Програмне забезпечення ПК. Поняття операційної системи

Опрацювання повідомлень.

Питання опрацювання повідомлень є одним із основних для учнів. Важливо, щоб учні зрозуміли, що люди в своїй діяльності постійно зустрічаються з необхідністю опрацьовувати повідомлення, що несуть деяку інформацію. Учні наводять приклади.

Одним із найефективніших сучасних засобів опрацювання повідомлень є комп’ютер. За допомогою комп’ютера вхідні дані опрацьовуються за певними правилами, які складаються користувачем. Застосування комп’ютера, як інструмента для роботи з повідомленнями, багатогранні та різноманітні.

Опрацювання повідомлень в комп’ютері здійснюється за строгими формальними правилами. Можливості автоматичного опрацювання повідомлень базується на тому, що воно не завжди передбачає їх осмислення і є формальним.

Так учні підводяться до поняття вхідних, вихідних та внутрішніх даних, до поняття формальності. Необхідно тільки довести до свідомості учнів розуміння того, що повідомлення, для опрацювання їх комп’ютером, слід подавати в спеціальній формі. Правила опрацювання повідомлень комп’ютеру повинна наперед задати людина. Аналізувати наявні повідомлення та інформацію, яку вони несуть, і синтезувати на основі такого аналізу нову інформацію може тільки людина.

Основні цілі: Дати представлення про склад програмного забезпечення ЕОМ. Розкрити призначення ОС; ввести поняття файлової структури дисків.

Досліджувані питання:

1. Призначення ПЗ;

2. Класифікація ПЗ;

3. Короткий огляд ПЗ;

4. Основні функції ОС;

5. Початкові відомості про організацію файлової системи.

1. Основна педагогічна задача цього розділу — привести учнів до розуміння того факту, що сучасний комп'ютер являє собою двоєдину систему, що складається з апаратної частини (технічних пристроїв) і інформаційної частини (програмного забезпечення). Корисно познайомити учнів з термінами hardware & software — твердий компонент і м'який компонент комп'ютера, оскільки останнім часом вони вживаються досить часто.

КОМП'ЮТЕР = АПАРАТУРА (hardware) + ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (software)

Логіка розкриття цієї теми вчителем може бути відбита в наступних міркуваннях. Якщо комп'ютер виконує будь-яку роботу тільки під керуванням програми, то чи значить це, що людина, що бажає скористатися комп'ютером, повинна вміти програмувати? Якби комп'ютер являв собою тільки «голу» апаратуру, то це було б так. Причому програмувати довелося б мовою процесора. Так було на найперших ЕОМ, на яких могли працювати тільки професійні програмісти.

Сучасний комп'ютер доступний практично кожному. Ця доступність забезпечена тим, що комп'ютер оснащений багатим програмним забезпеченням (ПЗ). ПЗ — це сукупність програм, що зберігаються на пристроях довгострокової пам'яті комп'ютера і призначених для масового використання. І якщо користувачеві потрібно виконати якусь роботу на комп'ютері, то він повинен вибрати підходящу для цих цілей програму з ПЗ і ініціалізувати її виконання. Таким чином, використання комп'ютера людиною відбувається за такою схемою:

ЗАДАЧА=>ВИБІР І ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ ПРОГРАМИ=>РОБОТА

Надалі вчителеві необхідно буде звертати увагу на те, щоб учні чітко розуміли, за допомогою яких програмних засобів які інформаційні задачі можна вирішувати. При цьому вони повинні навчитися відокремлювати задачі системного характеру від задач прикладного характеру. Наприклад, розуміти, що копіювання або видалення файлів здійснюється за допомогою операційної системи, а редагування текстового документа — за допомогою текстового редактора, тобто прикладної програми.

Зауваження. Програмне забезпечення — це не тільки власне програми, але і дані, з якими працюють ці програми. Дані і програми зберігаються на дисках в окремих файлах. Часто обсяг даних у багато разів перевищує розміри програм.

