Ефективність використання трудових ресурсів підприємства

У процесі аналізу ефективності використання трудових ресурсів використовуються наступні напрямки:

1. сереньоспискова чисельність працівників та їх зміна в часі;

2. структура кадрів підприємства

3. використання робочого часу;

4. рух кадрів;

5. професіонально-кваліфікаційний склад кадрів;

6. продуктивність праці та її факторний аналіз.

У зв’язку з рухом кадрів протягом року (кварталу, місяця) на підприємствах визначають середньоспискову чисельність працівників () за відповідний період часу:

(чол.),

де, - спискова чисельність персоналу в і-му періоді (чол.);

ti – число днів у плановому періоді, протягом яких кількість працюючих зберіглася;

Фкал – кількість календарних днів у плановому періоді.

Важливим моментом при розрахунку середньоспискової чисельності працівників є рівність спискової чисельності працюючих у вихідні дні списковому їх числу попереднього робочого дня.

Якщо середньоспискова чисельність працівників збільшується у часі, то підприємство залучає додаткову робочу силу для свого перспективного розвитку, зниження характеризує спад виробництва або зміну кадрової політики, спеціалізації. В умовах розвитку повинна зростати швидше загальної чисельності персоналу.

Удосконалення структури кадрів підприємства полягає у значному перевищенні частки робочого персоналу та його збільшенні у часі, а також у встановленні вірних пропорцій між різними категоріями працівників. Позитивними факторами є:

- збільшення частки основного виробничого персоналу, безпосередньо занятих виготовленням продукції, за рахунок впровадження механізації допоміжних та обслуговуючих процесів;

- сколочення управлінського персоналу за рахунок раціоналізації управлінської праці, підвищення кваліфікації працівників управління та обслуговування персоналу.

При аналізі використання робочого часу використовуються наступні показники:

1. Календарний фонд робочого часу (Фкал) – кількість днів у досліджуваному періоді.

2. Номінальний фонд робочого часу (Фном), який визначається:

Фном = Фкал – Фсв – Фвих

Фсв, вих. – дні вихідні та святкові.

3. Ефективний фонд робочого часу підприємства (Феф):

Феф = Фном * – Нн/в

Нн/в – загальна сума невиходів на роботу працівниками підприємства, пов’язаних з черговими та додатковими відпустками, відпустками для навчання, хворобами, наявками, дозволених законом і т.д.

4. Коефіцієнт використання робочого часу на підприємстві ():

З часом цей коефіцієнт має збільшуватися, що характеризує зростання рівня організації виробництва і праці.

Рух кадрів на підприємстві визначається за наступними показникми:

- коефіцієнт прибуття кадрів ():

Чпр – кількість працівників, що прийняті на роботу за досліджуваний період.

- коефіцієнт вибуття кадрів ():

- загальна чисельність звільнених.

- коефіцієнт плинності кадрів ():

- загальна чисельність звільнених за власним бажанням.

При стабільній господарській діяльності підприємства прагнуть знизити плинність кадрів та коефіцієнт плинності кадрів має тенденцію зниження в часі або має відносно постійну величину.

При оцінці професіонально-кваліфікаційного складу кадрів визначається:

1. рівень підвищення кваліфікації з різних категорій персоналу та розрядам працівників в часі;

2. рівень відповідності кваліфікації персоналу, важкості виконання робіт;

3. рівень відповідності кваліфікації робочих до важкості виконуваних робіт.

Рівень підвищення кваліфікації працюючих визначається збільшенням в часі чисельності найбільш високих категорій персоналу та найбільш високих розрядів робочого персоналу. Рівень підвищення кваліфікації кадрів по підприємству в цілому () визначається:

- чисельність працівників на підприємстві, які підвищили рівень своєї кваліфікації з відповідним збільшенням категорії в звітному році.

Для оцінки відповідності кваліфікації робочих рівню важкості виконуваних робіт порівнюються два розрахункових показника:

1) середні тарифні розряди робіт ():

де

- тарифний розряд, необхідний для виконання j-го виду робіт;

- обсяг робіт j-го виду у поточному періоді;

n – кількість видів робіт, проведених на підприємстві в поточному періоді.

2) середні тарифні розряди робочих ():

- тарифний розряд j-го робочого в поточному періоді;

- чисельність робочих j-го тарифного розряду в поточному періоді;

n – кількість тарифних розрядів робочих, використаних на підприємстві в поточному періоді.

Якщо середній тарифний розряд робочих нижче планового та нижче середнього тарифного розряду робіт, то це може привести до зниження якості продукції, що випускається.

Якщо середній тарифний розряд робочих буде вище середнього тарифного розряду робіт, то вартість виконуваних робіт буде в значній мірі завищеною, що вплине на підвищення собівартості продукції, що випускається.

Якщо значення приблизно рівні, то рівень кваліфікації робітників відповідає рівню важкості виконуваних ними робіт в поточному періоді, що є важливою характеристикою ефективного використання робочих кадрів.

Продуктивність праці вимірюється двома показниками – виробітком і трудомісткістю.

Виробіток визначає кількість продукції, що виробляється у одиницю робочого часу. Трудомісткість є зворотнім показником до виробітку і визначає кількість часу, що необхідно витратити для виготовлення одиниці продукції.

Продуктивність праці є важливим показником ефективності використання трудових ресурсів. Ріст виробітку в часі визначає підвищення ефективності праці підприємства в цілому та його промислово-виробничого персоналу. Оскільки збільшення ПП може досягатися різними факторами, як внутрішньовиробничого характеру, так і зовнішнім – кон’юнктурою ринку. Тому, важливо виділити які організаційно-технічні міроприємства, виконувані трудовим колективом підприємства дозволили забезпечити фактичний ріст ПП.

Між трудомісткістю та виробітком існує взаємозв'язок, який відображається наступними формулами:

∆Тр_зн = ,

∆ В_п = ,

де ∆Тр_зн - процент зниження трудомісткості;

∆ В_п – процент підвищення виробітку.

Всі показники ефективності використання трудових ресурсів наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Дата добавления: 2014-01-05