Вимоги до управління підрозділами

Основою управління є рішення командира.

Сутність управління і вимоги до нього.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Заняття 1. Робота командира підрозділу щодо організації бою.

Т Е М А № 12: Управління підрозділами та вогнем в бою.

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р,. ст. 16-24. 2. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІ (батальйон, рота). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р. Ст. 25-40. 3. Подгоовка офицеров запаса Сухопутных войск. Учебник под общей редакцией Ю.А. Науменко. - М.: Воениздат, 1989. – С. 73-79, 209-219. 4. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. К.: АЗСУ, 1998.– С. 52-65. 5. Слюсаренко А.В, Похнатюк С.В. Бойове застосування механізованого відділення, танка у різних видах бою: Навч. посібник. – Л.: ЛІСВ, 2007.–141 с. 6. Похнатюк С.В., Мінтюков Д.В., Дзюбенко Ю.А. Робота командира взводу (відділення) з організації бою: Навчальний посібник. Л.: ЛІСВ, 2008.– 97с.

Висока рухомість підрозділів, маневрений характер бойових дій, різкі зміни обстановки вимагають від командирів усіх ступенів організації підготовки бою в короткі терміни, стійкого і безперервного управління.

Управління в бою поділяється на управління підрозділами і управління вогнем.

Управління підрозділами – це процес, що являє собою стійке, безперервне, оперативне і приховане керівництво підрозділами з використанням для цього необхідних сил, засобів і способів, всебічне забезпечення їх цілеспрямованих дій.

Сутність управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командира щодо підтримання бойової готовності підрозділу, підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання поставлених завдань.

Невід'ємною умовою успішного управління підрозділами є отримання постійної інформації щодо ходу виконання поставлених завдань.

Управління вогнем – це сукупність заходів, що здійснюються командиром підрозділу при підготовці і в ході бою з метою набільш повного використання вогневих можливостей підрозділу і засобів посилення для ураження вогневих засобів і живої сили противника.

Сутність управління вогнем полягає в конкретно узгоджених і організованих діях усіх вогневих засобів підрозділу щодо знищення противника.

Управління повинно бути стійким, безперервним, оперативним і прихованим.

Стійкість управління означає, що воно повинно здійснюватися у будь-яких умовах впливу противника. При порушенні управління воно повинно бути негайно відновлене.

Оперативність управління полягає у своєчасному прийнятті і реалізації рішень щодо обстановки, яка складається у ході виконання бойових завдань.

Безперервність управління полягає у здатності командира постійно впливати на хід бою: вчасно ставити завдання підлеглим, отримувати від них інформацію про обстановку, яка складається. Вона досягається підтриманням роботоздатності засобів зв'язку, чіткою організацією чергування на засобах зв'язку, передачею команд сигнальними засобами зв'язку.

Прихованість управління полягає у збереженні в таємниці від противника відомостей щодо порядку управління підрозділами і місця командира в бойовому порядку. Вона досягається ретельним маскуванням пунктів управління, комплексним застосуванням радіо-, проводових, сигнальних та інших засобів зв'язку, дотриманням режиму обміну інформацією.

Управління підрозділами будується на централізації керівництва підрозділами з боку командира і широкому прояві ініціативи підлеглими при виконанні бойових завдань.

Командири підрозділів несуть повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку підрозділу, озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання в установлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну та морально-психологічний стан особового складу. Командир підрозділузавжди повинен знати, де знаходяться, яке завдання виконують, в чому мають потребу підпорядковані йому підрозділи(солдати, сержанти, офіцери) і який їх морально-психологічний стан.

Командир взводу здійснює управління з командно-спостережного пункту, який знаходиться: в обороні — в глибині опорного пункту; в наступі — у бойовому порядку взводу, а під час дій механізованого взводу в пішому порядку — за цепом взводу в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за противником, діями своїх підлеглих, сусідів і місцевістю, а також безперервне управління взводом.

Командир відділення управляє підлеглими командами, які подаються голосом, сигнальними засобами і особистим прикладом. Під час дій відділення в пішому порядку він завжди знаходиться в цепу відділення.

Всередині бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка командир взводу (відділення, танка) управляє діями підлеглих командами, які подаються по переговорному пристрою або голосом, і встановленими сигналами.

Доповідь старшому командиру та оповіщення сусідів і підлеглих про обстановку є найважливішим обов'язком командира в бою.

У доповіді старшому командиру вказується, до якого часу, де і яке завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій противника, своє рішення.