Можна використовувати аналогію з людиною: «твердий компонент» — це анатомія і фізіологія людини, «м'який компонент» — це інтелект, знання людини, що бувають декларативними і процедурними. Знання комп'ютера — це дані (декларативна інформація) і програми (процедурна інформація) у його пам'яті.

Робота в середовищі сучасних об'єктно-орієнтованих операційних систем (Windows) може відбуватися за схемою, що відмінна від приведеної вище. Користувач може вибрати дані, з якими він збирається працювати, а операційна система автоматично ініціює виконання потрібної програми обробки даних. Але й у цій ситуації грамотний користувач повинен розуміти, яка програма буде виконуватися на комп'ютері.

По-друге, для комп'ютерів, що працюють у складі комп'ютерних мереж, представлення про програмне (інформаційне) забезпечення виходить за границі дискового простору ПК. Для таких ПК виявляються доступними інформаційні ресурси комп'ютерів-серверів. З підключенням комп'ютера до мережі Інтернет ці ресурси стають практично необмеженими.

2. Класифікація ПЗ, відповідно до якої всі програми поділяються на системні, (сервісні), прикладні і системи програмування. Треба сказати, що це не єдиний варіант класифікації ПЗ, що зустрічається в літературі. Подібні класифікації носять, у деякому змісті, суб'єктивний характер. Однак даний розподіл є одним з найбільш розповсюджених, і в нього добре уписуються всі ті програмні продукти, з якими будуть знайомитися учні в процесі вивчення інформатики. Між програмами, що відносяться до цих трьох (4) груп, є досить чітке розходження за їх призначенням.

Системні програми.

- Операційна система.

- (MS-DOS, Window’s)

- Драйвери додаткових пристроїв

- Програми-оболонки

Сервісні програми (утиліти)

- програми-пакувальники (архіватори)

- антивірусні програми

- комунікаційні програми

- програми для діагностики комп'ютерів

- програми для оптимізації дисків

- програми динамічного стиску дисків

Прикладні програми

- редактори текстів

- видавничі системи для підготовки документів типографської якості

- табличні процесори для обробки таблиць, математичних розрахунків

- системи керування базами даних – обробка масивів інформації

- графічні редактори

- системи діловий і наукової графіки можливість представлення на екрані різних даних і їх залежностей, діаграм

- системи автоматизованого проектування здійснюють креслення і конструювання різних механізмів за допомогою комп'ютера

Системи програмування

надають користувачеві могутні і зручні засоби для розробки програм.

3. Простіше всього учням зрозуміти призначення прикладних програм. Це ті програми, що безпосередньо задовольняють інформаційні потреби користувача: пограти в комп'ютерну гру, надрукувати розповідь, намалювати малюнок на екрані і роздрукувати його на папері, знайти в комп'ютерному словнику переклад англійського слова; виконати обчислення за допомогою калькулятора, зображеного на екрані; вивчити за допомогою комп'ютера правила вуличного руху і багато чого іншого. Задача вчителя — розповісти учням, а ще краще — продемонструвати різноманітні прикладні можливості сучасних комп'ютерів. Те, що прийнято називати сучасними інформаційними технологіями, насамперед, складається з безлічі прикладних програм. На першому ж уроці по даній темі приведіть приклади деяких прикладних програм, що маються на шкільних комп'ютерах. Наприклад, якщо у вашому класі використовуються IBM PC з операційною системою Windows, представте програми з групи «Стандартні»: «Калькулятор», «Блокнот», «Paint», пояснивши їхнє призначення.

Первісне представлення про системи програмування повинне бути дане в самому загальному виді. Учні повинні одержати представлення про те, що програми для комп'ютера складають програмісти; програмісти пишуть програми на мовах програмування; існує безліч різних мов програмування (Паскаль, Бейсик, Фортран і ін.); системи програмування дозволяють програмістові вводити програми в комп'ютер, редагувати, налагоджувати, тестувати, виконувати програми.

