Інформаційно-методичне забезпечення

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІ (батальйон, рота). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р. Ст. 127-222. 2. Подгоовка офицеров запаса Сухопутных войск. Учебник под общей редакцией Ю.А. Науменко. - М.: Воениздат, 1989. – С. 95-117. 3. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. К.: АЗСУ, 1998.– С. 131-145. 4. Тактика. Учебник под общей редакцией В.Г. Резниченко. - М.: Воениздат, 1984. – С. 175-263. 5. Мотострелковый (танковый) батальон в бою. Учебное пособие под редакцией Д.А. Драгунского.- М.: Воениздат, 1986. – С. 41-85.

1. Суть наступу; умови та способи переходу у наступ. Райони та рубежі, які призначаються підрозділам у наступі.

Наступ є видом бою, який ведеться з метою розгрому /знищення/ противника і оволодіння важливими районами /рубежами, об'єктами/ місцевості.

Сутність наступу полягає в ураженні противника всіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні і полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів /рубежів/ місцевості.

Розгром противника у наступі та захоплення намічених районів /рубежів/ місцевості досягається:

- умілим використанням засобів ураження;

- ефективним застосуванням ударів авіації та вогню артилерії і швидким використанням результатів вогневого ураження противника;

- своєчасним нарощуванням зусиль в глибину;

- широким застосуванням охоплень, обходів і проведенням атак у фланг і в тил противнику;

- рішучими діями підрозділів вдень і вночі, в будь-яку погоду та стрімким розвитком наступу в глибину.

В залежності від обстановки та завдань наступ може вестися на противника, який обороняється, який веде наступ або відходить. Наступ на противника, який наступає, ведеться шляхом зустрічного бою, а який відходить - шляхом його переслідування.

Види наступу:

- у пішому порядку;

- на бойових машинах (без спішування)

Способи переходу у наступ на противника, що обороняється:

- з положення безпосереднього зіткнення з ним;

- з ходу, з висуванням із глибини.

Наступ на противника, який обороняється, підрозділи здійснюють в різноманітних умовах. Під умовами наступу розуміються фактори, які впливають на послідовність та зміст роботи командира з підготовки до бою, особливо щодо його організації, а також способи переходу до наступу та його ведення. Такими факторами є: ведення наступу на початку або у ході війни; види озброєння, що застосовуються; положення підрозділів до початку наступу, їх стан та можливості; склад та стан противника і характер його оборони; характер місцевості, стан погоди, час року та доби; радіаційна, хімічна та біологічна обстановка.

В залежності від умов, перехід у наступ на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу. Він звичайно починається проривом оборони, котрий полягає у зломі її ударами усіх видів зброї та рішучою атакою танкових та механізованих підрозділів на вузькій ділянці, у створенні пролому в обороні та подальшому його розширенні у бік флангів та в глибину.

Наступ ведеться з повним напруженням сил, у високому темпі без зупинок удень та вночі, в будь-яку погоду, при тісній взаємодії підрозділів усіх родів військ та спеціальних військ.

Рота самостійно не прориває оборону противника. Батальйон прориває оборону противника, як правило, у складі бригади. При наявності в обороні противника розривів, проміжків та відкритих флангів наступ може розпочатися вогневим ураженням противника та сумісною атакою частини сил з фронту та виділеними підрозділами з флангів і тилу через найбільш слабкі місця в обороні. У цьому випадку наступ починається на більш широкому фронті, ніж при прориві оборони.

Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним підрозділи починають у завчасно створеному згідно з рішенням командира бойовому порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для наступу займається підрозділами після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи заздалегідь та приховано займають вихідне положення та після інтенсивної вогневої підготовки і ударів авіації переходять в атаку.

При такому способі переходу у наступ надається можливість краще вивчити оборону противника та місцевість, детально організувати наступ у всіх ланках, надійно подавити оборону вогнем усіх засобів, у тому числі і тих, які є у розпорядженні командира підрозділу, а також досягти одночасного і організованого переходу танків і механізованих підрозділів в атаку. Разом з тим цей спосіб має і свої недоліки: зосередження великої кількості сил і засобів на вузькій ділянці фронту у безпосередній близькості від противника є небезпечним, особливо у випадку застосування ним засобів масового ураження, потребує виконання великого обсягу інженерних робіт, затруднює збереження скритності підготовки до наступу, а отже і досягнення раптовості атаки.

