Вторинний страховий ринок

Страховий ринок

Страховий ринок – це особливесоціально-економічне середовище, частина фінансового ринку, де об‘єктом купівлі-продажу є страховий захист (страхова послуга) і формуються попит та пропозиція на неї, а також інфраструктури й конкуренція.

Загальновизнаною в західній практиці страхового менеджменту є модель ‘‘4Р” (4МІКС), що складається з чотирьох рівнів управління:

- страхувальники – збільшення їхньої чисельності вважається метою зусиль маркетингу страховика;

- страхові послуги – перелік видів договорів страхування, за якими страховик має ліцензію;

- ціна страхового обслуговування – тарифна ставка щодо конкретного виду страхування, що є виличиною, яка визначається страховим ризиком, витратами страховника й іншими чинниками;

- ринок – фізична й юридична можливість придбання страхової послуги конкретним страхувальником в умовах розвиненої інфраструктури, страхового сервісу, інформаційного обслуговування.

Об‘єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового ринку зумовлена суспільними потребами у страхових послугах і наявністю страховиків, здатних їх забезпечити.

Головна функція страхового ринку полягає в акумуляції та розподіл і страхового фонду з метою страхового захисту суспільства (громадян) і суб‘єктів господарювання.

Страхові компанії становлять основну інституційної та територіальної структури страхового ринку.

Не особливу увагу заслуговує розгляд питань щодо створення, функціонування, реорганації та ліквідації страхової компанії в Україні.

(перестрахування і співстрахування)

Перестрахування - система економічних відносин, у процесі яких страхувальник (цедент,перестрахувльник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування,забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій,беручи на страхування ризики,певну частку відновідальності за них(з урахуванням фінансових можливостей) передає на народжених умовах їншим страхувальникам(перестраховикам)у частині,що перевищуе розмір власного утримання.Цендент продовжує нести перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування.

Співстрахування -особливий вид спільної діяльності страховиків за угодою про співстрахквання приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності.Кожен із цих страховиків відповідає за свою частину страхових забов‘язень безпосередньо перед страхувальником.За наявності відновідної угоди між страховиками страхувальниками один із страховиків може представляти всіх інших у взаемовідносинах зі страхувальником,залишаючись відпвідальним перед ним у розмірі власної частки.

Однією з форм перестрахування є факультативне перестрах у вання – індивідуальна угода, що стосується тільки одного ризику. Цей договір дає сторонам, які підписали його, повну незалежність: цеденту- у вирішенні питання, яку частину ризику залишити собі (власне утримання) і на яких умовах передавати іншу частину ризику; перестраховику(цесіонарію)- у розв‘ язанні проблеми про взяття ризику в повному обсязі.

На відміну від факультативного перестрахування договірні відносини мають обов‘язковий, тобто облігаторний характер.

Облігаторне перестрахування зобов‘язуе цедента передати перестраховнику в межах певної частини всі ризики одного виду.

Якщо участь перестрахування в кожному переданому йому ризику визначається заздалегіть і зумовлена часткою участі цедента в цих ризиках, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного перестрахування розрізняють квотні, ексцедентні й квотно-ексцедентні договори.

Непропорційне перестрахування використовується за договорами страхуваня цивільної відповідальності власників транспортних коштів за збитки, завдані третім особам, а також в усіх видах страхування, якщо немає верхньої межі відповідальності перестрахувальника. Різновидами договорів є ексцедент збитку й ексцедент збитковості, тобто покриття поширюється на абсолютний та відносний рівні збитків як недоотримання доходів.

Дата добавления: 2014-01-05