Сутність і завдання ресоціалізаційного виховання та структура його методів

СОЦІАЛЬНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

Реабілітація – це комплекс медичних, психологічних, педагогічних, технічних, професійних заходів, що спрямовані на відновлення (чи компенсацію) порушених функцій організму та працездатності хворих та інвалідів.

Соціальна реабілітація має здійснюватися за таких важливих принципів:

етапність, диференційованість, комплексність, послідовність, безперервність, доступність, безкоштовність (для інвалідів-біженців).

Вчені виділяють такі види соціальної реабілітації: медико-соціальний, професійно-трудовий, соціально-психологічний, соціально-расовий, соціально-побутовий, соціально-правовий.

Дамо характеристику деяким видам реабілітації.

Медико-соціальна реабілітація передбачає комплекс заходів, які включають заходи, спрямовані на відновлення чи компенсацію функцій організму, що була втрачено людиною.

Соціально-середовищна реабілітація спрямована на забезпечення умов життєдіяльності технічними засобами реабілітації (інвалідними колясками, протезами та ін.), які сприятимуть відновленню втраченого соціального статусу, громадських зв'язків тощо.

Професійно-трудова реабілітація інвалідів – це заходи професійної орієнтації, навчання, які сприяють перекваліфікації, навчанню та працевлаштуванню таких членів суспільства.

Психолого-педагогічна реабілітація – включає такі заходи, які допомагають інвалідам адаптуватися в суспільстві, долати життєві кризи, складні психічні стани (стреси, депресії тощо), продовжувати навчання, розширювати коло їх спілкування та взаємодії.

Соціально-педагогічна реабілітація – це діяльність спеціалістів, яка передбачає допомогу людині, перш за все, у набутті впевненості в собі, в своїх силах, у розумінні себе як повноцінного члена суспільства, в досягненні особистісної рівноваги.

Умови реабілітації, яких слід дотримуватися соціальному педагогу: прояв уваги, зацікавленості, розуміння, терпіння.

Ресоціалізація[3] розглядатиметься нами як цілеспрямований процес повернення дитини до адекватного соціальному очікуванню соціалізаційного стану, за якого дитина має можливість виявляти соціальну ініціативу для задоволення своїх головних потреб.

Ресоціалізаційне виховання – це свідомий і цілеспрямований процес безпосереднього чи опосередкованого впливу на соціально девіантних дітей та підлітків з метою їх пристосування до виконання конструктивних соціальних ролей способами, узгодженими з соціальним очікуванням

Мета ресоціалізаційного виховання співпадає з метою виховання загалом.

Дата добавления: 2014-01-05