Загальні положення бойових статутів армій США та ФРН

Танкова рота

В обороні танкова рота утримує район до 1,5 км по фронту та до 1 км у глибину, в якому оборудуються взводні опорні пункти. Рота звичайно використовується у складі танкового батальйону. Для кожного танку оборудуються основна та запасна вогневі позиції та укриття для особового складу. С початком атаки противника танки роти висуваються на основні вогневі позиції та відкривають вогонь. Поразку противника рота намагається нанести вогнем всіх наявних засобів перед переднім краєм оборони, з метою зриву або зупинки його наступу. Якщо противнику вдається вклинитися в оборону роти, використовуються контратаки або відхід (за наказом старшого начальника) на запасні позиції.

Основи наступу мпр (тр) умовного противника

Наступ – це рішучі дії військ, в основу яких покладено вміле та цілеспрямоване використання результатів застосування ядерної, високоточної або звичайної зброї. Наступ, за поглядами американського командування, - основний вид бойових дій.

Метою наступу є:

- розгром військ противника;

- захоплення території або найбільш вигідних у тактичному плані ділянок місцевості;

Для успішного виконання задач наступу вважається створення значної переваги над противником (не менш як 6:1) у вирішальний момент та на вирішальному напрямку.

Планування наступу здійснюється на основі шести принципів:

- вивчення противника;

- зосередження сил та засобів;

- придушення вогневих засобів противника, що обороняється;

- нанесення удару, придушення і знищення військ противника;

- ведення наступу в тилу противника;

- тилове забезпечення своїх військ.

При плануванні бойових дій командири всіх ступенів повинні передбачати розвиток і хід наступу, передбачити матеріально-технічне забезпечення військ і способи поповнення витрачених запасів.

В залежності від умов обстановки наступ може бути заздалегідь підготовлений або з ходу. Наступ складається із зближення, прориву, розвитку успіху та переслідування.

Заздалегідь підготовлений наступ проводиться, коли противник випередив у розгортанні сил або підготовив війська для оборони. Метою такого виду наступу є прорив оборони противника, розширення прориву та розвиток наступу в глибину.

Наступ з ходу здійснюється, коли противник без підготовки перейшов до оборони та уступає по чисельності та боєготовності. Воно може здійснюватись з маршу без зупинки із районів зосередження. Наступ з ходу сприяє досягненню раптовості та зменшення ураження наступаючих військ.

Зближення з противником здійснюється, як правило, в колонах. При цьому використовуються приховані маршрути висування, підтримується постійна готовність вогневих засобів до ведення вогнію.

Під час зближення необхідно керуватися наступними принципами:

- підхід до противника повинний проводитися так, щоб бойове зіткнення з ним було здійснене якомога меншим складом сил, що допоможе уникнути невиправданих втрат на початку бою, коли ще багато незрозумілого у системі його оборони;

- важливо, щоб війська, що пересуваються, силою до посиленої роти чи батальйону здійснювали висування по прикритих чи схованих маршрутах від одного рубежу до іншого, використовуючи захисні властивості місцевості з метою зниження ефективності вогню противника. Підрозділи, що пересуваються, повинні бути прикриті вогневими засобами, уже розгорнутими на позиціях і можуть вести вогонь по противнику, що перешкоджає пересуванню військ;

- війська повинні висуватися приховано і використовувати складки місцевості в готовності до зустрічі з противником.

Прорив – основна форма маневру наступу. При здійсненні прориву наступаючі підрозділи долають головну оборонну позицію противника, подавляють або знищують війська, обмежують проти нивка у можливості організувати опір та створюють умови для продовження наступу. Прорив звичайно здійснюється, якщо противник не має відкритих флангів або його оборона розтягнута та має слабкі ділянки.

Прорив здійснюється у три етапи: прорив передової оборонної позиції, розширення прориву в сторони флангів, захват та утримання об’єктів, від яких залежить стійкість всієї оборони.

Розвиток успіху здійснюється другими ешелонами (резервами), а також силами, які приймають участь у прориві оборони, рішучім просуванням в глибину оборони противника, з метою не дати йому можливості закріпитися на нових рубежах.

Сили розвитку успіху діють як самостійно, так і у взаємодії з повітряними десантами, вертольотами вогневої підтримки та підтримуються тактичною авіацією.

Переслідування являється завершальною фазою наступу. Воно ведеться безперервно фронтальним тиском та по паралельним напрямкам з метою відсікання шляхів відходу, облоги противника та знищення його по частинам.

