Гіпоїдна зубчаста передача

Недоліки, які має гвинтова передача, у гіпоїдній передачі виявля­ються в меншій мірі, оскільки контакт зубців тут здійснюється не в точці, а по лінії. Тому гіпоїдні передачі мають суттєво більшу несучу здатність. Швидкості ковзання у гіпоїдних передачах менші, ніж у гвинтових.

Причиною виходу з ладу гі­поїдних передач найчастіше є заїдання зубців. На практиці можливість заїдання у значній мірі може бути зменшена засто­суванням спеціального протизадирного мастила (гіпоїдне мас­ло), а також термообробкою ста­левих коліс до високої твердості (60–65 HRC). Крім цього, суттє­вим є обмеження зміщення осей Е (рис. 26.3).

При проектуванні гіпоїдних передач зміщення осей (гіпоїдне змі­щення) беруть Е = (0,2...0,3) d_ae2. У передачах легкових автомобі­лів Е ≤ 0,2m_tеz_с, а у передачах важких транспортних машин Е ≤ 0,1m_tеz_с, де .

Кут нахилу зубців шестірні в гіпоїдній передачі вибирають за­лежно від її числа зубців: β₁ = 50° при z₁ = 6...13; β₁ = 45° при z₁ = 14...І5; β₁ = 40° при z₁ – 16. Кут нахилу зубців колеса β₂ = ЗО...35°.

Передаточне число гіпоїдної передачі визначають за формулою

U = ω₁/ω₂ = z₂/z₁= d₂ cos β₂/d₁cos β₁. (26.7)

Розрахунок зубців на міцність у гіпоїдній передачі виконують за методикою розрахунку конічних зубчастих передач із криволіній­ними зубцями. Щоб обмежити спрацювання зубців та зменшити мож­ливості заїдання, слід передбачити також розрахунок на стійкість проти спрацювання (обмежити швидкість спрацювання зубців у кон­кретних умовах експлуатації гіпоїдної передачі).

Дата добавления: 2014-01-05