Корисно повідомити учням, з якою мовою програмування їм доведеться познайомитися в школі.

Призначення сервісного ПЗ – зробити роботу з комп'ютером більш зручної і комфортної, розширити можливості ОС.

4. Більш складною задачею є пояснення призначення системного ПЗ. Потрібно дати зрозуміти учням, що системне ПЗ призначено, насамперед, для обслуговування самого комп'ютера, для керування роботою його пристроїв. Головною частиною системного ПЗ є Операційна система (ОС).

ОС — це набір програм, призначених для виконання деяких конкретних функцій керування апаратними і програмними засобами інформаційними системами. У рамках базового курсу неможливо і не потрібно детально пояснювати її склад і функції. Але загальне призначення, роль ОС у роботі комп'ютера учні повинні представляти.

Почніть з того, що повідомите назву ОС, що використовується в шкільних комп'ютерах. Наприклад: «Наші комп'ютери працюють під керуванням операційної системи MS DOS (або СР/М, або Windows-98)». Фразу потрібно побудувати саме так для того, щоб підкреслити, що ОС керує роботою комп'ютера. Повідомите, що при включенні комп'ютера відбувається завантаження операційної системи в оперативну пам'ять ЕОМ. Точніше кажучи, в ОЗУ завантажується з магнітного диска ядро ОС, тобто та частина системи, що повинна постійно знаходитися в оперативній пам'яті, поки працює комп'ютер. Диск, на якому зберігається ОС і з якого відбувається її завантаження, називається системним диском.

Учителеві не слід намагатися дати повне формальне визначення ОС - воно дуже складне для розуміння. Навчання інформатики повинне бути циклічним, тому на першому етапі варто познайомити учнів з поняттям ОС, а на наступних етапах - більш детально проаналізувати визначення.

Поняття ОС складне й абстрактне, тому при його формуванні варто спиратися на асоціації і конкретні добре знайомі учням приклади керування деякою системою. Евристичну бесіду можна побудувати в такий спосіб:

"Розглянемо деякий готель, у якому працюють люди і використовується різноманітна техніка. Керування таким готелем здійснює адміністратор, що виконує 3 основні групи функцій: 1 – керування роботою готелем; 2 — зв'язана з роботою з відвідувачами готелю, що вже користуються або будуть користуватися послугами готелю (поселення, переселення, оформлення, виселення й ін.); 3 - зв'язана з обслуговуючими роботами: виклик фахівців для ремонту готелю, міліції для наведення порядку, швидкої медичної допомоги і т.д.

Якщо адміністратор готелю відсутній, то жодне з названих дій виконуватися не може. Крім того, у кожному готелі адміністратор знаходиться у визначеному місці і його легко можна знайти і звернутися по допомогу.

Роль адміністратора при організації роботи комп'ютера грає програма або набір програм, що називаються операційною системою.

Будь-які операційні системи, незалежно від типу, виконують три основні функції:

1) керування пристроями комп'ютера;

2) взаємодія з користувачем;

3) робота з файлами.

Не вдаючись у зайві подробиці, учитель повинен дати представлення учням про функції операційної системи на прикладі конкретної ОС, що використовується в класі. Ці представлення повинні залишатися в рамках відомостей, що необхідні для роботи користувача з ПК.

Отже, ви повідомили учням, як називається ваша ОС. Далі потрібно сказати про те, який режим роботи підтримує дана система: однозадачний або багатозадачний. Наприклад, MS DOS підтримує однозадачний режим роботи комп'ютера. Це значить, що в даний момент на комп'ютері може виконуватися тільки одна програма, запущена користувачем на виконання (ініціалізована користувачем). І тільки після того, як виконання цієї програми буде завершено, користувач може ініціалізувати іншу програму. А от операційна система Windows підтримує багатозадачний режим роботи комп'ютера. Користувач може запустити відразу кілька прикладних програм і працювати з ними одночасно. Запущені програми називаються активними задачами, і всі вони відбиваються значками на панелі задач Windows. Наприклад, можна одночасно запустити програми «Калькулятор», «Блокнот», «Paint»; на екрані з'являться вікна цих програм. Користувач, переходячи з одного вікна в інше, може по черзі працювати з цими додатками. При таких переходах попередня програма не закривається, тобто не вивантажується з оперативної пам'яті й у будь-який момент готова продовжити свою роботу, як тільки користувач повернеться в її вікно.

