Опіоїдним+ неопіоїдним)

ЦЕНТРАЛЬНОЇ ДІЇ З АНАЛЬГЕТИЧНОЮ АКТИВНІСТЮ. АНАЛЬГЕТИКИ ІЗ ЗМІШАНИМ МЕХАНІЗМОМ ДІЇ

ТА ЇХ АНТАГОНІСТИ. НЕОПІОЇДНІ ПРЕПАРАТИ

МЕХАНІЗМИ БОЛЮ. НАРКОТИЧНІ (ОПІОЇДНІ) АНАЛЬГЕТИКИ

Больові відчуття є супутніми для багатьох патологічних станів. Вони не лише викликають важкі переживання, але і погіршують протікання основного захворювання. (Порочний круг при виразці). Загальнопризнана також ведуча роль фактору болі в етіології і патогенезі травматичного шоку, який в певних випадках може бути причиною смерті. Все це свідчить про велику значимість для практичної медицини болевгамовуючих засобів.

Больові відчуття сприймаються спеціальними рецепторами, які отримали назву “ноцицептори”. Вони уявляють собою закінчення деревовидно-розгалужених аферентних волокон, розміщених в шкірі, м”язах, суглобних капсулах, надкостниці, внутрішніх органах і т.д. Пошкоджуючими (ноцицептивними) подразниками можуть бути механічними, термічні і хімічні впливи. Причиною болю нерідко є патологічний процес (наприклад, запалення). Відомі ендогенні речовини, які впливаючи на ноцицептори, здатні викликати больові відчуття (брадікінін, гістамін, серотонін, іони калію і ін.). Простагландини (наприклад, Е₂) підвищують чутливість ноцицепторів до хімічного і термічного подразнення.

Викликані больовим подразненням імпульси поширюються по С і А_δ-волокнам і поступають в задні рога спинного мозку. Тут відбувається перше переключення з аферентних волокон на вставочні нейрони. Звідси збудження поширюється по ряду шляхів. Один з них – висхідні аферентні тракти. Вони проводять збудження до вищележачих відділів – ретикулярної формації, таламусу, гіпоталамусу, до базальних гангліїв, лімбічній системі і корі мозку. Спільна взаємодія цих структур приводить до сприйняття болі з відповідними поведінковими і вегетативними реакціями. Другий шлях – передача імпульсів на мотонейрони спинного мозку, що проявляється руховим рефлексом. Третій шлях здійснюється за рахунок збудження нейронів бічних рогів, в результаті чого активується адренергічна (симпатична) інервація.

Функціонування нейронів задніх рогів спинного мозку регулюється супраспінальною антиноцицептивною системою. Остання представлена комплексом структур, які справляють нисхідний гальмівний вплив на передачу больових стимулів з первинних аферентних волокон на вставні нейрони. Так, наприклад, показано, що електричне подразнення парагігантоклітинного ретикулярного ядра або мікроін”єкція в нього енкефалінів викликає зниження больової чутливості. Здійснюється нисхідне гальмування за рахунок серотонінергічних, норадренергічних, і, мабуть, пептидергічних (енкефалінергічних) нейронів.

Слід врахувати і наявність значної кількості різних ендогенних пептидів з анальгетичною активністю (енкефаліни, β-ендорфін, динорфін) та з алгетичною активністю (наприклад, субстанція Р). Останні викликають або посилюють больові відчуття. В тканинах мозку утворюються і інші біологічно активні речовини, які можуть виступати не лише в ролі медіаторів, але і модуляторів передачі больових стимулів. В якості останніх виступають і деякі нейрогормони.

Пептиди з анальгетичною активністю (опіоїди) взаємодіють із специфічними опіоїдними рецепторами, які виявлені в більшості структур, що беруть участь в проведенні і сприйнятті болю. Виявлені різні типи опіоїдних рецепторів, які відрізняються за чутливістю до ендогенних і синтетичних опіоїдів.

Із збудженням кожного з типів рецепторів пов”язують певні фізіологічні ефекти.

Ефекти, пов”язані із стимуляцією різних типів опіоїдних рецепторів

Типи рецепторів	Ефекти
m-(мю)	Анальгезія, ейфорія, фізична залежність, пригнічення дихання, зниження моторики травного тракту, брадікардія, міоз
k-(каппа)	Анальгезія, седативний ефект, дисфорія, психозомфметичний ефект
d-(дельта)	Анальгезія

Виділено і ряд підтипів опіоїдних рецепторів, які які мають певну функціональну значимість. Так, супраспінальну анальгезію пов”язують з m₁-, k₃-, d₁- і d₂-підтипами, а спінальну – з m₂-, k₁- і d₂-підтипами.

таким чином, в організмі існує складна нейрогуморальна антиноцицептивна система. У випадку її недостатності (при надмірно вираженому або тривалій пошкоджуючій дії) больові відчуття приходиться усувати за допомогою болевгамовуючих засобів.

Анальгетики – це препарати, які при резорбтивній дії вибірково подавляють (пригнічують) больову чутливість. Вони не виключають свідомості і не пригнічують інші види чутливості. Виходячи з фармакодинаміки відповідних препаратів, їх ділять на слідуючі групи:

1. Засоби переважно центральної дії

а) наркотичні (опіоїдні) анальгетики

б) неопіоїдні препарати з анальгетичною активінстю

в) анальгетики змішаного механізму дії (опіоїдного+неопіоїдного).

2. Засоби переважно периферичної дії

ненаркотичні анальгетики (похідні саліцилової кислоти і піразолона).

НАРКОТИЧНІ (ОПІОЇДНІ) АНАЛЬГЕТИКИ І ЇХ АНТАГОНІСТИ

Фармакологічні ефекти наркотичних анальгетиків і їх анатагоністів обумовлені взаємодією з опіоїдними рецепторами, які виявлені як в ЦНС, так і в периферичних тканинах.

Виходячи з принципу взаємодії анальгетиків цієї групи з опіоїдними рецепторами, вони можуть бути представлені слідуючими групами:

АГОНІСТИ – морфін, промедол, фентаніл, суфентаніл.

АГОНІСТИ-АНТАГОНІСТИ І ЧАСТКОВІ АГОНІСТИ – пентазоцин, налбуфін, буторфанол, бупренорфін.

Багато наркотичних анальгетиків відноситься до першої групи речовин. Але в цій якості можуть бути використані і агоністи-антагоністи, якщо у них домінують властивості агоністів (наприклад, пентазоцин), а також часткові агоністи. В зв”язку з тим, що ці анальгетики взаємодіють з опіоїдними рецепторами, їх називають опіоїдами.

Наркотичні анальгетики справляють виражений вплив на центральну нервову систему. Це проявляється анальгетичним, снотворним, протикашльовим впливом. Крім того, більшість з них змінює настрій (виникає ейфорія) і викликає лікарську залежність (психічну і фізичну).

До групи наркотичних анальгетиків відноситься ряд препаратів, які отримують як із рослинної сировини, так і синтетичним шляхом.

Дата добавления: 2014-01-05