Факторний аналіз відхилень

Опитування (анкетування)

Характеристика методів контролінгу

Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій вдаються до багатьох методів — як загальнометодологічних і загальноекономічних (спостереження, порівняння, групування, аналіз, трендовий аналіз, синтез, систематизація, прогнозування), так і специфічних.

До головних специфічних методів контролінгу належать:

· опитування (анкетування);

· факторний аналіз відхилень;

· СОФТ- аналіз (аналіз сильних та слабких місць);

· портфельний аналіз;

· вартісний аналіз;

· аналіз точки беззбитковості;

· нуль-базис бюджетування;

· АВС (XYZ) – аналіз;

· бенчмаркінг.

Щоб правильно діагностувати підприємство, яке перебуває в кризі, виявивши слабкі сторони та санаційні резерви, з методологічного погляду доцільним є опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємством. Успішно використати цей метод контролінгу можна в разі додержання умов:

1) керівництво підприємства має брати безпосередню участь в організації опитування;

2) з керівництвом потрібно заздалегідь узгодити питання, які вносяться в анкету для опитування;

3) керівництво має бути готовим сприйняти конструктивну критику й побажання підлеглих;

4) опитування не повинно спровокувати конфлікт чи ускладнити стосунки між керівництвом та працівниками;

5) участь керівництва та співробітників в опитуванні має бути добровільною;

6) анонімність анкетування та оцінки;

7) участь в організації анкетування нейтральної сторони;

8) результати аналізу опитування мають бути матеріалізовані у формі конкретних заходів щодо вдосконалення тієї чи іншої функціональної ділянки підприємства.

Мета методу полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожною їх групою.

Методика формалізованого розрахунку факторних впливів на прибуток від реалізації продукції.

_1. Розрахунок загальної зміни прибутку (_ΔP)від реалізації продукції:

_{ΔP = P1 - P0} ,

де P1-прибуток звітнго року,

P₀- прибуток базисного року.

2. Розрахунок впливу на прибуток змін відпускних цін на реалізовану продукцію (_ΔP₁):

ΔP₁ = N_p1 - N_{p1, 0} = Σ_p1q1 - Σ_p0q1,

де N_p1 = Σ_p1q1 - реалізація в звітному році в цінах звітного року (р - ціна виробу, q - кількість виробів);

N_{p1, 0} = Σ_p0q1 – реалізація в звітному році в цінах базисного року.

_3. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції (_ΔP₂) (власне обсягу продукції в оцінці за плановою(базисною) собівартістю):

_ΔP₂ = Р₀К₁ – Р₀ = Р₀ (К₁ - 1),

де К₁ – коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції:

К₁ = S_1,0 / S₀,

S_1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції за звітний період в цінах і тарифах базисного періоду;

S₀ – собівартість базисного року (періоду).

_4. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції, обумовлених змінами в структурі продукції(_ΔP₃):

_ΔP₃ = P₀ (К₂ - К₁ ),

де К₂- коефіцієнт зростання обсягу реалізації в оцінці за відпускними цінами:

К₂ = N_1,0 / N₀,

N_1,0 - реалізація в звітному періоді за цінами базисного періоду;

N₀ - реалізація в базисному періоді.

_5. Розрахунок впливу на прибуток економії від зниження собівартості продукції (_ΔP₄):

_ΔP₄ = S_1,0 - S₁,

де S_{1, 0} - собівартість реалізованої продукції звітного періода в цінах і тарифах базисного періоду;

S₁ – фактична собівартість реалізованої продукції звітного періода.

_6. Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції (_ΔP₅):

_ΔP₅ = S₀K₂ - S_1,0.

7.Окремим розрахунком за даними бухгалтерського обліку визначають вплив на прибуток змін цін на матеріали та тарифів на послуги(_ΔP₆), а також іншої економії(_ΔP₇).

Сума факторних відхилень дає загальну зміну прибутку від реалізації за звітний перод, що можна відобразити в формулі:

ΔР=Р₁ - Р₀ = ΔР₁ + ΔР₂ + ΔР₃ + ΔР₄ + ΔР₅ + ΔР₆ + ΔР₇ , або

де ΔР_i - зміна прибутку за рахунок і-того фактора.

Недоліки методу:

1. Враховуються лише внутрішні співвідношення між плановими та фактичними показниками, оскільки базою для порівняння є результати діяльності одного підприємства. Відсутність порівняння з показниками діяльності інших підприємств зумовлює небезпеку суб'єктивного тлумачення результатів аналізу та помилкових висновків.

2. Період, в якому виникли відхилення, не збігається з періодами, коли здійснюється аналіз та настає відповідна реакція на відхилення.

Цінність аналізу значно підвищується, якщо вдається дібрати інформацію для порівняння показників діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними показниками інших суб'єктів господарювання, зокрема тих, які здійснюють той самий вид діяльності або використовують споріднені методи, процеси чи технології. Це можна зробити засобами бенчмаркінгу.

2.2.3. Софт-аналіз (аналіз сильних і слабких сторін підприємства)

В процесі СОФТ- аналізу:

· визначається повнота врахування в санаційній концепції всіх причин та факторів, які призвели до кризової ситуації;

· перевіряється, чи правильно були використані методи ідентифікації причин кризи;

· встановлюється, чи діють причини кризи й досі чи вони вже подолані (або зникли самі по собі);

· визначаються вид та фаза фінансової кризи;

· систематизуються причини кризи;

· виявляються фактори, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники діяльності підприємства;

· систематизуються сильні та слабкі сторони в діяльності підприємства.

СОФТ-аналіз (SOFT-analysis) — це аналіз сильних (Strength) та слабких (Failure) сторін, а також можливостей розвитку (Opportunity) і ризиків (Threat). В економічній літературі СОФТ- аналіз називають ще СВОТ- аналізом (SWOT- analysis, в цьому випадку слабкі сторони в перекладі W – Weakness)

Цей метод контролінгу може застосовуватися:

· до всього підприємства;

· до його структурних підрозділів;

· до окремих видів продукції.

Мета аналізу:

· усунення наявних слабких місць;

· нейтралізація ризиків;

· ефективне використання існуючого потенціалу (сильних сторін).

· використання додаткових шансів.

До S (сильних сторін) вітчизняних підприємств можна віднести:

· Наявність кваліфікованого персоналу;

· Низькі витрати на заробітну плату;

· Наявність власних виробничих потужностей.

До О (можливостей розвитку або додаткових шансів) можна віднести:

· Зацікавленість інвесторів;

· Підтримка державою вітчизняного товаровиробника (вжиття протекціоністських заходів, пільги в оподаткуванні).

До F(W) (слабких сторін) слід віднести:

· Зловживання керівництва;

· Крадіжки на виробництві;

· Застарілий асортимент продукції;

· Висока енергомісткість продукції;

· Неефективна діяльність служби збуту.

До Т (ризиків) відносять:

· Інфляцію;

· Криміногенний ризик;

· Неплатоспроможність та банкрутство контрагентів;

· Зміна податкового законодавства.

Дата добавления: 2014-01-05