Для зайняття вихідного положення механізованому батальйону призначається вихідний район. Він має забезпечити скритне розташування, найменшу уразливість підрозділів від усіх видів зброї противника та вигідні умови для переходу в наступ.

Механізованому батальйону першого ешелону вихідний район призначається на напрямку його наступу, який передбачається, в межах першої позиції, батальйону другого ешелону — як правило, в межах другої позиції.

У вихідному районі для наступу батальйону створюються вихідні позиції механізованих рот, а інколи і танкових підрозділів, вогневі позиції артилерії, зенітного підрозділу і вогневих засобів, які призначені для ведення вогню прямою наводкою, влаштовуються шляхи висування підрозділів батальйону для переходу в атаку, рубіж розгортання танкових підрозділів, командно-спостережні пункти.

Для зайняття вихідного положення механізованій роті призначається вихідна позиція, котра складається з траншеї, прилеглих до неї ходів сполучення, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та позицій вогневих засобів, що придані роті. У випадку неможливості скритного зайняття бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) вогневих позицій зі своєю ротою біля переднього краю вони можуть розташовуватися разом із взаємодіючими танковими підрозділами на вихідній або очікувальній позиції. З початком наступу ці бойові машини піхоти (бронетранспортери) висуваються до своїх рот услід за танками.

Механізована рота першого ешелону, як правило, розташовується у першій траншеї. Рота другого ешелону (резерв) батальйону займає вихідну позицію в другій та третій траншеях.

Вихідні позиції танкових підрозділів можуть призначатися при наявності умов, що забезпечують скритність від спостереження та підслуховування противника на віддалі 2-4 км від переднього краю його оборони. Ці позиції, як правило, обладнуються екіпажами танків та підрозділами інженерних військ. Від позиції розвідуються та провішуються шляхи висування танків в атаку. З положення оборони танки можуть починати наступ безпосередньо з опорних пунктів, які вони займають.

Гранатометний підрозділ займає вогневі позиції за ротами першого ешелону на віддалі від них до 300 м, а протитанковий — на віддалі до 100 м. Протитанковий підрозділ вогневі позиції, як правило, займає у траншеї на одному з флангів роти.

Вогневі позиції мінометної (артилерійської) батареї розташовуються за ротами першого ешелону на віддалі від них до 500 м.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в бойових порядках рот.

Автомобілі, призначені для перевозки особового складу механізованих підрозділів, розташовуються в скритних місцях поротно або побатальйонно.

Танковий батальйон при висуванні з глибини займає очікувальну позицію на віддалі 5-7 км від переднього краю оборони противника на місцевості, яка забезпечує скритне розташування та найменшу уразливість танків від усіх видів зброї противника.

Перегрупування підрозділів, які займають оборону в безпосередньому зіткненні з противником, з метою зайняття вихідного положення для наступу, проводиться скритно, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості з дотриманням заходів щодо введення противника в оману. Підрозділи, які займають оборону у другому ешелоні в межах призначеної смуги наступу, як правило, переходять у наступ з висуванням із районів, що займають. Механізована рота виходить на вихідну позицію звичайно вночі перед наступом. У цей час займають підготовлені вогневі позиції гармати та інші вогневі засоби, виділені для ведення вогню прямою наводкою. Вони розташовуються в обладнаних укриттях та з початком вогневої підготовки атаки висуваються для ведення вогню по призначених цілях.

Танки і бойові машини піхоти (бронетранспортери), які знаходяться в опорних пунктах рот першого ешелону, як правило, залишаються на місці та використовуються для ведення вогню прямою наводкою у період вогневої підготовки атаки. В подальшому вони переходять в атаку разом з механізованими ротами, які займали вихідне положення.

Зміна підрозділів, які обороняються, з метою зайняття військами вихідного положення для наступу проводиться, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості. Вона має бути ретельно організована та проведена швидко і скритно. Підготовка до зміни виконується у світлий час доби. В першу чергу змінюються механізовані, а потім танкові, артилерійські та зенітні підрозділи. При цьому механізовані роти батальйону, що наступає у першому ешелоні, змінюють підрозділи, які обороняються, та займають вихідне положення для наступу, а танковий батальйон і бойові машини піхоти (бронетранспортери) механізованих рот висуваються на вичікувальні позиції. Підрозділи, які обороняють передову позицію або знаходяться у бойовій охороні, замінюються в останню чергу.

У вихідному положенні війська знаходяться у готовності до відбиття імовірного наступу противника і суворо додержуються встановленого режиму поведінки на передньому краї та в глибині бойового порядку.