Нерідко зустрічається така ситуація, коли одна з запущених програм вимагає тривалого часу для своєї роботи. Наприклад, великі математичні обчислення або перевірка дисків на наявність вірусів. У такому випадку ця програма виконується у фоновому режимі, тобто її виконання не припиняється до повного завершення, а в цей же час (на її фоні) користувач може виконувати якусь оперативну роботу з іншими програмами, наприклад, може набирати текст у текстовому редакторі.

У підтримці багатозадачного режиму роботи виявляється одна зі сторін керуючої функції операційної системи: керування процесором і оперативною пам'яттю. Для одночасного виконання декількох програм операційна система повинна розділяти між ними час роботи процесора, стежити за розміщенням цих програм і даних у пам'яті так, щоб вони не заважали один одному (розділяти пам'ять).

Керування зовнішніми пристроями комп'ютера — ще одна зі сторін першої функції ОС. До складу операційної системи входять спеціальні програми керування зовнішніми пристроями, що називаються драйверами зовнішніх пристроїв. Для кожного типу і кожної конкретної моделі зовнішнього пристрою існує свій драйвер. Іноді ОС автоматично підбирає підходящий драйвер, іноді про це приходиться піклуватися користувачеві.

Навчитися працювати на комп'ютері, це значить, насамперед, навчитися взаємодіяти з операційною системою. У комп'ютерній термінології для позначення способу, взаємодії програми з користувачем прийнятий термін користувальницький інтерфейс. Дуже зручно, коли користувальницький інтерфейс уніфікований. Прикладом такого уніфікованого інтерфейсу є середовище діалогової оболонки Norton Commander (NC). Її аналоги реалізовані в різних операційних системах. Не дуже грамотний користувач може і не знати, з якою ОС він працює, даючи команди NC. Однак, одна з цілей базового курсу — підготовка грамотного користувача. Тому учні повинні бачити за оболонкою операційну систему. Прикладом іншого уніфікованого системного інтерфейсу є «Робочий стіл» Windows. Це об'єктно-орієнтоване графічне середовище. З появою нових версій ОС Windows вона може в чомусь удосконалюватися, але основні принципи будуть зберігатися для дотримання спадкоємності, для зручності користувача.

Терміни:

- Інтерфейс – засоби взаємодії, або набір засобів діалогу між користувачем і комп'ютером.

Основні елементи інтерфейсу: вікна, діалогове вікно, меню, панелі інструментів, смуги прокручування і т.д.

Основні користувальницькі навички роботи з операційною системою зводяться до наступного:

ü уміти знаходити потрібну програму і ініціалізувати її виконання;

ü уміти виконувати основні операції з файлами: копіювати, переносити, видаляти, перейменовувати, переглядати вміст файлів;

ü одержувати довідкову інформацію про стан комп'ютера, про заповнення дисків, про розміри і типи файлів;

ü налагоджувати роботу ОС.

Спілкування користувача з ОС відбувається в діалоговому (інтерактивному) режимі. У залежності від використовуваного інтерфейсу, як форма запрошення ОС, так і спосіб передачі команди можуть бути різними. Якщо робота відбувається без використання якої-небудь зручної діалогової оболонки, то спілкування користувача з ОС виробляється через командний рядок. Таке можливо, наприклад, при роботі зі СР/М або MS DOS. На екрані в командному рядку з'являється символьний курсор, що вказує на те, що система готова до прийому команди. Звичайно в командному рядку ще вказується поточний диск і поточний каталог, з яким готова працювати ОС. Такий стан командного рядка користувач повинен сприймати як запрошення системи до введення команди. Далі користувач через клавіатуру вводить потрібну команду. При цьому він повинен точно дотримувати синтаксис команди, інакше вона не буде сприйнята.

