Основи бойового застосування підрозділів ППО в наступі та в обороні

Основи бойового застосування підрозділів ППО в наступі та в обороні. Вогневі можливості, бойовий порядок в наступі та в обороні.

В залежності від обстановки і від поставленого завдання підрозділи ППО у повному складі чи частково можуть знаходитися в різних ступенях готовності:

Готовність №1 – найвища ступінь готовності. Встановлюється з метою своєчасного відбиття ударів повітряного противника і приведення підрозділів в готовність до відкриття вогню в мінімальні строки.

При цій готовності:

- повна бойова обслуга перебуває на своїх місцях;

- станції розвідки цілей ведуть пошук цілей;

- ЗРК (ЗГРК) перевірені на функціонування, включені;

- ракети на пускових установках підготовлені до пуску;

- гармати заряджені, АСУ перевірені і включені;

- організований прийом сповіщення;

- з підлеглими і старшим начальником підтримується постійний зв’язок.

Готовність №2 - встановлюється, як правило, з метою надання відпочинку особового складу і економії ресурсів бойової роботи озброєння у періоди, коли авіація противника не діє (при цьому строки переходу в готовність №1 не повинні перевищувати часу, необхідного для вмикання і підготовки озброєння до бойової роботи).

При цій готовності:

- чергові бойові зміни здатні забезпечити відкриття вогню, знаходяться на своїх місцях, а решта особового складу - в районі стартових (вогневих) позицій;

- станції розвідки цілей ведуть розвідку повітряного противника;

- ЗРК, ЗАК, ЗСУ, АСУ перевірені і підготовлені до вмикання, агрегати живлення прогріті;

- ракети на ПУ в черговому положенні, електричні розєми ракет зістиковані з пусковими установками, живлення на борт ракет не подане;

- боєприпаси зенітної артилерії підготовлені до стрільби;

- організований прийом сповіщення;

- з підлеглими і старшим начальником підтримується постійний зв’язок.

Готовність №3 - встановлюється з метою проведення спеціальної обробки о/с і бойової техніки, технічного обслуговування озброєння, проведення заходів з бойової підготовки і повинна забезпечити мінімальну затрату часу для переходу в готовність №1.

При цьому:

- на КП, ПУ, позиціях підрозділів чергові зміни на своїх місцях, здатні забезпечити прийом команд, оповіщення і збір повної бойової обслуги, а інший о/с в районах позицій;

- ЗРК, ЗАК, СРЦ, АСУ підготовлені до включення, агрегати живлення прогріті;

- ракети на ПУ в черговому положенні, електричні розєми ракет з ПУ розімкненні;

- боєприпаси зенітної артилерії підготовлені до стрільби;

- організований прийом оповіщення;

- з підлеглими і старшим начальником підтримається безпосередній зв’язок.

Зенітні батареї дивізіону можуть знаходитися в бойовому, передбойовому, або похідному порядку підрозділів, які вони прикривають. Вони можуть вести вогонь: в наступі - під час руху або з коротких зупинок, в обороні і при розташуванні на місці - з підготовлених вогневих позицій. В наступі відстань комплексів "Тунгуска" від батальйонів (рот) першого ешелону становить 1,5-2 км, а ЗСУ "Шилка" - 300-400 м, відстань між зенітними взводами повинна складати до 1000 м, відстань між ЗРК "Стріла-10" – 400-600 м, відстань між взводами - до 1000 м.

Зенітно-ракетна батарея (ПЗРК) в наступі може прикривати підрозділи на бойових машинах (відстань від атакуючих підрозділів становить 200-400 м), або в пішому порядку (відстань становить 300-500 м), при цьому стрільці-зенітники знаходяться один від одного не ближче як на 15-20м.

В обороні зенітні батареї займають вогневі позиції з таким розрахунком, щоб відстань між зенітними комплексами (установками) була не більше 2 км.

При здійсненні маршу зенітні взводи розподіляються по всіх елементах похідної побудови бригади.

Дата добавления: 2014-01-05