Інформаційно-методичне забезпечення. З навчальної дисципліни «тактика»

Т Е М А № 1: Збройні Сили України.

Й семестр

ЗБІРНИК ЛЕКЦІЙ

з навчальної дисципліни «Тактика»

для студентів, що займаються за програмою підготовки

командирів механізованих підрозділів

м. Львів - 2010
1-Й РІК НАВЧАННЯ

1. Воєнна доктрина України 2. Закон України «Про оборону України». 3. Закон України «Про Збройні Сили України». 4. Бойовий статут Сухопутних військ, частина ІІ (батальйон, рота). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р., ст. 19-24. 5. Слюсаренко А.В., Похнатюк С.В., Рєпін І.В.Тактика (механізоване відділення): Курс лекцій. – Л.: ЛІСВ, 2008 р., с. 6-14.

1. Сутність, зміст і складові частини воєнної доктрини України

Сутність воєнної доктрини України

Доктрина – це наукова (філософська) теорія.

Воєнна доктрина – це воєнна теорія, викладена у формі офіційно прийнятих цільових установок та керівних принципів.

Воєнна доктрина України є складовою частиною концепції національної безпеки і становить сукупність керівних принципів, військово-політичних, військово-стратегічних, військово-економічних і військово-технічних погдядів на гарантування воєнної безпеки держави шляхом політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів.

Національна безпека – це система, котра відображає стан захищеності національних інтересів від внутрішніх та зовнішніх загроз, забезпечує стійкий прогресивний розвиток особистості, суспільства та держави. Вона визначає відсутність небезпеки для конкретних об’єктів чи суб’єктів, котрими є особистість, суспільство, держава.

Основні положення Воєнної доктрини зв'язані з характером суспільного ладу, політикою правлячого класу, рівнем розвитку засобів ведення війни, воєнної науки тощо.

Воєнна доктрина повинна відповідати (дати повну відповідь) на п'ять основних питань:

* з яким противником прийдеться вести війну;

* якщо неможливо запобігти війні, то передбачити можливий характер її ведення. Які цілі і завдання можуть стояти перед державою та її Збройними Силами в цій війні;

* які потрібно мати Збройні Сили, щоб виконати ці завдання, в якому напрямку проводити воєнне будівництво;

* якими способами вести війну, якщо її розв'яжуть реакційні сили;

* як здійснювати підготовку держави до війни.

Наша держава твердо і непохитно проводить миролюбну політику, головною метою якої є створення сприятливих умов для подальшого розвитку держави, її революційного обновлення, забезпечення народу працю і життя в умовах миру та свободи, ліквідувати гонку озброєння та загрозу сучасної війни, затвердити міжнародну безпеку, Україна приєдналася до договору про заборону та нерозповсюдження зброї масового ураження, передачу та знищення тактичної та ядерної зброї.

Доктрина не видумується та не винаходиться, а складається об'єктивно. Всі її складові частини (елементи) і основні положення виникають з реально існуючих умов і передусім, з внутрішньої та зовнішньої політики держави, її соціально-політичних, економічних та географічних особливостей, рівня розвитку виробництва, а також стану озброєння та наукові розробки теорії ведення війни.

Воєнна доктрина України – основа її воєнного будівництва, спирається на аналіз геополітичної ситуації в світі та довгострокові наукові прогнози її розвитку.

Доктринальні положення є обов’язковими для державних органів, організацій, органів самоврядування та громадян України і є основою узгодження їх зусиль у зміцненні національної воєнної безпеки України.

На основі воєнної доктрини розробляється концепція будівництва видів ЗС України, родів військ, інших військових формувань України і контрактні програми їх реалізації.

В її основі лежать ідеї та положення Декларації про незалежність України. Це являє собою головний стержень змісту доктрини України. Найбільш принциповими установчими цілями та положеннями є:

1. в воєнній доктрині України пріоритет віддається не підготовці до війни, а її попередженню, закріпленню міжнародної безпеки.

2. їй придасться оборонний напрямок.

В преамбулі доктрини говориться, що стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканості кордонів.

Свою воєнну безпеку Україна розглядає, як стан воєнної захищеності національних інтересів в умовах потенційної та реальної загрози.

зміст і складові частини воєнної доктрини та їх характеристика

Воєнна доктрина включає три основні складові частини (аспекти):

* воєнно-політичні аспекти;

* воєнно-технічні аспекти;

* воєнно-економічні аспекти.

Коротко розглянемо всі аспекти доктрини.

І. Воєнно-політичні аспекти. В першому розділі вказується, що головною метою воєнної політики України є гарантування національної безпеки України від зовнішньої воєнної загрози, відведення війни, підтримання міжнародного миру і безпеки.

Україна будує свої відносини з іншими державами на основі принципів рівноправності, взаємоповаги, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи.

Здійснюючи свій зовнішньополітичний і воєнно-політичний курс згідно з національними інтересами, Україна:

* не пред'являє територіальних претензій до інших країн і не признає жодної територіальної претензії до себе;

* строго дотримується принципу недоторканості своїх державних кордонів;

* поважає державний суверенітет і політичну незалежність інших держав та визнає за ними право на вирішення всіх питань своєї національної безпеки, відповідаючих своїм інтересам без нанесення збитків (спаду) безпеки інших держав;

* дотримується паритетного та збалансованого скорочення всіх видів Збройних Сил і озброєнь в регіонах та в світі, виходячи з умов забезпечення оборонної необхідності кожної держави;

* відстоює всі вирішення міждержавних суперечностей тільки політичними та іншими прийнятими відповідно з нормами міжнародного права засобами і шляхом прийняття всіма державами обов'язків про взаємний ненапад.

* будує свої відносини з іншими державами незалежно від їх суспільно-політичного ладу і воєнно-політичного орієнтування на взаємне вирішення всіх питань безпеки сторін;

* забороняє використовувати свої Збройні Сили для вирішення політичних завдань на своїй території;

* виступає проти розташування іноземних військ на своїй території і на території інших держав без їх на те згоди;

* виключає своє одностороннє та повне роззброєння.

Головними причинами війни та воєнних конфліктів можуть стати економічні, політичні, територіальні, національно-етнічні, релігійні та інші суперечності, які державами не завжди вирішуються безконфліктно.

Дата добавления: 2014-01-05