Наприклад: С:\ > сору filel.txt A:\file2.txt.

Перед значком «>» вказується інформація, виведена з запрошенням ОС, що вказує на поточний диск (С) і поточний каталог (кореневий). Після значка «>» записана команда, яку ввів користувач. Її зміст: скопіювати файл з ім'ям filel.txt з поточного диска і каталогу в кореневий каталог диска А під новим ім'ям file2.txt.

Сукупність команд, що розуміє операційна система, складає мову команд ОС. У такому режимі спілкування — режимі командного рядка, користувач повинен знати мову команд із усіма подробицями його синтаксису. Зараз досить рідко працюють на ПК у режимі командного рядка. Основним засобом спілкування є діалогові оболонки. Але, незалежно від того, використовується діалогова оболонка чи ні, у будь-який ОС існує своя мова команд.

Працюючи з діалоговою оболонкою, користувач також формує команди ОС, тільки при цьому він використовує допоміжні засоби, що спрощують його роботу. При роботі з оболонками ознакою запрошення ОС є поява на екрані середовища (інтерфейсу) оболонки: панелей NC або Робочого столу Windows. Користувач віддає команди шляхом вибору з представлених на екрані меню, натисканням функціональних клавіш або яких-небудь груп клавіш. Використання оболонок звільняє користувача від необхідності знати подробиці синтаксису мови команд ОС. Однак користувач повинен розуміти, які команди він може віддати і як це зробити. Інтерфейс сучасних оболонок ОС досить дружній до користувача. У ньому застосовуються численні форми підказок і пояснень.

Третя функція операційної системи — робота з файлами. Ця робота здійснюється за допомогою розділів ОС, що називаються файловою системою. Первісні поняття, що повинні знати учні по даній темі, це ім'я файлу, тип файлу, файлова структура, логічний диск, каталог, шлях до файлу, дерево каталогів.

При вивченні операційної системи одним з основних є поняття файлу. Введення цього поняття повинне передувати знайомству з операційною системою. Учні повинні зрозуміти призначення файлу й описово засвоїти його визначення. Пояснення нового матеріалу будується за наступною схемою:

ü відомості для збереження і передачі зберігають на носіях,

ü інформація за деякими ознаками може групуватися, тоді виникає необхідність давати таким наборам відомостей визначені імена,

ü ідентифікувати їх з метою в майбутньому мати можливість відрізняти їх один від одного і знаходити серед сукупності подібних наборів.

У бесіді з учнями можна обговорити різні ознаки, за якими відбувається групування відомостей для подальшої обробки за допомогою комп'ютера. Учні в процесі обговорення можуть спробувати дати описове визначення поняттю файл: Файл – це сукупність відомостей, що можуть зберігатися й оброблятися за допомогою комп'ютера як єдине ціле, окремо від інших подібних сукупностей.

Основні характеристики файлу вводяться в евристичній бесіді, разом з учнями вчитель заповнює наступну схему: (Мал.1), що надалі можна використовувати як частину опорного конспекту.

Схема будується вчителем поступово, у ході обговорення відповідних питань, зв'язаних з поняттям файлу. Схема може самостійно доповнюватися учнями конкретними поясненнями і прикладами.

Правила створення імен файлів доцільно формувати у виді конкретних вимог. При вивченні ОС Windows таке правило може мати вигляд:

Ім'я файлу повинне складатися:

1) із символів кирилиці або латинських букв;

2) арабських цифр;

3) ім'я не повинне містити символи * /:;,

4) максимальна кількість символів: тут учителеві також варто орієнтувати учнів на конкретну операційну систему. Допустимо, якщо ви працюєте з MS DOS, то говорите учням, що ім'я файлу може містити не більш 8 символів — латинських букв і цифр; для Windows повідомляєте, що ім'я файлу може бути довгим (до 255 символів) і допускає використання російських букв.