У випадку виявлення відводу противником своїх військ в глибину оборони командир батальйону висуває вперед розвідку, негайно організовує зайняття залишених противником позицій, не втрачаючи зіткнення з ним, та одночасно доповідає командиру бригади (полку).

Наступ на противника, який обороняється, з ходу може здійснюватися з вихідного району, району зосередження, місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань та в ході розвитку бойових дій у глибині наступу.

Сутність цього способу наступу полягає у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації та вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий та бойовий порядок і без зупинок переходять в атаку.

Перевага наступу з ходу полягає в тому, що він в найбільшому ступені забезпечує скритність підготовки і раптовість дій, максимальний захист від зброї масового ураження, виграш часу за рахунок скорочення обсягу інженерних робіт та проведення перегрупування, необхідних при наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником.

Разом з тим, здійснення такого наступу має ряд негативних факторів. При висуванні підрозділів до переднього краю оборони противника зростає фізичне та моральне напруження особового складу, витрачається багато пального та ускладнюється одночасний вихід підрозділів на рубіж переходу в атаку.

Наступ на противника, який обороняється, з ходу звичайно здійснюється з вихідного району. Вихідний район — це район місцевості, який має природні укриття і підготовлений в інженерному відношенні. Він вказується звичайно старшим командиром. Вихідний район призначається поза досяжністю наземних засобів радіолокаційної розвідки та ефективного вогню далекобійної артилерії противника з таким розрахунком, щоб на висування до рубежу переходу в атаку витрачалося якомога менше часу. З досвіду навчань, він обирається звичайно на віддалі 20—40 км від переднього краю оборони противника. За своїми розмірами він має забезпечити розосереджене розташування підрозділів з метою їх захисту від усіх видів зброї противника.

Вихідний район батальйону призначається площею до 10 кв. км і займається поротно із засобами підсилення. Рота розташовується у вказаному їй районі вздовж маршруту висування, застосовуючи підготовлені укриття, захисні та маскуючі властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) повинна бути 100-150 м, а між взводами 300-400 м.

При наступі на противника з ходу розгортання батальйону /роти, взводу/ у бойовий порядок здійснюється в ході їх висування до рубежу переходу в атаку.

Для забезпечення своєчасного і організованого висування, розгортання і переходу в атаку роті призначаються маршрути висування, вихідний пункт (рубіж), пункти (рубежі) розгортання у батальйонні, ротні, взводні колони, рубіж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення, а при здійсненні атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування.

Для механізованих підрозділів на автомобілях можуть призначатися місця посадки десантом на танки.

Маршрут висування підрозділам, як правило, вказується від вихідного пункту (рубежу) до пункту (рубежу) розгортання у батальйонні колони, після чого підрозділи прямують колонними шляхами.

Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного початку висування підрозділів з вихідного району. Віддаленість вихідного пункту (рубежу) від вихідного району може досягати 5-10 км, що забезпечує витягування колони батальйону з засобами посилення та початок руху з заданою швидкістю.

Рубіж розгортання у батальйонні колони призначається для початку розгортання колони у батальйонні колони і висування їх на свої напрямки атаки. Він має бути поза досяжністю вогню основної маси артилерії противника, та може призначатися в 12-15 км від переднього краю оборони.

Рубіж розгортання у ротні колони призначається для початку розгортання колони батальйону в ротні колони і висування їх на свої напрямки атаки. Він має бути поза досяжністю вогню ПТ'КР, гармат і танків противника, що ведуть стрільбу прямою наводкою, та може призначатися в 4-6 км від переднього краю оборони.

Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості в 2-3 км від переднього краю оборони противника і має виключати ураження колон вогнем протитанкових засобів ближньої дії, гармат, БМП та іншої зброї піхоти.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього підрозділів здійснювалося скритно, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї і дозволяло підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягати переднього краю оборони противника у вказаний час (“Ч”). Оскільки механізовані і танкові підрозділи з переходом в атаку повинні взаємно підтримувати один одного вогнем, віддалення цього рубежу від переднього краю оборони противника не може бути більшим, ніж дальність дійсного вогню кулеметів та автоматів. Він може призначатись на віддаленні до 600 м від переднього краю оборони противника, а інколи і більше.

