Втрата біорізноманіття

Оселя та ніша

Боротьба видів за виживання – найбільш важливий елемент рівноваги у екосистемі. Організм знаходиться у певному просторовому оточенні, яке називають середовищем проживання, або оселя (habitat). Для виживання найважливішими елементами є: де саме він живе та яким чином присосований до середовища проживання. Ця власна оселя має назву екологічна ніша. Щоб описати екологічну нішу треба знати що організм вживає як їжу, хто полює на нього, тобто для кого він може бути їжею, де саме він живе та як взаємодіє із власним оточенням.

Екологічна ніша має свої закономірності. Для організмів, що знаходяться тимчасово у одній екологічній ніші працює принцип виключення – два однакових види не можуть займати одну екоглогічну нішу. Вони будуть змушені вступити у конкурентну боротьбу за право бути господарем такої ніші.

Така боротьба закінчується витисненням більш слабкого організму на пошук вільної ніші. Ще один важливий закон має назву екологічної еквівалентності. Оргшанізм може загинути, коли його штучнго перенесли в умови конфліктні з його існуванням або які суттєво перевищують розміри екологічної ніші.

Екосистемам як і будь-яким системам властиві зміни у часі. Вони відповідають принципам самостійного розвитку та руху матерії. Послідовна зміна екосистем (біогеоценозів) на одній і тій же території під впливом природних факторів або діяльності людини називається сукцессією. Початковою точкою такого розвитку є ділянки, які повністю не зайняті живими організмами. Це наприклад поля лави, спустошені ділянки після зсувів, річкові наноси. Живі організми, які першими освоюють такі ділянки називають піонерними. З часом, розвиток такого піонерного угрупування приводить до сітйкої рівноваги, яке не може бути заміненим на інші угрупування. Такий стан екосистеми називають клімаксним. Між цими двома крайніми точками існує цілий ряд поступових перетворень стійких рівноваг екоситеми, який складає сукцесіцний ряд. Прикладом такого ряду може служити поступове перетворення стариці на озерце, болото, луку, степову зону, де починають рости чагарники, кущі, дерева, з”являються ознаки лісу і зрештою закінчується утворенням дубового лісу.

Біологічне різноманіття ('біорізноманіття') - це міра різновидності генів, видів і екосистем. Це сукупність усіх видів, що населяють нашу планету, загальний генофонд Землі. Різноманіття органічного світу є основою стабільності і неперервного функціонування природних систем. Різноманіття є фундаментальною властивістю біологічної форми руху матерії, еволюції, яка продовжується на планеті приблизно три мільярди років. http://www.sci.aha.ru/biodiv/index.htm http://sci.aha.ru/biodiv/npd/index.htm

На сучасній стадії розвитку суспільства проблеми біорізноманіття набувають особливої гостроти, бо збереження різноманіття усього живого є запорукою подальшого існування біосфери. Проблема вивчення та збереження біорізноманіття вже вийшла далеко за межі суто біологічних досліджень. Соціологічні та політичні аспекти цього феномену широко відображені у міжнародних документах, а за кількістю наукових публікацій вийшли у 1995 році на перше місце.

Наявні дані показують, що людська діяльність руйнує біологічні ресурси і значно зменшує біологічне різноманіття планети. Так як екологічна роль, яку відіграють багато видів чи популяцій, ще досі відома тільки частково, доводиться, що найдоцільнішим напрямком діяльності є дотримання принципу попередження і уникнення дій, які без потреби скорочують біологічне різноманіття.

Дата добавления: 2014-01-05