Для ОС Windows варто підкреслити, що для зручності і наочності кожному з файлів ставляться у відповідність деякі значки. При цьому файли, що містять однакову за формою або структурою інформацію, повинні мати однакові значки.

Розповідаючи про типи файлів і зв'язок типу з розширенням імені файлу, у першу чергу розділіть файли на програмні (їх ще називають файлами, що виконуються,) і файли даних. Знову нагадаєте учням, що вся інформація в комп'ютері поділяється на програми і дані. Програмні файли мають розширення імені * .ехе або * .com. Є ще один вид файлів, що виконуються - це так звані командні файли з розширенням *.bat. Вони являють собою програми, написані командною мовою ОС, і виконують деякі системні функції. Всі інші типи файлів — це файли даних. Надалі, при вивченні кожного нового додатка, звертайте увагу учнів на типи файлів, з якими додаток працює. Так поступово вони довідаються, що текстовий редактор Word зберігає створювані документи у файлах типу * .doc; графічний редактор Paint створює файли типу * .bтр; табличний процесор Excel — файли типу * .хls.

Корисно на самому початку звернути увагу учнів на розширення * .arj, *. rаr, * .zip. У таких файлах може зберігатися будь-яка інформація (програми і дані) у стиснутому виді. Їх називають архівними файлами. Стиск (архівацію) інформації роблять для скорочення займаного місця в пам'яті при тривалому збереженні інформації.

Учитель може підготувати таку табличку.

Розширення	Тип файлу	Значок	Приклади імен файлів
TXT	текстовий		Стаття.txt
DOC	документ (текстовий)		Лист.doc
EXE, COM	виконується (програма)		Gran.exe Mouse.com
SYS	системний		Io.sys
HLP	допомога		Windows.hlp
HTM	гіпертекст		Сторінка.htm
XLS	електронна таблиця		Таблиця.xls
MDB	база даних		Каталог.mdb
BMP	крапковий малюнок		Малюнок.bmp
GIF	графічний		Картинка.gif

При поясненні такого поняття як місце розташування файлу, потрібно перейти до поняття папки (каталогу), вкладеної папки (підкаталогу), дерева. При цьому вчитель повинен спиратися на асоціативне мислення учнів. Приклад з адресою. Можна підготувати відповідну табличку, де можна знайти орієнтири.

Поштова адреса людини	Місце перебування файлу
Людина Прізвище ім'я по батькові	Файл Ім'я. розширення
Країна, Місто, Вулиця, Будинок, Квартира,	Комп'ютер\ Диск\ Папка\ Вкладена папка\ …....
Україна, Херсон, вул. Суворова, д.3, кв.14 Шевченко Тарас Григорович	d:\ Мої документи\Інститут\Відповіді на квитки.doc

Ще один корисний прийом, що дозволяє засвоїти поняття «повне ім'я файлу». Як відомо, повне ім'я файлу містить у собі як його власне ім'я, так і його повну адресу в зовнішній пам'яті: ім'я диска і шлях до файлу на диску. Попросіть учнів за аналогією назвати своє «повне ім'я». Правильним буде відповідь такого типу: «Росія, Москва, Проспект Світу, будинок 10, кв. 23, Сироєжкин Сергій Петрович». Повне ім'я містить у собі докладну адресу. Його записують на конверті листа, щоб воно знайшло адресата. Так само по повному імені відшукуються файли на дисках.

Вводити поняття логічного диска має сенс лише при наявності на вашому комп'ютері твердого (вінчестерского) диска. Тільки пам'ять твердого диска поділяється на частині, кожної з яких привласнюється своє ім'я (С:, D: і т.д.), і в цьому випадку розрізняють поняття фізичного і логічного дисків. Якщо ж комп'ютер володіє тільки нагромаджувачами для дискет, то можна просто говорити про диски А: або В:, не вживаючи епітети «логічний» або «фізичний».

