Мережеві служби

Для користувача мережа є не комп'ютерами, кабелями і концентраторами і навіть не інформаційними потоками, а є перш за все набором мережевих служб, які дозволяють проглянути список наявних в мережі комп'ютерів або видалений файл, роздрукувати документ на «чужому» принтері або послати поштове повідомлення. Саме сукупність перерахованих можливостей – наскільки широкий їх вибір, наскільки вони зручні, надійні і безпечні – встановлює для користувача зовнішність кожній з мереж.

Окрім самого обміну даними, мережеві служби покликані вирішувати та інші, більш специфічні, завдання, що зокрема породжуються розподіленою обробкою даних. Це завдання, направлені на забезпечення несуперечності декількох копій даних, розміщених на різних машинах (служба реплікації), або організація виконання одного завдання одночасно на декількох машинах мережі (служба виклику видалених процедур). З мережевих служб можна виділити адміністративні, т. е. орієнтовані не на простого користувача, а на адміністратора і призначені для організації правильної роботи мережі в цілому. До них відносяться: служба адміністрування облікових записів про користувачів, що дозволяє адміністраторові вести спільну базу даних про користувачів мережі; система моніторингу мережі, у функції якої входить захоплення і аналіз мережевого трафіку; служба безпеці, яка серед іншого виконує процедури логічного входу з подальшою перевіркою пароля, і т. д.

Робота мережевих служб проводиться програмними засобами. Основними службами є файлова служба і служба друк, який зазвичай надається мережевій ОС, а допоміжними – служба баз даних, факсу або передачі голоси, що виконуються системними мережевими застосуваннями або утилітами, які працюють в тісному контакті з мережевою ОС. Розподіл служб між ОС і утилітами цілком умовно і міняється в конкретних реалізаціях цієї системи.

При розробці мережевих служб необхідно вирішувати проблеми, властиві будь-яким розподіленим застосуванням, серед яких визначення протоколу взаємодії між клієнтською і серверною частями, розподіл функцій між ними, вибір схеми адресації додатків і ін.

Одним з головних показників якості мережевої служби є її зручність. Для одного і того ж ресурсу можна розробити декілька служб, які по-різному вирішують одну і тугіше завдання. Основні проблеми полягають в продуктивності або рівні зручності послуг, що надаються. Наприклад, файлова служба може грунтуватися на вживанні команди передачі файлу з одного комп'ютера в іншій по імені файлу, а для цього необхідно, щоб користувач знав ім'я потрібного файлу. Та ж файлова служба може бути організована так, що користувач вмонтовує видалену файлову систему до локального каталога, а потім звертається до видалених файлів як до своїх власних, що набагато зручніше. Якість мережевої служби визначається якістю призначеного для користувача інтерфейсу – інтуїтивній зрозумілості, наочності, раціональності.

В разі визначення ступеня зручності ресурсу, що розділяється, часто використовують термін «прозорість». Прозорим є такий доступ, при якому користувач не помічає, де знаходиться потрібний йому ресурс – на його комп'ютері або на видаленому. Після монтування видаленої файлової системи в своє дерево каталогів, доступ до видалених файлів стає для нього абсолютно прозорим. Сама операція монтування також може володіти різним ступенем прозорості. У мережах з меншою прозорістю користувачеві необхідно знати і задавати в команді ім'я комп'ютера, що зберігає видалену файлову систему, в мережах з більшим ступенем прозорості відповідний програмний компонент мережі здійснює пошук томів файлів, що розділяються, безвідносно місць їх зберігання, а потім показує їх користувачеві в зручному для нього вигляді, наприклад у вигляді списку або набору піктограм.

Для досягнення прозорості важливий спосіб адресації (іменування) мережевих ресурсів, що розділяються. Імена таких ресурсів не повинні залежати від їх фізичного розташування на тому або іншому комп'ютері. В кращому разі користувач не повинен нічого міняти в своїй роботі, якщо адміністратор мережі перемістив том або каталог між комп'ютерами. Адміністратор і мережева ОС володіють інформацією про розташування файлових систем, проте від користувача вона прихована. Цей ступінь прозорості поки рідко зустрічається в мережах. Найчастіше для діставання доступу до ресурсів певного комп'ютера слід встановлювати з ним логічне з'єднання. Даний підхід застосовується, зокрема, в мережах Windows NT.

Дата добавления: 2014-01-05