Командир підрозділу негайно доповідає старшому командиру: про раптовий напад противника або його появу там, де його не чекали, про виявлені загородження і зони зараження; про захоплення полонених, документів та озброєння противника; про застосування противником нових засобів і способів дій; про різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); про різку зміну положення і втрату взаємодії з сусідами; про кожне рішення, яке прийняте за особистою ініціативою в зв'язку із зміною обстановки.

Під час роботи на радіостанціях суворо дотримуються правила ведення переговорів. У взводі всі команди в бою передаються по радіо відкритим текстом. Під час передачі команд командири відділень (танків) викликаються позивними, а пункти місцевості указуються від орієнтирів і умовними найменуваннями. Під час створення противником радіоперешкод радіостанції за командою командира роти (взводу) перестроюються на запасні частоти.

Оповіщення особового складу про повітряного противника, про безпосередню загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної та біологічної зброї, а також про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження здійснюється єдиними і постійно діючими сигналами.

Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу. Командир взводу (відділення, танка) завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення та при їх одержанні подає відповідні команди.

Висновок: Управління – це мистецтво застосування сил і засобів збройної боротьби на полі бою. Уміле управління підрозділами сприяє розгрому противника з найменшими втратами і досягненню перемоги в короткі строки.

2. Порядок та зміст роботи командира відділення, взводу щодо організації бою.

Бій командир підрозділу, як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо — по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання підрозділам і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період зайняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок роботи командира підрозділу залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.

Командир відділення, одержавши бойове завдання, повинен:

- зрозуміти завдання взводу, відділення, а також завдання сусідів, час готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання;

- з'ясувати, де противник і що він робить, а також місце розташування його вогневих засобів;

- вивчити місцевість, її захисні і маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;

- визначити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення указує:

1- орієнтири;

2- склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

3- завдання взводу і відділення;

4- завдання сусідів;

5- завдання особовому складу: навіднику-оператору, кулеметникам, гранатометнику, механіку-водію, а при необхідності і решті особового складу;

6- сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

7- час готовності до виконання завдання і заступника.

Під час постановки особовому складу завдань командир відділення повинен вказати місце кожного підлеглого в бойовому порядку (на позиції) і визначити порядок спостереження і ведення вогню.

Після віддання бойового наказу командир відділення організовує підготовку відділення для виконання завдання: поповнення ракет, боєприпасів, технічне обслуговування бойової машини піхоти, виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення, а потім перевіряє знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою і доповідає командиру взводу про готовність відділення до бою.

Командир взводу, одержавши бойове завдання:

- з'ясовує його;

- оцінює обстановку;

- приймає рішення;

- проводить рекогносцировку;

- віддає бойовий наказ;

- організовує взаємодію;

- організовує бойове забезпечення;

- організовує управління.

Далі він організовує підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти:

- завдання роти і взводу;

- які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів;

- завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

- час готовності до виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити:

- склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

- стан, забезпеченість і можливості взводу та приданих підрозділів;

- склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;

- характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;

- крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

У рішенні командир взводу визначає:

- способи виконання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману);

- завдання відділенням, приданим підрозділам та вогневим засобам;

- організацію управління.

Під час проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує:

- орієнтири, положення противника і найбільш можливий характер його дій;

- уточнює завдання відділенням та інші питання, які пов'язані з використанням місцевості в бою (місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів в них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих відділень).

У бойовому наказі командир взводу указує:

1- орієнтири;

2- склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

3- завдання роти і взводу;

4- об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

5- бойові завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам, а також завдання заступнику командира взводу, снайперу, стрільцю-санітару;

6- час готовності до виконання завдання;

7- своє місце і заступника.

Бойовий наказ повинен викладатися коротко і гранично ясно.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, досягти правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує порядок спостереження та дій особового складу під час застосування противником зброї масового ураження і високоточної зброї, порядок інженерного обладнання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіодані та порядок користування радіо і сигнальними засобами зв'язку.

Висновок: Порядок і послідовність роботи командира відділення, взводу при організації бою залежать від конкретної обстановки, отриманого завдання, наявності часу на організацію бою, від підготовленості командира, його організаторських здібностей і досвіду.

Висновок до заняття: Командир підрозділу несе повну та одноосібну відповідальність за бойову готовність, підготовку підрозділу, озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання в установлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну та морально-психологічний стан особового складу. Командир підрозділузавжди повинен знати, де знаходяться, яке завдання виконують, в чому мають потребу підпорядковані йому підрозділи(солдати, сержанти, офіцери) і який їх морально-психологічний стан.

Дата добавления: 2014-01-05