Одиночні окопи, їх елементи та характеристики

Основні типи протитанкових та протипіхотних мін ЗС України та іноземного виробництва, їх призначення, будова та принцип дії.

Фортифікаційне обладнання позицій підрозділів здійснюється з метою під­вищення ефективності застосування всіх видів зброї та бойової техніки, під­вищення захисту підрозділів та об'єктів від усіх засобів ураження противника, під­вищення стійкості управління.

Теорія сучасного оборонного бою та аналіз бойових дій у зброй­них конфліктах останнього десятиліття, дозволяють виявити особливості фор­тифікаційного обладнання позицій та районів розташування.

Основними є:

- створення суцільної системи траншей та ходів сполучення з розвиненою мережею фортифікаційних споруд різного призначення;

- завчасне фортифікаційне обладнання позицій та районів;

- широке використання підземних та довготривалих споруд; застосування фортифікаційних споруд із підвищеними захисними власти­востями;

- обладнання опорних пунктів із забезпеченням ведення кругової оборони; оснащення підрозділів мобільними фортифікаційними спорудами, високопро­дуктивною землерийною технікою.

Фортифікаційні споруди класифікуються за призначенням, ступенем захисту від засобів ураження, за конструкцією, за умовами обладнання, матеріалами, які використовуються.

За призначенням вони поділяються на споруди для ведення вогню; для спостереження та управління вогнем; для захисту особового складу; для пунктів управління; для медичних пунктів і польових шпиталів; для захисту техніки та матеріальних засобів.

За конструкцією фортифікаційні споруди можуть бути відкритого та закритого типів. Відкриті споруди: окопи, траншеї та ходи сполучення, щілини, укриття для техніки та матеріальних засобів – це, як правило, котловани або рови із земляним насипом (бруствером) з одного або декількох боків. Закриті споруди, на відміну від відкритих, як правило, мають замкнуту конструкцію по всьому контуру та закритий вхід.

За ступенем захисту закриті споруди поділяються на класи захисту.

За умовами обладнання закриті споруди поділяються на споруди польового та довготривалого типів.

За матеріалами, які використовуються – земляні, дерево-земляні, кам’яні, залізобетонні, металеві, тканинні.

Для ведення вогню, спостереження та захисту від різних засобів ураження особовий склад підрозділів в першу чергу влаштовує одиночніокопи для стрільби лежачи та стоячи з автоматів, кулеметів, ручних протитанкових гранатометів.

Місце для окопу необхідно вибирати так, щоб мати достатній огляд та обстріл в заданому секторі й не бути помітним для противника.

Бруствер слід робити пологим, щоб він був якнайбільш не помітнішим для противника; його ущільнюють (вдаряючи лопатою) та маскують дерном, травою або гіллям. Бійницю для стрільби влаштовують з сектором обстрілу не більше 60 градусів. У боковому схилі окопу обладнують нішу для боєприпасів. Окоп для двох стрільців влаштовують з двома секторами обстрілу та двома нішами для боєприпасів. Для захисту особового складу від вогневого ураження в окопах обладнуються ніші з перекриттям з місцевих матеріалів (жердин, дошок, фашин), які обсипаються шаром ґрунту товщиною не менше 60 см.

На другому етапі одиночні окопи з’єднують між собою траншеєю глибиною 50-60 см, шириною дна 40-50 см, в окоп на відділення довжиною по фронту до 100 м. В окопі обладнують окопчики, бійниці та площадки для стрілецької зброї.

На третьому етапі траншею поглиблюють до 110-150 см, а також обладнують перекриту щілину (бліндаж) та відривають окопи для БМП (БТР) на основній і запасній позиціях, а також відривають та облаштовують хід сполучення з тилом.

Одиночні окопи з’єднують між собою траншеєю в окоп на відділення довжиною по фронту до 100 м.

В окопі обладнують окопчики, бійниці та площадки для стрілецької зброї, перекриту щілину (бліндаж) та ніші для боєприпасів, відривають окопи для БМП (БТР) на основній і запасній позиціях, а також відривають та облаштовують хід сполучення з тилом.

Траншея призначається для ведення вогню, спостереження, прихованого розташування підрозділу і маневру в ході бою. Вона обладнується бійницями, окопчиками для стрілків, площадками для кулеметів та окопчиками інших вогневих засобів, а також укриттями для особового складу.

Траншея основного профілю глибиною 110 см допускає ведення вогню зі стрілецької зброї стоячи на дні рову.

На окремих ділянках при наявності часу траншею заглиблюють до повного профілю – 150 см.

Траншеї (ходи сполучення) відривають землерийними машинами або вручну. Вони влаштовуються ломаного накреслення з довжиною фасів (прямолінійних ділянок) 40-50 м при відриванні машиною та 20-30 м при відриванні вручну.

Дата добавления: 2014-01-05