КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Мови ізолюючі і афіксуючі
Основні морфологічні типи Морфологічна класифікація мов Найбільш поширеною є морфологічна класифікація мов. Це пояснюється Ø тим, що морфологічна система є найбільш усталеним шаром мови, Ø а також тим, що кількість морфологічних типів мов обмежена Ø і вони мають стабільний набір ознак, які піддаються систематизації і класифікації.
Морфологічна класифікація основана на протиставленні коренів і афіксів у будові слова. А.Шлейхер вважав, що корені виражають значення, афікси (суфікси) – відношення. Виділяється три морфологічних типи: · ізолюючий (кореневий); · аглютинуючий; · флективний. Будова мови (за Гумбольдтом) буває: § синтетичною; § аналітичною; § полісинтетичною (хоча Шлейхер вважав її варіантом аглютинуючої форми мови). Морфологічна класифікація Шлейхера зберігається в своїй основі до наших днів, хоча до неї вносились і вносяться уточнення. Найбільш суттєві вніс Е.Сепір: типологічна характеристика мови повинна включати вказівку на три види ознак: Ø поняття; Ø техніку; Ø синтезування. Тип мови є сукупністю ознак цих трьох видів, що пересікаються. Типи понять, які виражаються в мові, можуть бути: · конкретними; · абстрактними; · реляційними; · дериваційними. Реляційні поняття відображають відношення (часові, відмінкові, модальні тощо). Дериваційні поняття пов’язані з вираженням словотворення. За технікою мови бувають: Ø ізолюючими; Ø аглютинативними; Ø фузійними; Ø символічними. За способом синтезування мови поділяються на: Ø аналітичні; Ø синтетичні; Ø полісинтетичні (напр., англійська мова є змішано-реляційною мовою фузійної техніки і аналітичного способу синтезування).
Перше протиставлення морфологічних типів мов спирається на характер будівельних засобів вираження граматичних значень: · мови, що мають афікси, · протиставляються мовам безафіксним (кореневим). За морфологічною технікою і способом синтезування такі мови називаються ізолюючими і аналітичними. Граматичне значення в ізолюючо-аналітичних мовах виражається за допомогою: Ø службових слів, які ще втратили зв’язку з повнозначними; Ø порядку слів і компонентів одиниць мови; Ø наголосу; Ø інтонації. Ізолюючими є, наприклад, китайська, в’єтнамська та інші мови китайсько-тібетської сім’ї. Словотвірна структура складного слова китайської мови характеризується аналітизмом, оскільки роль суфікса виконує морфема, яка вживається як самостійне слово, напр., гунжень - робітник (букв. означає робота + людина). У мові існують не тільки однокореневі і двокореневі, але й багато- кореневі слова. Своєрідне і групування слів за частинами мови. Іменники китайської мови мають значення предметності; у реченні іменниками можуть вживатися у ролі Ø підмета, Ø додатка, Ø означення, Ø іменної частини присудка. Особливістю китайських іменників є їхня сполучуваність з прийменниками і післялогами. Китайські іменники § не відмінюються, § не мають форм роду, § не мають форм числа. Лексико-граматичні властивості китайських іменників пов’язані зі словотвірними групуваннями слів. Напр., китайські іменники, як і займенники, діляться на дві групи: § іменники особи; § іменники не-особи. Іменники особи утворюються за допомогою „морфеми” - жень – людина: гуньжень – робітник, наньжень - чоловік. Від дієслів іменники, що позначають дійову особу, утворюються за допомогою „морфеми” – ди: даледи – мисливець, сііфуди - праля. Іменники особи можуть мати при собі „морфему” - мень, що означає форму колективно-множинного числа: гунженьмень – робітники, хайцзимень – діти.
Іменники не-особи не сполучаються з „морфемою” колективної множинності, у них є свої службові „морфеми”, напр.: шу - дерево (суншу – сосна, яншу – тополя) або фен - комаха (міфен – бджола, мофен – оса). Дієслово китайської мови позначає дію і може без зв’язки бути присудком: Ма пао – Кінь біжить; Та кань бао - Він читає газету; Во чі – Я їм. Дієслова китайської мови: § не мають категорії числа; § не мають категорії часу; § не мають категорії особи; § не мають категорії способу; § мають після себе додатки; § мають розмаїту систему словотворення. Особливістю китайського дієслова є приєднання спеціальних слів для вираження способів дієслівної дії. Напр., редуплікація виражає короткочасність дії: кань-кань - подивитися, тін-тін -послухати. До дієслівного кореня приєднуються „морфеми” - ла, -го, -чжо. Перша означає, що дія була одиничною і закінчилась у минулому, хоча результат можна бачити й зараз: Во лойла - Я приїхав; Та цзоула – Він пішов. Друга, відносячи дію до минулого, вказує, що воно було одноразовим або багаторазовим: Лай ті лайго ю цоула - Він-то приходив, але знову пішов. Третя вказує на те, що дія відбувається в певний момент, але це тривалий процес: Во каньцзянь Ван тунчжи лайчжо - Я мав знайомство з товаришем Ваном. Звичайно, можна співвіднести аналітичні двоморфемні форми китайського дієслова з формами української мови (каньчжо - дивиться, каньмо – дивився, канла - подивився), однак вони не утворюють особово-часових форм у тому смислі, як це прийнято розуміти у нас. Аналітичний характер має й синтаксис китайської мови. Зв’язки і відношення слів у словосполученні й реченні, а також між реченнями виражається: Ø порядком слів і речень; Ø інтонацією; Ø службовими словами-післялогами; Ø зв’язками; Ø сполучниками. Виняткова роль аналітичних форм і відсутність словоформ флективного типу стали підставою даний тип мови назвати ізолюючим: слова до їхньої вимови і використання в реченні ніби ізольовані одне від одного, їхні граматичні значення не виражені. На цій же підставі ізолюючі мови називають аморфними, що не дуже точно, оскільки у ізолюючих мов є своя морфологія – морфологія ізолюючого типу.
Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 2464; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |