Темперамент

План

Лекція 5, 6.

Розвиток і виховання особистості.

Розвиток особистості — це складний процес, в якому рівні розвитку постійно змінюються. Розвиток пізнавальних психічних процесів, емоцій і почуттів, волі, потреб, інтересів, ідеалів і переконань, свідомості та самосвідомості, здібностей, темпераменту та характеру, вмінь, навичок і звичок перебуває у складній міжетапній взаємодії. Вищі рівні зароджуються на попередніх етапах, але й особливості попередніх вікових етапів виявляються на наступних етапах. Щоб сприяти своєчасному зародженню та успішному розвитку прогресивної, нової у людини на всіх етапах формування її як особистості, треба знати вікові особливості фізичного та духовного розвитку людини. Індивідуальні особливості особистості за природою та походженням бувають природжені та набуті за життя. Серед них важливу роль відіграють типологічні особливості нервової системи — сила, врівноваженість і рухливість, що є фізіологічним підгрунтям темпераменту. Природжені індивідуальні особливості у процесі виховання, під впливом умов життя змінюються. Серед набутих у процесі навчання, виховання та діяльності індивідуальних особливостей найважливішими є спрямованість особистості, її інтереси, здібності, ідеали та переконання, риси характеру. Природжені та набуті за життя індивідуальні особливості під впливом виховання змінюються, але більшість з них має стійкий характер, і тому вони позначаються на діяльності та поведінці особистості.

Тема. Індивідуально-психологічні особливості особистості.

5.1. Темперамент.
5.1.1. Поняття про темперамент.

5.1.2. Конституційна типологія темпераменту.
5.1.3. Типи темпераментів.
5.1.4. Основні властивості темпераменту.
5.1.5. Фізіологічне підґрунтя темпераменту.
5.1.6. Роль темпераменту в діяльності людини.
5.2. Здібності:
5.2.1. Поняття про здібності.
5.2.2. Структура здібностей.
5.2.3. Різновиди здібностей.
5.2.4. Індивідуальні відмінності у здібностях людей та їх природні передумови. 6. Характер. 6.1. Поняття про характер
6.2. Структура характеру.
6.3. Основні риси типового характеру.
6.4. Природа характеру. 6.5. Акцентуації характерів.
6.6. Формування характеру. 6.7. Психосоціотипи.

Мета: усвідомити роль індивідуально-психологічних особливостей особистості у її самореалізації й самоствердження.

Вивчивши цей матеріал, Ви повинні:

знати:

· Сутність та роль індивідуально-психологічних особливостей особистості;

· Структуру роль індивідуально-психологічних особливостей особистості;

· Фізіологічне підґрунтя роль індивідуально-психологічних особливостей особистості;

· Властивості роль індивідуально-психологічних особливостей особистості, що забезпечують людині досягнення поставлених життєвих цілей. вміти:

· аналізувати поняття «індивідуальність», «темперамент», «характер», «здібності»,;

· аналізувати індивідуально-психологічних особливостей особистості;

· характеризувати індивідуальні індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Ключові слова та терміни:

Адаптація (adaptation) (від лат. adaptatio – пристосування) – процес і результат ефективної взаємодії особистості із середовищем, врезультаті якого встановлюється відповідність між загальним рівнем найбільш актуальних на даний момент потреб особистості і наявним (перспективним) рівнем задоволення даних потреб, що визначає безупинний розвиток особистості. Акцентуації характеру (character accentuation) – надмірна вираженість окремих рис характеру та їх поєднання, що є крайніми варіантами норми і межує з психопатіями.

Амбівалентність (ambivalence) – одночасне існування або несумісних емоцій й почуттів (сміху, плачу, любові і ненависті м т.п.) у людини до одного і того ж об’єкту.

Здібності (abilities) – психічні властивості індивіда, які є передумовою успішного виконання певних видів діяльності (набуття знань, умінь і навичок; використання їх у діяльності). Здібності є результатом розвитку задатків.

