Інформаційно-методичне забезпечення

Т Е М А № 5: Прийоми та способи дій солдата в бою.

Обов’язки гранатометника, кулеметника, стрільця та снайпера.

Гранатометник, навідник кулемета (кулеметник) і старший стрілець (стрілець), зобов'язані:

- знати свою зброю, утримувати її у справному стані і уміти вести з неї влучний вогонь, спостерігати за результатами вогню та вміло коректувати його;

- безперервно спостерігати за полем бою і доповідати командиру відділення про виявлені цілі, за командою командира або самостійно знищувати їх вогнем; спостерігати за сусідами і підтримувати їх вогнем;

- вміти користуватися приладами та механізмами, розташованими в десантному відділенні бойової машини піхоти (бронетранспортера);

- допомагати навіднику-оператору в підготовці та укладанні боєприпасів і технічному обслуговуванні озброєння, а механіку-водію (водію) — в проведенні технічного обслуговування і ремонту бойової машини піхоти (бронетранспортера);

- при змушеному відриві від свого відділення негайно приєднатися до найближчого відділення і вести бій у його складі.

Снайпер зобов'язаний:

- знати свою зброю, утримувати її у справному стані та вміти вести з неї влучний вогонь;

- уважно спостерігати за полем бою, виявляти і оцінювати цілі, за командою командира або самостійно знищувати найбільш важливі з них (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслугу вогневих засобів, низько літаючі вертольоти);

- уміло використовувати захисні і маскуючі властивості місцевості та місцевих предметів з метою зайняття вигідної вогневої позиції для ураження противника.

Санітар-стрілець зобов'язаний:

- знати і уміло використовувати медичне оснащення санітара, а також підручні засоби для надання медичної допомоги;

- спостерігати за появою поранених на полі бою і доповідати про них командиру;

- особисто надавати першу медичну допомогу тяжко пораненим, уміло використовувати захисні і маскуючі властивості місцевості для їх укриття;

- уміти евакуювати поранених з бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка.

Висновок: Виконання кожним військовослужбовцем своїх обов'язків є запорукою успішного виконання бойових завдань як в наступі, так і в обороні.

Висновок до заняття: Успішне виконання бойового завдання відділенням досягається тільки за умови умілого і чіткого виконання особовим складом відділення загалом і кожним солдатом зокрема обов'язків, визначених Бойовим статутом.

Заняття 2:

Заняття 2. Дії солдата в обороні та у наступі.

Час: 2 години

1. Бойовий статут Сухопутних військ, частина ІІІ (взвод, відділення, танк). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р,. ст. 25-35. 2. Слюсаренко А.В., Похнатюк С.В. Бойове застосування механізованого відділення, танка у різних видах бою: Навчальний посібник. – Л.: ЛІСВ, 2007 р., с. 31-55, 68-71. 3. Посмітюх О.І., Полушкін О.В. Механізоване відділення у бою. Навчальний посібник. – Л.: ЛВІ, 2004 р., с. 15-19.

1. Вибір місця для окопу та його обладнання, порядок спостереження за противником, доповідь про результати спостереження.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника і успішно вести боротьбу з танками, що наступають, та іншими броньованими машинами. Солдат озброєний сучасною стрілецькою зброєю, автоматичний вогонь якої являється основним способом ведення вогню. Найбільш ефективний вогонь із стрілецької зброї – 400-600м, у цих межах створюється зона суцільного вогню.

Підготуватися до ведення оборонного бою – це означає знати бойову задачу, відрити окоп та зайняти його, отримати боєприпаси і бути в готовності до відкриття вогню. Необхідно знати смугу вогню відділення, орієнтири та відстань до них, ділянки зосередженого вогню, по яким необхідно вести вогонь.

Місце для окопу в обороні повинно бути вибране так, щоб воно забезпечувало оборону, спостереження та маскування, укриття від вогню противника; воно повинно бути зручним при веденні вогню. Якщо вказане місце не повністю укриває солдата, тоді необхідно з допомогою лопати або місцевих матеріалів обладнати та замаскувати його.

Не слід вибирати місце для окопу на гребенях висот, поруч із окремо розташованими деревами, будівлями тощо – біля предметів, які можуть бути орієнтирами для противника і приваблювати його увагу.

