Майновий (витратний) підхід

Згідно з майновим підходом вартість підприємства розрахову­ється як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що складають цілісний майновий комплекс, за мінусом зобов'язань. Основним джерелом інформації за даного підходу є баланс підприємства.

Оцінка вартості підприємства на базі активів заснована на так званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати ціни заміщення всіх його складових. У рамках цього підходу розрізняють такі основні методи:

• оцінка за відновною вартістю активів (витратний підхід);

• метод розрахунку чистих активів;

• розрахунок ліквідаційної вартості.

Зупинимося детальніше на характеристиці витратного підхо­ду. В його основу покладено принципи корисності і заміщення. Він грунтується на тезі, що потенційний покупець не заплатить за об'єкт більшу ціну. ніж його можливі сукупні витрати на віднов­лення об'єкта в поточному стані та в діючих цінах, що забезпечу­ватиме його власникові подібну корисність. У рамках витратного підходу основним методом оцінки вважається метод відтворення (оцінка за відновною вартістю активів). Відновна вартість роз­раховується з використанням інформації про вартість відтворен­ня майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцін­ки. Метод базується на показниках первісної вартості активів, величини їх зносу та індексації.

Первісна вартість активів — це вартість окремих об'єктів активів, за якою вони були зараховані на баланс підприємства; включає суму витрат, пов'язаних з виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, мо­дернізацією та іншим поліпшенням активів.

Відновна вартість — це вартість відтворення об'єкта оцінки на дату оцінки. Вона визначається шляхом множення первісної вартості активів на коефіцієнт індексації. Враховуючи те, що з часом активи поступово втрачають споживчу вартість, на їх оці­нку суттєво впливає рівень фізичного та морального зносу. У разі індексації первісної вартості активів відбувається також індекса­ція величини зносу. Реальна вартість матеріальних і нематеріаль­них активів характеризується їх залишковою вартістю, що визна­чається як різниця між їх відновною (первісною) вартістю та проіндексованою сумою зносу. Вартість підприємства дорівню­ватиме різниці між реальною вартістю його активів та ринко­вою ціною зобов'язань.

Метод оцінки за відновною вартістю досить часто використо­вується в ході оцінки майна під час приватизації державних під­приємств. Підкреслимо, що використання даного методу є випра­вданим, якщо балансова та ринкова вартість активів істотно не відрізняються між собою.

До основних недоліків методу слід віднести те, що на практиці балансова вартість активів майже ніколи не відповідає їх ринковій вартості. Достовірність оцінки підвищується, якщо отриману вар­тість скоригувати на приховані прибутки чи збитки підприємства.

При оцінці вартості підприємства за цим підходом визначаль­ним е те, що дана вартість не дорівнює арифметичній сумі вартос­тей окремих майнових об'єктів підприємства. Цю вартість слід скоригувати на вартість гудвілу. Гудвіл — вартість фірми, її діло­вої репутації, нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його ринковою вартістю, що виникає внаслідок кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку, нових технологій тощо.

З метою врахування вартості гудвілу в процесі оцінки вартості підприємства на практиці рекомендується застосовувати комбіна­цію методу оцінки активів та методу капіталізації доходів (так зва­ний швейцарський метод середньої оцінки). Згідно з даним підхо­дом для оцінки вартості підприємства пропонується такий алгоритм:

ВПс = (2*ВПк + Впа) / 3 (7.6)

де ВПс — вартість підприємства, розрахована за методом серед­ньої оцінки; ВПа — вартість підприємства, розрахована на базі оцінки активів.

Слід зауважити, що, на думку багатьох фахівців, використання методу середньої оцінки для оцінки вартості підприємства його по­купцями є недоцільним. Особливо це стосується випадків, коли ва­ртість підприємства, розрахована методом капіталізації доходів, суттєво відрізняється від показника вартості, розрахованого на ос­нові майнового підходу. Досить часто саме в розбіжностях між оцін­ними значеннями вартості підприємства за цими методами криють­ся причини ризикованості вкладень в об'єкт оцінки.

Дата добавления: 2014-01-05