Етапи засвоєння знань

Етапи засвоєння знань умовно поділяють на три групи. До першої групи відносять актуалізацію опорних знань, мотивацію, сприймання нового матеріалу, аналіз і осмислення засвоєних понять. До другої групи етапів відносять цілеспрямоване запам’ятовування, застосування знань спочатку в стандартних, а потім в порівняно складних ситуаціях, використання отриманих знань та вмінь при розв’язуванні практичних задач. На завершальному етапі засвоєним знанням слід надати узагальнений та систематизований характер

В психології і методиці встановлено, що при вивченні інформатики учні повинні засвоїти не тільки певну суму знань, але і засоби їх отримання.

Актуалізація опорних знань.

Актуалізація опорних знань спрямована на повторення та часткове відтворення навчального матеріалу, окремих способів і прийомів розумової діяльності, необхідних для вивчення нової теми. Актуалізація опорних знань може бути спрямована не тільки на повторення відомостей, на основі яких будуватиметься пояснення нового матеріалу, а й на заповнення прогалин у знаннях учнів попереднього матеріалу. Ефективним засобом на цьому етапі уроку зарекомендували себе елементарні вправи, які можна виконувати за допомогою комп’ютерних програм-тренажерів.

Мотивація знань.

На успішність навчання великий вплив мають інтереси, мотиви, ціннісні установи та потреби індивіда, його навички щодо переробки інформації, отримані раніше знання, вміння, а також загальнокультурний рівень. Учень повинен мати бажання навчатися або усвідомлювати необхідність цього. Мотивація знань – це один з важливіших засобів розвитку пізнавальної активності учнів. Розуміння мети і очікуваних результатів в значній мірі полегшує сприймання нової інформації.

Розумовий процес найчастіше розпочинається з проблемної ситуації, тобто з такої ситуації, для якої немає готових засобів розв’я­зування. Вчитель ставить перед учнями проблему у формі теоретичної або прак­тич­ної задачі. В процесі її розв’язування учні зіштовхуються з протиріччям між знаннями, засвоєними раніше, і знаннями, необхідними для розв’язу­вання даної проблеми. Запропонована вчителем задача повинна задовольняти принципу наступності і бути посильною для розв’язування учнями. Непоганий ефект дають практичні, цікаві задачі, які переконують учнів у потребі вивчення нового матеріалу, демонструють застосування абстрактних знань при розв’язуванні проблем повсякденного життя.

Цілепокладання.

Одним із важливих етапів уроку є етап цілепокладання. Він полягає в ознайомлені учнів з вимогами, які висуваються до засвоєних знань і вмінь з кож­ної окремої теми. Важливо, щоб ці вимоги були диференційовані за групами учнів. Учні розподіляються на групи в залежності від їх наявного рівня знань та рівня розвитку здібностей.

Подання нового матеріалу.

Суттєво послабити негативні та підсилити позитивні психолого-педагогічні закономірності дозволяє використання активних методів та принципів навчання. До них можна віднести: проблемне навчання, алгоритмічний підхід, метод доцільних задач, виділення основних елементів знань та суттєвих зв’язків, дослідницька робота з використанням нових інформаційних технологій.

Для забезпечення творчої самостійності учнів необхідно озброїти їх відповідними способами і прийомами пізнавальної діяльності, процес формування яких здійснюється передаванням досвіду не тільки внаслідок спілкування вчителя й учня, а й моделюванням їх у зовнішній, матеріальній (або матеріалізованій) формі і поступовим перетворенням у внутрішню. Моделювання того чи іншого способу або прийому діяльності – це пошук послідовності операцій і дій, виконання яких приводить до потрібного результату та його обґрунтування.

Під час формування понять репродуктивним шляхом учитель пояснює закономірності процесів, явищ, зв’язків між ними, вводить назву для об’єктів, формулює означення введеного поняття. На наступному етапі учні повторюють означення, наводять приклади з практики. Такий спосіб слід використовувати лише тоді, коли учні ще не підготовлені до творчого способу здобування знань.

Для забезпечення розвитку продуктивного мислення використовується хоч і складніша схема, але вона дає більш ефективні результати. Наступна схема формування понять побудована на основі теорії поетапного формування розумових дій:

1. спостереження учнів за об’єктами, явищами або процесами;

2. виділення спочатку у кожному об’єкті, процесі їхніх ознак та властивостей, а потім – розпізнавання цих ознак у інших об’єктів;

3. виділення класів об’єктів з однаковими ознаками і властивостями, описання спільних ознак;

4. виділення суттєвих ознак, що визначають клас об’єктів;

5. введення назви, формулювання означення;

6. визначення меж застосовності введеного поняття, пошуки зв’язків з іншими поняттями.

