Розподілу відділення на бойові групи

Особливості організації оборони з урахуванням

Аналіз досвіду збройних конфліктів сучасності свідчить про те, що форми і способи тактичних дій підрозділів постійно удосконалюються, вони залежать від змісту поставлених завдань, ролі і місця підрозділів у бою, характеру дій противника, умов місцевості, наявних штатних та приданих сил і засобів, а також від рівня підготовки особового складу.

З огляду на зміни, які відбулися у змісту тактичних дій сухопутних військ збройних сил провідних країн світу протягом останнього десятиріччя, слід відзначити декілька основних тенденцій, які спонукали до появи нових способів виконання підрозділами бойових завдань.

По-перше, масоване застосування могутньої високоточної зброї, у ході ведення збройних конфліктів, призвело до того, що Сухопутні війська застосовувалися не широкомасштабно, а, лише у складі підсилених частин та підрозділів, для виконання окремих завдань при нарощуванні зусиль і розвитку успіху, якого було досягнутого за рахунок завоювання вогневої ініціативи та панування у повітрі.

Такий стан створював передумови до значного зменшення бойових втрат механізованих і танкових підрозділів, прихованого здійснення маневру і досягнення раптовості, але, водночас, ускладнював організацію бою, оскільки командири позбавлялися можливості особисто спостерігати за полем бою, проводити рекогносцировку звичайним методом, ставити бойові завдання підрозділам і організовувати взаємодію безпосередньо на місцевості.

По-друге, під час виконання бойових завдань, підрозділи зустрілися із нетиповим, нетрадиційним противником – малочисельними, але мобільними, та добре підготовленими бойовими формуваннями, які ухилялися від прямих сутичок, уникали позиційних форм боротьби, надавали перевагу влаштуванню засад, раптовому нанесенню ударів, активному застосовуванню снайперських груп і мінно-вибухових загороджень, у критичних ситуаціях «розчинялися» серед місцевого населення і вступали в бій, лише тоді, коли їм це було вигідно, уміло використовували місцевість, нічні та складні погодні умови, швидко зосереджувалися і роззосереджувалися після коротких сутичок.

По-третє, готовність мобільних груп противника зненацька атакувати із будь-якого напрямку, недостатня кількість сил і засобів для охорони підрозділів технічного і тилового забезпечення, вогневих (стартових) позицій засобів підсилення призвели до зтирання чіткої межі між фронтом і тилом, спонукали командирів діяти нестандартно та ініціативно, вести пошук нових форм і способів тактичних дій в умовах відсутності суцільних фронтів.

Вказані фактори сприяли підвищенню ролі злагодженості дрібних підрозділів у ланці відділення - взвод - рота.

Характер дій підрозділів буде залежати від ступеня складності збройного конфлікту, складу та оснащеності зброєю формувань, які беруть участь у ньому, особливостей фізико-географічних умов району, складу і настрою місцевого населення, можливостей та необхідності застосування різноманітних видів озброєння.

У всіх випадках головна мета дій підрозділів буде полягати в тому, щоб змусити незаконні збройні формування скласти зброю та забезпечити виконання органами правопорядку своїх завдань щодо нормалізації обстановки в районі конфлікту.

Зростання ролі дрібних підрозділів у боротьбі із малочисельними мобільними групами противника, обумовило доцільність створення у складі механізованих підрозділів позаштатних бойових груп - «двійок» та «трійок».

Первинним підрозділом механізованих військ є відділення, до складу якого можуть входити до трьох бойових груп.

Розподіл відділення на бойові групи дозволяє створити більш гнучкий та розосереджений бойовий порядок, підвищити ефективність вогневого ураження противника і живучість підрозділу, забезпечує взаємну підтримку і прикриття вогнем на полі бою у ході здійснення маневру.

Склад вказаних бойових груп залежить від організаційно-штатної структури відділення та завдань, які воно виконує. У разі посилення відділення вогневими засобами, до складу бойових груп можуть додатково входити: вогнеметник, розрахунок АГС-17 чи СПГ-9.

Із урахуванням вказаних факторів, елементами бойового порядку відділення можуть бути: перша група (трійка), друга група (трійка), третя група (бойова машина).

При діях в обороні склад позаштатних бойових груп може бути:

1 група - старший стрілець (старший групи), кулеметник та стрілець;

2 група - командир відділення, снайпер, гранатометник, стрілець-помічник гранатометника;

3 група – навідник-оператор БМП та механік-водій (водій).

Завдання, які вирішують бойові групи в обороні:

Перша бойова група:

- ведення розвідки на відстанях від 500 до 700 м;

- знищення живої сили та неброньованих засобів противника на відстанях від 500 до 300 м;

- використання найбільш підготовленого та фізично розвинутого солдата в резерві для посилення небезпечних місць (діє за вказівками командира відділення, в залежності від умов обстановки).

Друга бойова група:

- ведення розвідки на відстанях від 500 до 700 м;

- знищення живої сили і броньованих засобів противника на відстанях від 300 до 500 м;

- охорона командира відділення.

Третя бойова група - ведення розвідки з використанням оптичних прицілів бойової техніки на відстанях до 2000 м;

- знищення живої сили противника на дальностях до 2000 м;

- знищення броньованих цілей противника на дальностях до 1500 м.

Дії механізованого відділення у складі бойових груп в обороні

Кожному військовослужбовцю вказуються 2-3 вогневі позиції, які необхідно змінювати після декількох черг (пострілів) та сектори стрільби - основний і додатковий, які повинні перекриватися не менше ніж на 10-15 градусів (170-250 тисячних), створюючи зону суцільного вогню; сектор обстрілу для кулеметника в обороні – до120 градусів, для автоматника – до 40 градусів.

Висування на вогневі позиції здійснюється під вогневим прикриттям чергового вогневого засобу і вогню БМП (БТР).

Щоб зменшити ймовірність знищення БМП (БТР) та танків вогнем ПТКР, для кожної одиниці бойової техніки обладнуються 1-2 укриття (за зворотними схилами висот, у ярах, у лісі, тощо).

Кожній бойовій машині призначаються 2-3 вогневі позиції (на найбільш небезпечних напрямках наступу противника). При цьому, із кожного укриття необхідно готувати вихід на вогневі позиції не менше ніж по двох маршрутах.

Висновок: Головною особливістю боротьби з антидержавними збройними формуваннями є те, що вона ведеться проти угруповань, які, як правило, відмовляються від відкритого бою, використовують терористичні і партизанські дії, можуть зникнути та з’явитися несподівано в будь-який час і в будь-якому місці, не зважають не лише на прийняті міжнародні правові норми регулювання воєнних дій, а й на елементарні засади людяності.

Це потребує чіткого визначення порядку використання підрозділів Збройних Сил у проведенні антитерористичних операцій в мирний час, порядку передачі цих функцій з початком бойових дій від силових структур і відомств країни до її ЗС.

Висновок до заняття: Способи ведення оборонного бою в сучасних умовах інтенсивно вдосконалюються. Тому зараз, як ніколи раніше, від командирів вимагається здійснювати пошук нових, більш ефективних способів розгрому противника, його вогневого ураження, побудови бойового порядку, визначення бойових завдань підрозділам, методів організації взаємодії, управління та всебічного забезпечення підрозділів та частин. Велике значення надається умінню організовувати та вести оборонні дії в особливих умовах та при ліквідації угруповань незаконних збройних формувань.

Дата добавления: 2014-01-05