Рубіж спішування призначається якомога ближче до переднього краю оборони противника, звичайно в місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. Він має забезпечити безпечність від розривів своїх снарядів та мін (гранат), досягнення високої швидкості атаки і найменше напруження зусиль особового складу механізованих підрозділів. Виходячи з цих вимог, рубіж спішуваяня може збігатися з рубежем переходу в атаку, а при значному віддаленні рубежу переходу в атаку від переднього краю оборони противника механізовані підрозділи, в залежності від обстановки, інколи можуть переходити в атаку на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), а потім спішуватися на рубежі, призначеному ближче до противника, ніж рубіж переходу в атаку.

В залежності від обстановки і характеру місцевості віддалення цих рубежів може бути іншим. Наприклад, під час наступу в труднопрохідних районах - меншим, а на відкритій рівнинній місцевості - більшим.

Атака - важливий та відповідальний період бою. Вона полягає у стрімкому і безупинному русі танкових та механізованих підрозділів у бойовому порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а по мірі зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.

Танкові підрозділи атакують у бойовій лінії, а механізовані підрозділи в залежності від обстановки — в пішому порядку услід за танками або на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) без спішування особового складу.

Атака механізованих підрозділів у пішому порядку застосовується при прориві підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на пересіченій та важкопрохідній для танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) місцевості. Особовий склад механізованих підрозділів при цьому атакує противника в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на віддалі, яка забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку танків вогнем піхотного озброєння. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості, пересуваючись від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) діють за своїми підрозділами на віддалі, яка забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї атакуючих танків і механізованих підрозділів.

Після спішування особового складу механізованих підрозділів в бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) залишаються заступники командирів бойових машин-навідники-оператори (кулеметники), механіки-водії (водії) і заступники командирів взводів, котрі вогнем бойових машин піхоти (бронетранспортерів) підтримують дії своїх підрозділів.

Атака механізованих підрозділів на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) застосовується, коли оборона противника надійно подавлена і більша частина його протитанкових засобів знищена, а також при веденні наступу на противника, який поспішно зайняв оборону. При цьому танки атакують услід за розривами снарядів своєї артилерії, а механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) - в бойовій лінії за танками на віддалі 100-200 м, які ведуть вогонь із усіх своїх вогневих засобів.

Перед атакою організується в огневе ураження противника. Воно полягає у комплексній вогневій дії на нього силами та засобами різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ з застосуванням ракет і боєприпасів у звичайному спорядженні, запалювальних боєприпасів, авіації, а також інших вогневих засобів і боєприпасів.

Перед початком атаки механізованих і танкових підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході наступу – вогнева підтримка атаки і вогневе супроводження наступу підрозділів у глибині.

Вогнева підготовка атаки починається у призначений час і закінчується з виходом підрозділів першого ешелону на рубіж переходу в атаку. У цей період артилерія і авіація подавляють і знищують засоби ядерного і хімічного нападу, системи високоточної зброї, артилерію, протитанкові засоби, живу силу і вогневі засоби противника в опорних пунктах його оборони і поза ними, а також пункти управління та інші об’єкти, а гранатометний взвод — живу силу і вогневі засоби, розташовані поза укриттями, у відкритих окопах (траншеях) і за складками місцевості.Вогнева підготовка атаки може складатися з одного або декількох, як правило, непарних вогневих нальотів артилерії та з одного-двох авіаційних вогневих нальотів.

Гармати і танки, виділені для стрільби, прямого наводкою, а також бойові машини піхоти і протитанкові керовані ракетні комплекси в цей час знищують ті вогневі засоби противника, які спостерігаються, в першу чергу протитанкові і броньовані, на передньому краю і в найближчій глибині.

Вогнева підтримка атаки починається із закінченням вогневої підготовки, і продовжується безперервно на глибину оборони бригади (полку) першого ешелону противника, а іноді і на більшу глибину.

Вогневе супроводження наступу підрозділів у глибині оборони противника починається після закінчення вогневої підтримки і здійснюється протягом всього бою.

Висновок: Наступ – головний вид бою. Тільки наступом можна досягти повного розгрому противника і тим самим здобути перемогу у збройній сутичці. Військове мистецтво на сучасному рівні його розвитку передбачає два способи переходу у наступ: із положення безпосереднього зіткнення з противником та з ходу після висування із глибини. Мистецтво командира полягає у виборі найбільш доцільного способу у конкретних умовах, та найбільш повному використанні переваг вибраного способу і зведенні до мінімуму його слабких сторін.

Дата добавления: 2014-01-05