Медичний огляд працівників певних категорій

В Укра­їні суттєво загострилась проблема професійної захво­рюваності. За даними Держкомстату, майже кожен чет­вертий робітник працює в умовах, що не відповідають санітарним нормам за пара­метрами шкідливих та небез­печних виробничих факторів. На оплату пільг і компенсацій за несприятливі умови праці щорічно витрачається понад 900 млн. грн. (дані Міністер­ства праці та соціальної полі­тики).

Як і раніше, найнебезпечнішими є умови праці у вугільній, металу­р­гійній, машинобудівній, нафто­добувній, хімічній, нафтохімічній га­лузях та у сільському господарстві.

Найвищий рівень професійної за­хворюваності у вугільній (до 80% усіх потерпілих) та металургійній промис­ловості (до 12%), що пов'язано із комп­лексом несприятливих виробничих факторів — пил, шум, вібрація тощо.

Основними чинниками, що сприя­ють розвитку професійної патології, є:

· недосконалість та несправність засобів колективного захисту;

· порушення правил охорони праці;

· відсутність, неефективність, не­справність і незастосування засобів індивідуального захисту;

· недосконалість технологій, ма­шин, механізмів.

З метою зниження рівня професій­ної захворюваності, збереження здо­ров'я працюючих ст. 17 Закону «Про охорону праці» та ст. 26 Закону «Про забезпечення санітарного та епіде­мічного благополуччя населення» пе­редбачено обов'язкове проведення попереднього та періодичних медич­них оглядів працюючих.

У ст. 17 Закону «Про охорону праці» зазначено, що роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпе­чити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медич­них оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливи­ми та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професій­ному доборі, щорічного обов'язково­го медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення оздоровчих заходів. Ме­дичні огляди проводять відповідні за­клади охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність ме­дичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок прове­дення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим централь­ним органом виконавчої влади в га­лузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в уста­новленому законом порядку притяг­нути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медич­ного огляду, до дисциплінарної від­повідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний за­безпечити за свій рахунок позачерго­вий медичний огляд працівників:

· за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

· за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

На час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній за­робіток.

Медичний огляд — це огляд пра­цівників спеціальною комісією лікарів з обов'язковими лабораторними, клі­нічними і функціональними досліджен­нями з метою визначення можливості допуску до конкретної роботи (про­фесії) за станом здоров'я, а також па­тологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності і пере­шкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Попередній медичний огляд — це огляд, який проводиться при прийнят­ті (або переведенні) на роботу, де є вплив шкідливих речовин та несприят­ливих виробничих факторів, для виз­начення початкового стану здоров'я претендента та його відповідності конкретно обраній професії, всебіч­не та поглиблене обстеження стану здоров'я особи, яка приймається на роботу, для визначення можливості використання її праці в окремих виробництвах, а також на роботах з важкими, шкідливими та небезпечни­ми умовами праці.

Мета періодичних медич­них оглядів — цілеспрямоване плано­ве спостереження за станом здо­ров'я працюючих і виявлення перших ознак професійних захворю­вань, а також своєчасне виявлення симптомів загальних захворювань, що потребують амбулаторного або стаціонарного лікування.

Міністерство охорони здоров'я України видало наказ від 31 березня 1994 р. № 45 «Про затвердження По­ложення про порядок проведення ме­дичних оглядів працівників певних ка­тегорій», який регламентує проведен­ня попередніх і періодичних медичних оглядів працівників.

Цим наказом затверджено додат­ки 1 та 2 до наказу Міністерства охо­рони здоров'я СРСР від 29.09.89 р. № 555 (Перелік шкідливих речовин і несприятливих виробничих факторів, при роботі з якими обов'язкові попе­редні при влаштуванні на роботу та періодичні медичні огляди з метою по­передження професійних захворю­вань; Перелік робіт, для виконання яких обов'язкові попередні при влаш­туванні на роботу і періодичні медич­ні огляди працівників з метою запобі­гання захворюванням, нещасним ви­падкам, забезпечення безпеки праці).