Влаштування окремого окопу під вогнем противника проводиться в такій послідовності: лежачи на вибраному місці, солдат кладе автомат праворуч від себе на відстані витягнутої руки стволом до противника; повернувшись на лівий бік, він виймає піхотну лопату з чохла і ударами на себе підрізає дерен або верхній шар землі, визначаючи попереду та з боків межі виїмки; після цього він ударами від себе відвертає дерен, кладе його попереду і приступає до копання.

Окремий окоп для стрільби стоячи захищає особовий склад від куль та осколків снарядів.

Елементи окопу:

1. котлован h -110, Ш=60 зверху, 50 – внизу, Д=120

2. бруствер h +50-60, покритий дерном

3. берма 30х40

4. сектор обстрілу h +30, 30*

5. приступець для кругового обстрілу 50х30, h -80

6. ніша з перекриттям h -110, Ш50хД100

7. ніша для боєприпасів h 20 Ш=40 Д=25

8. траншея 110х50

В подальшому всі окремі окопи з’єднуються між собою і створюють окоп на відділення. Стінки окопу, особливо у піщаному ґрунті, укріплюються жердинами, хмизом, дошками або дерном.

Всі підступи до позиції відділення перед фронтом і на флангах повинні прострілюватися вогнем. Для цього проводиться розчистка місцевості для поліпшення умов спостереження та ведення вогню. Добре замаскований окоп не спостерігається і противник не має можливості вести по ньому влучний вогонь.

Порядок спостереження за противником

Спостереження є одним із найбільш розповсюджених способів ведення розвідки противника і місцевості. Розвідкаспостереженням ведеться у всіх видах бою для виявлення наземного і повітряного противника, його вогневих засобів, інженерних загороджень, пунктів управління тощо; крім цього, для опізнавання своїх військ.

Для ведення розвідкиспостереженням солдат може бути призначеним спостерігачем (хімічним спостерігачем). Солдат, призначений спостерігачем, повинен сам все бачити і прослуховувати, при цьому залишаючись непоміченим для противника. Він повинен добре орієнтуватися на місцевості вдень і вночі, володіти зоровою пам'яттю, великою витримкою і терпінням, бути кмітливим, витривалим та холоднокровним.

Спостерігач зобовязаний:

- вміти вибирати, облаштовувати та маскувати місце для спостереження, орієнтуватися на місцевості в будь-яку пору року і час доби, визначати відстані до цілей (об'єктів), користуватися приладами спостереження і засобами зв'язку;

- знати розвідувальні ознаки основних видів зброї і бойової техніки противника, аналізувати відомості, вести записи у журналі спостереження і чітко доповідати про результати спостереження командиру.

Спостерігачу вказується смуга спостереження або об'єкт спостереження.

При постановці завдання спостерігачу вказується:

1) орієнтири і кодовані (умовні) найменування місцевих предметів;

2) відомості про противника і про свої підрозділи;

3) місце для спостереження;

4) сектор (смуга), район (об'єкт) спостереження, за чим спостерігати і на що звернути особливу увагу;

5) напрямок ймовірного підльоту літаків (вертольотів) противника;

6) порядок доповіді про результати спостереження;

7) сигнали оповіщення.

Місце для спостереження вибирається так, щоб окрас одягу і зброї зливався з місцевістю. При розташуванні коло місцевих предметів потрібно вести спостереження лежачи, знаходячись з тіньової сторони. В населеному пункті розташовуватися в зруйнованих будинках, на горищах, завалах. В лісі дерево вибирати в глибині лісу, гіллясте і сучкувате, але яке не вирізняється на фоні інших дерев. В горах – на схилах в бік противника.

Для спостереження місцевість ділять на три зони: ближню - до 400 м; середню – 400-800 м; дальню – в межах бачення оптичними приладами.

Спостереження починається з ближньої зони і ведеться справа наліво спочатку неозброєним оком, далі повторно оптичними приладами.

доповідь про результати спостереження.

Виявивши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості і відстань до неї, заносить на схему і в журнал спостереження, а потім доповідає старшому. Наприклад: «ор.2, ліворуч 50 ближче 100, біля куща СП противника».

На посту спостереження повинно бути:

1. прилади спостереження (бінокль, стереотруба, бусоль, далекомір тощо)

2. крупномасштабна карта

3. журнал спостереження

4. компас і годинник

5. ліхтар

6. засоби звязку

7. сигнали опізнавання, позначення і оповіщення.

Дата добавления: 2014-01-05