Творча діяльність може носити пошуково-дослідницький характер не тільки під час розв’язування задач, а й в процесі введення понять, формулювання проблем, узагальнення, систематизації матеріалу, у процесі моделювання, побудови аналогій тощо. Щоб забезпечити творчу діяльність учнів, потрібно удосконалювати систему самостійних завдань учням, включати до неї завдання на узагальнення і конкретизацію процесу розв’язування задач, аналіз та класифікацію ситуацій, складання і розв’я­зування аналогічних та обернених задач, систематизацію, упорядкування матеріалу. Постійну увагу слід приділяти розгляду та аналізу різних способів розв’язування тих самих задач, оцінки раціональності та ефективності різних способів. Розв’язування нестандартних, прикладних задач розвиває пізнавальну активність учнів, сприяє формуванню їхньої загальної математичної культури.

Закріплення нового матеріалу.

Якщо на цьому етапі уроку застосовувати фронтальну роботу учнів, то їх активність знижується. Групова організація уроку при повторенні матеріалу підвищує активність, відкриває кожному учневі можливість доповнити один одного, повідомити новий не програмний матеріал, який був отриманий завдяки іншим джерелам, подивитися на раніше пройдений матеріал з нових позицій. Завдання, які виконуються з використанням комп’ютерних програм під час групової або індивідуальної роботи, забезпечують один з головних дидактичних принципів – негайне виявлення помилок, які були допущені, і у випадку тупикових ситуацій - отримання своєчасної допомоги.

Навчити володіти предметом – це сформувати вміння розв’язувати задачі, причому не тільки стандартні, але й такі, що потребують відомої незалежності мислення, здорового глузду, оригінальності та творчості.

Для кожної групи учнів в залежності від наявного рівня знань вчитель повинен пропонувати не тільки задачі різного ступеню складності, але й ставити різні вимоги до процесу розв’язування задач. Наприклад, для добре встигаючих учнів крім вимоги правильно розв’язувати задачу слід ставити вимогу виконувати завдання раціональним способом, тобто так, щоб обраний шлях до мети був найкоротший, з найменшою кількістю обчислень.

Іноді слабовстигаючі учні пропонують складний спосіб розв’язування задачі. Не слід одразу зупиняти таких учнів. Але після отримання результату слід обов’язково розв’язати задачу раціональним способом. Це справляє на учнів сильне враження, вимушує проаналізувати слабкі сторони їх методу розв’язу­вання, тому час, витрачений на нераціональне розв’язування задачі, не пропаде марно.

Застосування засвоєних знань.

При застосуванні засвоєних знань слід використовувати диференційований підхід. Для більшості учнів спочатку пропонуються елементарні завдання, які були спрямовані на розпізнавання вивченого поняття, на встановлення взаємозв’язків з іншими поняттями, на застосування отриманих навичок. Використання на цьому етапі комп’ютерних програм дозволило економити час. Для учнів з високим рівнем розумової діяльності ці зав­дання опускаються, такі учні відразу переходять до розв’язування творчих, нестандартних задач.

В процесі розв’язування задач на застосування отриманих знань та навичок при використанні комп’ютерних програм створюються такі ситуації, при яких учні мають змогу поширювати свої знання, відкривати нові факти.

Переконавшись, що учні з середнім рівнем знань вже здобули досвід застосування знань та навичок в стандартних ситуаціях, можна переходити до розгляду нестандартних ситуацій. Нестандартна або цікава задача привертає до себе увагу учнів, примушує їх генерувати різні ідеї розв’язування даної задачі, демонструє не тільки красу процесу розв’язування, а в більшості випадків ще й практичне значення отриманих знань.

Контроль знань.

Контроль знань і вмінь учнів спрямований насамперед на визначення фак­тичної їх наявності, на перевірку сформованості певних способів діяльності, рів­ня готовності до вивчення теми, розділу, курсу. Контроль знань стимулює роботу учнів, формує в них відповідну систему діяльності, цільову й мотиваційну установку на вивчення матеріалу.

Дата добавления: 2014-01-05