Пам’ять. 3.1.1. Поняття про пам’ять

Сприйняття простору - це відображення у психіці людини розташування, величини, форми, об’ємності, віддаленості один від одного предметів та явищ на землі й у небі.

У процесі сприйняття простору розрізняють сприйняття величини, форми, об’ємності й віддаленості предметів.

Сприйняття часу - це відображення об’єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, що відбуваються в навколишньому світі.

Фізіологічною основою процесу сприйняття часу є умовні рефлекси на час, які постійно виробляються у людини. Воно здійснюється шляхом взаємодії аналізаторів, якими ми відображаємо інші аспекти явищ об’єктивної дійсності. Сприйняття руху - це відображення зміни положення об’єктів у просторі. Воно дає змогу орієнтуватися у відносних змінах у взаємному розташуванні та взаємовідношенні предметів навколишньої дійсності.

У процесі пізнання навколишньої дійсності сприйняття може перейти в спостереження. Спостереження - це цілеспрямоване планомірне сприйняття об’єктів, у пізнанні яких зацікавлена особистість. Спостережливість - це вміння вирізняти характерні, проте ледь помітні особливості предметів і явищ. Вона формується в процесі систематичних занять улюбленою справою і тому пов’язана з розвитком професійних інтересів особистості. Основні типи сприйняття та спостереження: синтетичний, аналітичний, аналітико-синтетичний та емоційний.

Людям синтетичного типу властива схильність до узагальненого відображення явищ і до визначення основної суті того, що відбувається. Вони не надають значення деталям і не схильні заглиблюватись у них. Люди аналітичного типу меншою мірою виявляють схильність до узагальненої характеристики явищ дійсності. Для них характерне намагання вирізняти та аналізувати насамперед деталі. Вони вникають в усі подробиці. Для них іноді буває проблемою зрозуміти загальну суть явища. Люди аналітико-синтетичного типу сприйняття однаковою мірою намагаються зрозуміти основну суть явища і фактично його підтвердити. Вони завжди співвідносять аналіз окремих частин з висновками, встановлення фактів - з їх поясненням. Особистості емоційного типу сприйняття притаманна підвищена емоційна збудливість до різноманітних подразників.

Пам’ять - це здатність живої системи фіксувати факт взаємодії із середовищем (зовнішнім або внутрішнім), зберігати результат цієї взаємодії у формі досвіду і використовувати його в поведінці.

Пам'ять — форма психічного віддзеркалення, що полягає в закріпленні, збереженні і подальшому відтворенні минулого досвіду.

Образи зовнішнього світу, що виникли в корі головного мозку, не зникають безслідно. Вони залишають слід, який може зберігатися протягом тривалого часу. Запам'ятовування, збереження і подальше відтворення особою її досвіду і складає суть процесу пам'яті. Завдяки пам'яті розширюються пізнавальні можливості людини.

Дата добавления: 2014-01-05