Геніальність (geniality) – особистісна характеристика людини, найвищий ступінь її обдарованості, таланту. Г. людини виявляється у творчій діяльності (технічній, науковій, художній, організаційній), результати якої мають соціально-групову і вселюдську значущість. Г. включає вроджені та набуті завдатки і нахили індивіда за певних історичних умов творчості. Динамічний стереотип(dynamic stereotype) -система нервових зв’язків у корі великих півкуль головного мозку, яка виникає під впливом різноманітних подразнень, що діють у певній послідовності та певній системі. Диференційна психологія (differential psychology) – галузь психології, що вивчає відмінності особистостей як їх індивідуальності. Екстраверсія extraversion) – орієнтація на зовнішні враження. Екстраверт (extravert) – тип особистості, спрямованість якої переважно визначається зовнішніми впливами та враженнями. Екстраверт зовнішнє спрямований: товариський, легко вступає в контакти. Інтроверсія (introversion) (від лат. intro – всередину, versio – повертати) – спрямованість, в силу організації нервових процесів, відчуттів, переживань та інтересів індивіда, на свій власний внутрішній світ. Осіб, для яких характерна інтроверсія, називають інтровертами. Інтроверт (introvert) – тип особистості, спрямованість якої більшою мірою визначається внутрішнім світом з вираженим розвитком Я, пам’яті і уяви. Поняття і термін введені К.Г. Юнгом. Лабільність (lability) – здатність до швидких змін. Л. характеризується здатністю м’язових і особливо нервових тканин відповідати на подразнення максимальною частотою імпульсів. Л. психічних станів означає їхню швидку зміну. Меланхолік (Melancholic person) - висхідне до Гіппократа позначення одного з типів темпераменту; характеризується легкою ранимістю, схильністю до глибоких переживань навіть незначних подій при млявому зовнішньому ревгуванні. Обдарованість (talent) – високий рівень задатків, схильностей особистості, сплав природженого і набутого індивідом. Особистість (personality) – соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння індивідом суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства. Самоактуалізація особистості (self-actualization of personality) – в теорії А. Маслоу процес та результат повної реалізації талантів, здібностей і можливостей людини. Самовиховання (self-training) – свідома, цілеспрямована та самостійна діяльність особистості, що виникає в результаті її взаємодії з середовищем і впливає на її розвиток та вдосконалення особистості. Самооцінка особистості (self-evaluation of personality) – оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, сприйняття своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини. оналення. Сангвінік (sanguine persone) – висхідне до Гіппократа позначення одного з чотирьох типів темпераменту; характеризується рухливістю, товарискістю, прагненням до часої зміни вражень, швидкою збудивістю і легкою змініваністю емоцій. Сензитивність (sensitivity) – психічне явище, що виражається в підвищеній ступені реагування на емоційні подразники. Талант (talent) – високий рівень розвитку здібностей особистості. Це поєднання різного ступеня генетично зумовленої обдарованості з працею. Передумовою таланту є задатки людини, які можуть перетворитися на реальність при наявності сприятливих соціальних факторів. Творчість (creation) – продуктивна людська діяльність, яка здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності, що носять суспільно позитивний характер. Темперамент (temperament) – індивідуально-психологічна особливість, що сформувалася на основі генетично обумовленого типу нервової діяльності. Т. - індивідуально-типологічна характеристика людини, що виявляється в силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу її психічних процесів. Тип нервової системи (type of the nervous system) – фізіологічне поняття та термін, що покладений в основу теорії темпераментів. Розрізняють за силою,рухливістю й врівноваженістю нервових процесів. Флегматик (phlegmatic person) - висхідне до Гіппократа позначення одного з чотирьох типів темпераменту; характеризується повільністю, слабким виразом суб’єктивних станів, стійкістю інтересів і прагнень, спокоєм. Характер (character) – комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, до інших, до самої себе. Хвилювання (emotion) – емоційний психічний стан людини, зумовлений підвищеним збудженням нервової системи, перевантаженням її позитивними або негативними переживаннями. Холерик (holerik) – висхідне до Гіппократа позначення одного з чотирьох типів темпераменту; характеризується бурхливим проявом емоцій, різкими змінами настрою, неврівноваженістю і виснажуваністю.

5.1.1. Поняття про темперамент. Фізичні індивідуальні особливості — це конституція організму, його фізіологічні процеси — гуморальні, ендокринні, нервові. У кожному окремому організмі ці процеси відбуваються своєрідно, хоча у них є багато спільного для всіх людей, що зумовлюється антропогенезом, тобто походженням і розвитком людини. Психічні індивідуальні особливості виявляються в різній швидкості реакцій, порогах чутливості, у властивостях уваги, пам’яті, спостережливості, кмітливості, в інтересах. Особливо яскраво вирізняються люди за індивідуальними здібностями — музичними, образотворчими, спортивними, художньо-літературними. Індивідуально-психологічні особливості — неповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та природжені біологічні особливості будови та функцій організму. Дитина народжується з властивими їй конкретними задатками, на грунті яких за життя залежно від умов виховання розвиваються й формуються притаманні певному індивіду будова та функції організму, особистісне психічне буття.

Структура особистості охоплює:

— загальнолюдські властивості (відчуття, сприйняття, мислення, пам’ять, воля, емоції);

— соціально-специфічні риси (соціальні установки, ролі, ціннісні орієнтації);

— індивідуально-неповторні риси (темперамент, поєднання ролей, самосвідомість).

Це дає змогу розглядати особистість як багаторівневу систему, що об'єднує в собі психофізіологічний, психологічний і соціально-психологічний рівні. В умовах управління та ділової взаємодії люди оцінюють один одного за рівнем інтелекту, який утворюється системою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, мова, увага, уява), індивідуально-психологічними властивостями (темперамент, характер, спрямованість тощо).

Темпера́мент — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини.

Темперамент (лат. temperamentum — узгодженість, устрій) — індивідуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості, урівноваженості, перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв.

Концепції темпераменту: гуморальна (Гіппократ), конституціональна (Шелдон, Кречмер), психофізіологічна (І.П. Павлов).

5.1.2. Конституційна типологія темпераменту.
Вчення про темперамент започатковане славнозвісним давньогрецьким лікарем і філософом Гіппократом. Він та його послідовники (римський лікар Гален та ін.) обстоювали гуморальну теорію (від лат. humor — рідина, соки організму — кров, флегма, жовч), згідно з якою темперамент спричинює перевага в організмі певної рідини. Гіппократ вважав, що життєдіяльність організму визначається співвідношенням між кров’ю, жовчю та слизом (лімфа, флегма). На основі цього погляду сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний (від лат. sanguis — кров, перевага в організмі крові), флегматичний (від грецьк. phlegma — слизь, перевага в організмі слизу), холеричний (від грецьк. chole — жовч, перевага в організмі жовчі) та меланхолійний (від грецьк. melas — чорний, похмурий та chole — жовч, перевага в організмі чорної жовчі). Сьогодні це вчення цікаве тільки з історичного погляду. Але описані Гіппократом характерні риси темпераменту досить точно визначають особливості окремих типів темпераменту.

Дата добавления: 2014-01-05