Функції міжнародних фінансів

Система міжнародних фінансових відносин

Система міжнародних фінансових відносин складається між різними суб'єктами. Ними є фізичні, юридичні особи та держави, які згідно із законом мають і здійснюють безпосередньо або через представників свої права та обов'язки, пов'язані з міжнародними фінансами.

Суб'єкти системи міжнародних фінансів з позицій конкретної держави поділяються на резидентів та нерезидентів.

З економічної точки зору розрізняють таких суб'єктів: домашні господарства, господарюючі підприємства, різноманітні фінансові інститути, держава, міжнародні організації.

У Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України згруповані так:

— фізичні особи;

— юридичні особи;

— об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб;

— структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами
України, але мають постійне місцезнаходження на її території; спільні підприємства, що зареєстровані як такі в
Україні і мають на її території постійне місцезнаходження;

— інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законодавством України.

Можна виділити цілу низку грошових відносин, які формують систему міжнародних фінансів. Це, зокрема, відносини:

— між експортерами та імпортерами з приводу платежів за товари, надання та погашення кредитних
зобов'язань;

— між вищезгаданими суб'єктами та банками щодо отримання та погашення кредитів, відкриття та
обслуговування валютних рахунків, надання гарантій;

— між усіма вищезгаданими суб'єктами та страховими організаціями з приводу страхування ризиків;

— між усіма вищезгаданими суб'єктами та фізичними особами з приводу оплати праці, здійснення
міжнародних переказів, сплати за товари і послуги, виконання договорів страхування та ін.;

— між фізичними особами з приводу різноманітних міжнародних банківських, поштових і готівкових
грошових переказів;

—між вищезгаданими суб'єктами та державою з приводу сплати податків та виконання певних зобов'язань,
котрі випливають з правил державного регулювання міжнародних фінансових відносин;

—між урядами різних країн з приводу сплати (отримання) контрибуцій та репарацій, надання та
погашення кредитів тощо;

—між урядами країн і міжнародними організаціями з приводу грошових внесків у ці організації, отримання
кредитів, субсидій тощо;

—між міжнародними організаціями.

Для розуміння сутності міжнародних фінансів і правильної побудови міжнародної фінансової політики

необхідно усвідомлювати притаманні їм властивості, їх суспільно-економічну роль. Мова йде про призначення (функції) міжнародних фінансів. Слово «функція» походить від латинського functio — виконання. Аналіз міжнародних фінансів показує, що їм притаманні розподільча та контрольна функції.

Сутність розподільчої функції полягає у тому, що через механізм міжнародних фінансів здійснюється грошовий розподіл і перерозподіл світового продукту. Такий розподіл і перерозподіл є не хаотичним, а визначається об'єктивними закономірностями: капітал рухається в пошуках найбільшої норми прибутку; важли­вим чинником є ризики, пов'язані з отриманням прибутку; рух капіталів відображає також дію закону пропорційного розвитку.

Певний вплив на розподіл світового суспільного продукту має й політика (інтереси) суб'єктів міжнародних відносин. На окремих етапах історичного розвитку об'єктивні закономірності та політика (інтереси) суб'єктів міжнародних відносин певною мірою збігаються. Але вони можуть і суперечити одні одним. Контрольна функція базується на тому, що міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній), формі. Це дає можливість здійснювати у будь-який час, на будь-якому етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі. Інформація, отримана під час такого аналізу, є основою для прийняття подальших рішень щодо міжнародних фінансів, розробки поточної та стратегічної міжнародної фінансової політики. Можливість та ефективність практичної реалізації контрольної функції залежать від ступеня розуміння цієї можливості, політики держави, характеру та рівня її економічного розвитку, технічного оснащення процесу збирання та обробки інформації.

Дата добавления: 2014-01-05