Інші наступальні дії. В арсеналі наступальних дій сухопутних військ США і ФРН існує ще кілька видів: рейди, проведення диверсій, хибні дії, демонстраційні дії і розвідка боєм. Усі вони проводяться з обмеженими цілями за масштабом і завданням, а їхнє здійснення вимагає спеціального планування. Усі ці дії є складовими частинами зазначених вище видів наступу - наступу з ходу чи завчасно підготовленого наступу.

Мотопіхотні та танкові підрозділи в залежності від місця у бойовому порядку, а також від задачі можуть знаходитися у першому або другому ешелоні (резерві) та наступати на головному або допоміжному напрямку.

Підрозділам першого ешелону вказуються задачі, засоби посилення, вихідний рубіж для наступу, рубіж атаки, рубежі регулювання, смуга або напрямок наступу.

Задачі підрозділам ставляться по об’єктам. Підрозділу може бути призначений один або декілька об’єктів, послідовно розташованих в глибині оборони противника. Об’єктами можуть бути населенні та опорні пункти, висоти, ділянки траншей тощо.

З метою найбільш ефективного використання в бою піхотних (мотопіхотних) батальйонів на їх основі створюються батальйоні тактичні групи із засобами підсилення, підрозділами польової та зенітної артилерії, підрозділами інженерних військ та вертольотів вогневої підтримки.

Мотопіхотні та танкові підрозділи будують свій бойовий порядок в колону, у лінію, уступом вправо (вліво) або кутом вперед (назад).

Вихідний рубіж повинен знаходитись у районі розташування своїх військ або контролюватись ними та забезпечувати укриття від вогню прямою наводкою та спостереження противника. При наступі із положення безпосереднього зіткнення з противником вихідним рубежем звичайно є рубіж зіткнення з ним.

Рубіж атаки визначається підрозділам до батальйону включно для погодження дій наступаючих військ з артилерією та знаходиться на відстані 100-150 м від переднього краю оборони противника. Початку наступу передує нанесення ядерних, ракетно-бомбових, авіаційних ударів та артилерійська підготовка. Артилерійська підготовка проводиться після нанесення ядерних ударів, тривалість залежить від характеру проти нивка, кількості та потужності ядерних ударів та складає 15-20 хв. та більше.

Мотопіхота та танки в період ядерних ударів та артилерійської підготовки висуваються на рубіж атаки. З виходом на рубіж атаки, вогонь засобів, що підтримують атаку переноситься у глибину оборони противника, і підрозділи атакують противника.

Наступ передбачається вести рішуче, у високому темпі, від об’єкту до об’єкту. Оволодів об’єктом, підрозділи продовжують просуватися вперед, щоб зберегти зіткнення з противником та не дати йому можливості організувати оборону на новому рубежі.

До наступу рота може переходити в різних умовах бойової обстановки. При відсутності безпосереднього зіткнення з противником рота у складі батальйону здійснює марш з метою зближення з противником. Марш може закінчуватись вихідний роти в район зосередження або безпосередньо на вихідний рубіж.

Район зосередження для роти визначається на відстані 1 години руху до вихідного рубежу. Рота розміщається розосереджено, займає кругову оборону, отримує бойовий наказ та завершує підготовку до наступу.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником рота наступає із займає мого району оборони.

Бойовий прядок роти в наступі може бути в один чи в два ешелони. Найбільш часто рота наступає у двуешелонному порядку.

Одноешелонна побудова бойового порядку роти використовується при ешелонованому бойовому порядку батальйону, при наступі на добре придушену вогнем оборону, діях на широкому фронті, в ночі та при форсування водних перешкод. Бойовий порядок у два ешелони – два взводи в першому та один у другому ешелоні (резерві) роти – дозволяє мати достатньо сил та засобів для первинного удару та нарощування зусиль в ході бою. При наступі на вузькому фронті, відкритому фланзі, на недостатньо розвідану оборону, а також коли об’єкт атаки значно віддалений від вихідного рубежу, рота може мати один взвод у першому та два взводи у другому ешелоні (резерві).

Фронт наступу піхотної роти при одно ешелонному шикуванні може бути до 1200 м, а мотопіхотної роти на БТР або БМП – 1500 м. роті визначаються найближча та наступні задачі на глибину 1,5 – 2 км та 3-4 км від переднього краю оборони відповідно.

Рота може підсилюватись танковими взводами та іншими вогневими засобами, які як правило використовуються централізовано в інтересах всієї роти.

Командир роти здійснює управління ротою в бою з командного пункту або з спостережних постів по радіо, телефону, сигналами, або через посильних.

Дата добавления: 2014-01-05