Санітарно-епідеміологічна стан­ція разом з роботодавцем або упов­новаженим ним органом підприєм­ства визначає контингент осіб, які підлягають медичним оглядам. Визна­чення цього контингенту проводиться один раз на два роки (у сільському господарстві — щорічно). При зміні технологічного процесу, введенні но­вих підприємств, робочих місць і про­фесій (про що власник інформує тери­торіальну санепідстанцію) контингент осіб, які підлягають медогляду, уточ­нюється щорічно. Санітарно-епідеміо­логічна станція складає для власника акт про визначення контингенту осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам, включаючи до нього також осіб, котрі припинили роботу у вироб­ництвах, де можливий розвиток проф­захворювання.

Безпосередньо на підприємстві служба охорони праці та відділ кадрів складають поіменний список осіб, які підлягають періодичному медичному огляду, і затверджують цей список у власника підприємства.

Роботодавець укладає договір з лі­кувально-профілактичним закладом і за рахунок коштів підприємства орга­нізує проведення медичних оглядів.

Періодичні медичні огляди можуть проводитись у період перебування працівника в стаціонарі або у тих ви­падках, коли він звернувся по медичну допомогу. Результати проведення об­стеження передаються лікувально-профілактичному закладу, який об­слуговує підприємство.

Лікувально-профілактичний за­клад (медико-санітарна частина, по­лік­лі­ніка, лікарня) за наявності списку робітників, які підлягають медичним оглядам, складає календарний план цієї роботи і видає наказ про створен­ня комісії для проведення медоглядів з визначенням часу, місця проведення, переліку лікарів-спеціалістів, клінічних та інших досліджень.

Роботодавець видає наказ щодо проведення медичних оглядів, забез­печує і несе відповідальність за своє­часну і організовану явку працівників на них.

Головні лікарі лікувально-профі­лактичних закладів, що здійснюють попередні при прийманні на роботу і періодичні медичні огляди, забезпечу­ють організацію заходів з підготовки лікарів, які виділені для проведення медичних оглядів щодо раннього вия­влення професійних захворювань, і несуть відповідальність за якість про­ведення цих оглядів. Лікарі, які прово­дять попередні і періодичні медичні огляди, повинні бути добре підготов­леними в галузі професійної патології, а також в галузі гігієни праці.

Основною відповідальною осо­бою, яка проводить попередні та пе­рі­­о­ди­ч­ні медичні огляди, є дільничний терапевт (цеховий або терто­ріаль­ний). У попередніх медичних оглядах беруть участь усі лікарі-спеціалісти, передбачені додатками 1 та 2 до на­казу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 29.09.89 р. № 555, участь лікарів-спеціалістів (невропатолога, офтальмолога, отоларинголога, дер-матовенеролога, акушера-гінеколога, хірурга) при проведенні періодич­них медичних оглядів визначається лі-карем-терапевтом, який у разі відсут­ності медичних показань для безпосе­редньої участі спеціалістів у медичних оглядах і за достатньої його підготов­ки за вказаними спеціальностями про­водить огляд і робить відповідний за­пис про пройдений медогляд і його ре­зультати у медичній картці амбулатор­ного хворого.

При проведенні періодичних ме­дичних оглядів питання про придат­ність до роботи працюючого вирішується у кожному окремому випадку ін­дивідуально, з урахуванням особливо­стей функціонального стану організ­му, характеру і прояву патологічного процесу, віку працюючого, його про­фесійної підготовки, стажу роботи. У разі необхідності слід зробити запит до відповідних лікувально-про­філактичних закладів щодо медичної документації.

Якщо до медичних протипока­зань входять психічні захворювання, алкого­лізм, наркоманія і токсикома­нія, до лікувально-профілактичного закладу, що проводить медичний огляд, за його письмовим запитом подаються довідки із психоневроло­гічного і наркологічного диспансерів (диспансерних відділень, кабінетів) за місцем постійного проживання особи, що обстежується, щодо при­датності до роботи.

Після огляду стосовно кожного оглянутого лікарі, які проводять ме­дичний огляд, намічають лікувально-оздоровчі заходи.

Лікувально-профілактичний за­клад разом із санітарно-епідеміоло­гічною станцією щороку узагальнює результати періодичних медичних оглядів.

Дата добавления: 2014-01-05