Види норм права

За функціональним призначенням норми права поділяються на норми відправні та норми-правила поведінки. Цей критерій дає відповідь на питання: які завдання перед собою ставив нормотворець, якими є завдання норми, яким має бути соціальний ефект її дії.

Відправні - це норми найбільш загального характеру, що визначають основи правового регулювання, закріплюють ба­зові категорії, принципи та поняття. Безпосередніх правил поведінки вони не містять, на права та обов'язки суб'єктів не вказують. Вони опосередковано визначають напрями та зміст правової діяльності. Відправні норми поділяються на чотири групи.

Норми-правила поведінки, тобто ті, що безпосередньо закріп­люють варіанти можливої, належної та забороненої поведінки (права та обов'язки суб'єктів права), поділяються на регулятивні та охоронні.

Регулятивні норми встановлюють права та обов'язки суб'єктів права, спрямовані на врегулювання правомірної поведінки, фор­мулюють позитивні приписи у праві (наприклад, норми цивіль­ного права).

Охоронні норми передбачають негативну реакцію держави на неправомірну поведінку учасників правовідносин. Передбачають застосування до порушника норм негативних заходів у формі дер­жавного примусу (наприклад, норми кримінального права).

Система більшості галузей права передбачає існування загаль­ної та особливої частини. Норми загальної частини встановлюють ті положення, які властиві певній галузі права в цілому (загальні засади, завдання, основні поняття, принципи), переважно ці нор­ми є відправними.

Норми особливої частини деталізують положення окремих інсти­тутів права, встановлюють правила поведінки, права та обов'язки суб'єктів. Це норми-правила поведінки.

За предметом правового регулювання, тобто за галузевою належністю, норми поділяються на норми конституційного, кримінального, цивільного, фінансового, трудового, банківсько­го права тощо.

Усі галузеві норми поділяються на норми матеріального та процесуального права. Норми матеріального права відповідають на питання «що регулюється?», встановлюють межі правовідно­син, закріплюючи права та обов'язки суб'єктів права, їх правовий статус (цивільне, кримінальне, трудове). Норми процесуального права відповідають на питання «яким чином регулюється?», вони врегульовують організаційні відносини, мають процедурний, уп­равлінський характер, регламентують порядок, форми та методи реалізації норм матеріального права, діяльність правозастосовців, порядок ведення ними юридичних справ і стосуються не всіх суб'єктів, а лише учасників юридичного процесу (позивача, відповідача, підозрюваного, обвинуваченого, суду, судді, адвока­та, прокурора тощо).

За методом правового регулювання норми права поділяють­ся на чотири групи.

Імперативні (категоричні) - змістом цих норм є застосування владних наказів щодо виконання державних приписів. Вони є за­гальнообов'язковими, не допускають іншого трактування при­писів. Такі норми є характерними для тих галузей права, які передбачають відносини нерівності - влади та підпорядкування – галузей публічного права (конституційне, кримінальне, адміністра­тивне право).

Диспозитивні - змістом цих норм є надання суб'єктам певного простору для волевиявлення, тобто вони передбачають варіант по­ведінки, але дозволяють суб'єктам у межах правової норми на власний розсуд корегувати обсяг прав та обов'язків. Передбачене нормою правило починає діяти лише у разі відсутності згоди сторін. Ці норми належать до сфери приватного права (норми цивільного, шлюбно-сімейного, торговельного права).

Рекомендаційні - норми, що встановлюють варіанти бажаної, на думку держави, але не обов'язкової поведінки. Для забезпечен­ня реалізації цих норм адресати вживають заходів у межах власної компетенції з урахуванням місцевих умов та можливостей. Суб'єктами-адресатами цих норм переважно є колективні органі­зації з державною формою власності.

Заохочувальні - норми, що встановлюють заходи заохочення за здійснення бажаних та корисних для держави та суспільства діянь (сумлінне виконання своїх державних та громадських обов'язків).

За характером регулятивних приписів норми права поділя­ються на три групи.

За суб'єктом нормотворчості або юридичною силою, яка за­лежить від органу, що видав норму, норми права поділяються на:

1. Законодавчі — отримали відображення в законах, основним
серед яких є конституція. Мають вищу юридичну силу.

2. Підзаконні - відображені у підзаконних нормативно-право­вих актах, мають відповідати нормам законів, можуть деталізувати їх положення.

За ступенем визначеності виокремлюються абсолютно ви­значені та відносно визначені норми.

Абсолютно визначеними вважають норми, в яких конкретно та вичерпно визначені умови, за яких норма права вступає в дію (гіпотеза), чітко виписане правило поведінки суб'єктів пра­вовідносин (диспозиція), чітко вказано на наслідки порушення вимог норми (санкція).

Відносно визначені норми дають лише загальні ознаки умов, за яких норма права вступає в дію, суб'єкти діють у межах диспо­зиції, обираючи власний варіант поведінки, санкція передбачає лише можливі межі відповідальності або передбачає альтерна­тивні варіанти відповідальності.

По степени определенности изложения элементов правовой нормы в статьях нормативно-правовых актов нормы права подразделяются на:

абсолютно определенные – это нормы, которые с абсолютной точностью определяют условия их действия, права и обязанности участников отношений или меры юридической ответственности за их нарушение. При этом конкретизация предписания, предусмотренного нормой права, не допускается.

относительно определенные – это нормы, которые не содержат достаточно полных сведений об условиях их действия, правах и обязанностях участников общественных отношений или мерах юридической ответственности и предоставляют правоприменительным органам воз­можность решать дело с учетом конкретных обстоятельств. Относительно определенный характер имеет большинство санкций уголовного права, которые устанавливают низший и высший пределы наказания (например, лишение свободы от 1 до 5 лет).

альтернативные – это нормы, предусматривающие несколько вариантов, условий их действия, поведения сторон или мер, санкций за их нарушение. Альтернативные санкции содержат несколько вариантов наказаний, одно из которых может быть применено к право­нарушителю.

Дата добавления: 2014-01-05