну конкуренцію», тобто промислове шпигунство, введення споживача в оману, кримінальні методи ведення конкурентної боротьби тощо.

Така політика нашої країни виходить із факту, що конкурентна боротьба повинна стимулювати підвищення різноманітності товарів і їхньої якості, впровадження інновацій, просування на нові ринки. Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, як швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. Насамперед це залежить від того, як швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.

Конкурентний статус організації - це позиція організації в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку. У цьому розумінні конкурентний статус використо­вується для визначення порівняльних конкурентних позицій організації при формуванні стратегічних позицій за методом «Дженерал Електрік» - «МакКінсі».

Конкурентні переваги - це характеристики, властивості това­ру або торгової марки, які створюють для організації певні перева­ги над прямими конкурентами. Ці характеристики (атрибути) можуть бути найрізноманітнішими і відносяться як до самого то­вару (базової послуги), так і до додаткових послуг, що супроводжу­ють базову, до форм виробництва, збуту або продаж.

Основними методами конкурентної боротьби є поліпшен­ня якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асорти­менту продукції, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції то­що. Поряд з цим використовуються «мирні» методи обмежен­ня конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринко­вої стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної бо­ротьби - фінансові махінації та спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апа­рату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо.

Конкурентоспроможність - це здатність об'єкта, що ха­рактеризується отупінню реального чи потенційного задово­лення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об'єк­тами, представленими на даному ринку. Конкурентоспромо­жність визначає здатність витримувати конкуренцію у по­рівнянні з аналогічними об’єктами.

Конкурентоспроможність організації може бути визна­чена як комплексна порівняльна характеристика підприємст­ва, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних по­казників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів.

Конкурентоспроможність організації можна виявити тільки серед групи організацій, які належать до однієї галузі або випу­скають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність е по­няттям відносним. Одну й ту ж організацію в межах регіональ­ної стратегічної групи можна визнати конкурентоспроможною, а на світовому ринку або його сегменті - ні. Оцінюють конку­рентоспроможність організації загалом за умови єдиної страте­гічної зони господарювання або кожної зі створених у структурі диверсифікованої організації стратегічної одиниці бізнесу, які діють у конкретній стратегічній зоні господарювання.

Конкурентоспроможність фірми нерозривно пов'язана з впровадженням змін, тобто з процесом реструктуризації. Але здійснення таких змін також має певні особливості. Одноразо­ві, надзвичайні заходи можуть на короткий час поліпшити конкурентоспроможність підприємства, але по-справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом.

Дата добавления: 2014-01-05