Основні види підрядних зв’язків

Основними видами синтаксичних зв’язків підрядного типу є:

· узгодження;

· керування;

· прилягання;

· замикання;

· ізафет;

· інкорпорація.

Перші чотири види зв’язків властиві індоєвропейським мовам, два останніх – не властиві.

Узгодження - такий вид підрядного зв’язку, коли залежне слово отримує ті ж категорії, що й стрижневе слово.

Напр., прикметник узгоджується з іменником у роді, числі, відмінку.

Узгодження може бути:

· повне (свіжу газету, новим телефоном, у теплому морі);

· часткове (гарна колібрі – чол.р., маленьке кенгуру – чол.р.).

· предикативне

· і непредикативне (координація) – це узгодження підмета і

присудка;

· частіше буває неповним;

· може бути і смисловим (Діти – наше майбутнє - узгодження тільки у відмінку; П’ять студентів склали іспит достроково – узгодження смислове).

У складних субстантивних словосполученнях показник узгодження може охоплювати всі залежні компоненти, причому вони можуть співпадати і формально (Бачу св ого добр ого стар ого знайом ого - флексії

-ого охоплюють всі компоненти словосполучення, причому узгодження співпадання флексій. постає як формальне.

Керування - такий вид підрядного зв’язку, коли залежне слово має залежну форму:

· вона не повторює категорій стрижневого слова,

· а викликана його граматичними

· і лексико-граматичними властивостями (писати конспект, керувати машиною, сповнений нетерпіння).

Керування властиве насамперед дієслівним словосполученням, хоча зустрічається і в словосполученнях з іншими стрижневими словами (іменниками, дієприкметниками тощо).

Керування буває:

- сильним;

- слабким;

- прийменниковим;

- безприйменниковим.

Складні словосполучення, побудовані на керуванні, можуть мати структуру:

Ø послідовної (ланцюжкової) підрядності: Розповідь людини з міста на Прип’яті - три простих словосполучення, послідовно підпорядкованих стрижневому слову: Розповідь людини - людини з міста - міста на Прип’яті;

Ø паралельної підрядності (супідрядності): Розповісти подрузі про Прип’ять - все словосполучення побудоване на паралельній підрядності словоформ стрижневому слову розповісти. Супідрядність виникає тоді, коли підпорядковані одному й тому ж стрижневому слову словоформи сурядні між собою: читати газети й журнали.

Ізафет – особлива конструкція тюркських мов; зустрічається також у перській і арабській мові.

Ізафетом називається конструкція з двох іменників, з яких один визначає інший, причому ізафетний зв’язок нагадує то керування, то узгодження.

Наприклад, татарське словосполучення Казан інститути (Казанський інститут) буквально означає: Казань – інститут – її, де суфікс - и, виражаючи приналежність третій особі, знаходиться при іменнику, що означається.

Другий вид ізафетамає подвійний ізафетний зв’язок: іменник-означення стоїть у формі родового відмінка, а означуваний іменник має при собі суфікс приналежності.

Наприклад, турецьке словосполучення arkadacimin kitabi (книга мого товариша) буквально означає: товариша – мого – книга – його (- in - суфікс родового відмінка, i - суфікс приналежності третій особі).

Замикання як вид підрядного зв’язку полягає в тому, що суфікс чи службове слово, семантично відносячись до стрижневого слова, ставиться при першому слові словосполучення, тим самим об’єднуючи в єдине ціле як прості, так і складні словосполучення.

Засобами замикання є

Ø прийменники,

Ø артиклі (і займенники взагалі),

Ø допоміжні дієслова,

Ø покажчики узгодження,

Ø управління

Ø та ізафетні покажчики.

Напр., у словосполученні на великих швидкостях прийменник на, що відноситься до іменника, замикає прикметник у межах даного словосполучення. У словосполученні прочитана мною в дитинстві книга покажчик узгодження (флексія – а), знаходячись при першому слові словосполучення, але відносячись семантично до останнього слова – іменника книга, замикає субстантивне словосполучення.

Інкорпорування (або інкорпорація, включення) зустрічається в палеоазійських мовах та мовах північноамериканських індіанців.

Інкорпорування – це такий вид підрядного зв’язку, коли основи, разом з афіксами, оформлюють як словосполучення і речення, так і слова.

При інкорпоруванні основи слів об’єднуються в єдине морфологічне ціле, яке називається інкорпоративним комплексом.

Будучи лексико-семантично розчленованим,

Ø він не дорівнює слову;

Ø не дорівнює він і звичайному словосполученню, оскільки оформлений як морфологічне ціле.

Наприклад, чукотське итлигін купрен (батькова/батька сітка) є словосполученням,

а тинеранкопрантиватиркин (дві сітки ставлю) є інкорпоративним комплексом, що складається з морфем і афіксів.

Прилягання - такий вид підрядного зв’язку, коли не використовуються спеціальні засоби підрядності.

Підрядність виражається

· включенням слів у словосполучення,

· несамостійністю синтаксичної функції

· і смисловою підрядністю залежного слова словосполучення.

Прикладом словосполучень, побудованих шляхом прилягання, можуть бути словосполучення: працювати удвох, їхати повільно, підстава поговорити, дуже добрий, просити прочитати тощо.

Прилягання широко поширене у мовах світу:

· воно – основний вид підрядного зв’язку в тих мовах, де немає афіксів (напр., у в’єтнамській).

· Воно зустрічається також у тих мовах, де є афікси і форми словозміни. В цих випадках виділяються два основні види прилягання:

Ø прилягання слів, що не змінюються (в українській мові – це прислівники, інфінітиви, дієприслівники, компаратив (форма ступенів порівняння), прикметники та іменники, що не змінюються; в інших мовах прилягати можуть і прикметники);

Ø прилягання словоформ слів, які змінюються.

Прилягання словоформ (прийменникових і безприйменникових) виникає тоді, коли словоформа приєднується до стрижневого слова без встановлення зв’язку узгодження чи керування (напр., лікар Соловйова, планувати у гривнях, йти групою).

Синтаксичні зв’язки слів використовуються

§ не тільки при побудові словосполучень,

§ але й при утворенні складних слів

§ і складених найменувань,

§ а також при побудові речень.

Дата добавления: 2014-01-05