Відеоконтроллери і монітори

Пристрої, що здійснюють відображення інформації на екрані монітора, називаються відеоадаптерами, або відеоконтроллерами. Відеоконтроллер – це плата розширення, що забезпечує формування зображення на екрані монітора з використанням інформації, яка передається від процесора.

Відеоконтроллери підключають до ПК за допомогою спеціальних локальних шин PCI або AGP. Інтерфейс AGP застосовується для прискорення обміну даними між процесором і відеоплатою. Багато відеоплат розраховано на підключення до материнської плати через роз'єм AGP.

Інформація відображується в текстовому або графічному режимі. У текстовому режимі використовується посимвольне зображення даних на екрані монітора, і дані зображення зберігаються в ПЗП. Зображення після включення живлення комп'ютера перезаписуються з ПЗП в ОП. При роботі в графічному режимі застосовується поточечное відображення інформації на екрані, при цьому кожна точка екрану моделюється лавою бітів, які характеризують колір кожній із змальовуваних крапок. У режимі VGA кожна крапка задається послідовністю з чотирьох біт, тому кожна крапка може відображуватися в одному з 16 = 24возможных кольорів. Моделювання графічного екрану можна здійснити різними наборами крапок, як по вертикалі, так і горизонталі.

Сучасні відеоадаптери носять назву графічних прискорювачів, оскільки вони мають спеціальні мікросхеми, що дозволяють прискорити обробку великих масивів відеоданих. Також дані графічні прискорювачі називають акселераторами, вони володіють своїм спеціалізованим мікропроцесором і пам'яттю. Важливий об'єм цієї пам'яті, оскільки в ній формується повне графічне поточечное зображення екрану. В процесі своєї роботи відеоадаптер застосовує власну пам'ять, але не оперативну.

Проте для якісного відтворення зображення недостатньо мати відеопам'ять необхідного об'єму. Поважно, щоб монітор міг забезпечувати вивід в режимах з високим дозволом і щоб програмне забезпечення, яке задає формування зображення, могло підтримувати відповідний відеорежим.

У настільних комп'ютерах застосовуються монітори на електронно-променевих трубках, рідкокристалічні монітори (LCD) і рідше плазмові монітори.

При роботі в графічній середі слід використовувати монітори з діагоналлю екрану не менше 15–17 дюймів. Серед основних параметрів моніторів можна виділити:

• максимальний дозвіл;

• довжину діагоналі;

• відстань між пікселями;

• частоту кадрової розгортки;

• ступінь відповідності стандартам екологічної безпеки.

Зображення вважається за якісніше, якщо відстань між пікселями мінімально, а частота кадрової розгортки висока. При частоті не менше 75 Гц забезпечується рівень комфортності зображення для ока. За ідеальну частоту розгортки вважається частота 110 Гц, при якій зображення сприймається абсолютно нерухомим. Частота кадрової розгортки не є постійною величиною, т. е. при роботі з більшою роздільною здатністю один і той же монітор використовує меншу частоту. На якість зображення впливає і вид вживаного відеоадаптера, оскільки недорогі моделі можуть не підтримувати відповідну частоту.

У персональних комп'ютерах використовуються LCD– і TFT-дисплеи, а також дисплеї з подвійним скануванням екрану. Дисплеї TFT найбільш перспективні, але досить дорогі. Роздільна здатність TFT-дисплеев складає 640x480, а в дорожчих портативних ПК – 800x600 крапок і рідше 1024x768.

Дата добавления: 2014-01-05