Поняття дерева каталогів характерно для операційних систем, що працюють з ієрархічними файловими структурами. На IBM це MS-DOS і Windows. На простих навчальних ЕОМ типу Корвет, Електроніка-УКНЦ використовуються операційні системи СР/М, RT-11. У них створюються прості однорівневі файлові структури, для яких поняття дерева відсутне. Під каталогом (директорією) диска розуміється загальний список файлів на диску. Комп'ютери й ОС таких типів ідуть у минуле. У переважній більшості випадків користувачеві сучасних ПК приходиться мати справу з ієрархічними файловими структурами.

Знайомство з ієрархічною файловою структурою дисків має не тільки практичне значення, але і теоретичне, загальноосвітнє. Знайомлячись з цим питанням, учні вперше зустрічаються з інформаційною структурою, тобто із системою даних, що мають визначений взаємозв'язок. Ці питання будуть порушені згодом у темі «Бази даних». Ієрархічні структури — це один з розповсюджених способів організації даних (поряд з мережним і табличним). Наочне представлення про файлову структуру дає дерево — графічне відображення ієрархії каталогів (папок) на диску. Учителеві рекомендується активно використовувати представлення дерева на екрані в оболонках NC або «Провідник» для Windows. Учні повинні зрозуміти принципи навігації по файловому дереву, навчитися переміщатися по ньому нагору і вниз. Уводячи представлення про шляху до файлу, підкресліть факт одиничності шляху до кожного файлу від кореневого каталогу. Корисно виконати на комп'ютері вправи такого роду: учитель записує на дошці повне ім'я файлу (диск-шлях-ім'я), учні знаходять цей файл у директорії на екрані, працюючи в одній з оболонок ОС. Наприклад, на дошці записано:

С:\WINDOWS\SYSTEM32\DRIVERS\update.sys.

Завдання: починаючи від кореневого каталогу диска С, пройти зазначений шлях і знайти файл. У наступній вправі попросіть учнів перейти від файлу, знайденого в попереднім завданні, до файлу з наступним повним ім'ям: C:\WINDOWS\JAVA\PACKAGES\DATA\bndrtz5v.dat.

Зверніть увагу учнів, що єдиний шлях переходу — це повернення (рух нагору по дереву) до каталогу WINDOWS, а потім рух униз по новому напрямку.

Для пояснення представлень про ієрархічну файлову структуру можна використовувати аналогію із системою шафи-шухляди-папки-документи. Можна запропонувати й іншу аналогію, асоційовану зі словом: «дерево». Файли — це листи, каталоги (папки) — гілки. Шлях, який треба пройти, щоб знайти файл, можна асоціювати з маршрутом, по якому повинна проповзти гусениця, щоб добратися до визначеного листа або перебратися з однієї гілки на іншу.

Освоївши навігацію за файловою структурою, потрібно переходити до основних операцій з файлами і каталогами. Ці операції варто давати в такому порядку: перегляд вмісту файлу, копіювання і переміщення файлу, створення каталогу (папки), видалення файлу і каталогу, перейменування файлу і каталогу. Працюючи з ОС Windows, привчайте учнів до прийомів, характерним для цього об'єктного середовища: методиці Drag&Drop, до використання контекстного меню.

Безумовно те, що за 1-2 заняття учні не зможуть добре закріпити практичні навички роботи з файловою системою ОС. Основним результатом цих уроків буде одержання представлення про організації файлів і розуміння можливостей роботи з файлами. У наступних прикладних темах, при виконанні практичних робіт на комп'ютері в завдання необхідно включати пункти, що вимагають від учнів уміння працювати з дисками і файлами (зберігати, копіювати, перейменовувати й ін.). Тільки в такому випадку представлення перейдуть у них у міцні навички.

Дата добавления: 2014-01-05