Сутність та функції інтелекту

Десять цінних життєвих порад від Альберта Ейнштейна.

Будьте захопленим

Тема 5 Риси та якості особистості

Здоров’я як атрибут особистості.

Здоров’я у загальному розумінні можна розглядати як стан фізич­ного, психічного благополуччя, оскільки лише здорова людина здатна адекватно вирішувати професійні, сімейні та особисті проблеми. Оскільки ці проблеми становлять сутність життєдіяльності, то є всі підстави відносити здоров’я до основних атрибутів особистості. здоров’я — поняття не однозначне. Те, що одні вважають нормальним здоров’я, інші можуть сприймати як нездоров’я. Останнім часом деякі стани здоров’я, які раніше розглядалися як хвороби, сьогодні класифікую­ться «прикордонними станами». На стан здоров’я впливає величезна кількість чинників, які можна поєднати у такі групи: спадковість (генозумовленість, 20%), екологія (≈20%), медицина (10%), спосіб житія (50%).

Отже, за всіх цих умов здоров’я мас бути віднесеним до атрибутів особистості, оскільки саме ця властивість особистості є базовою як для її розвитку, так і для прояву її у будь-якій сфері життя. Особливо цей прояв характерний для здоров’я психічного.

Психічне здоров’я – психічне благополуччя, що характеризується відсутністю прояву психічних хвороб, що забезпечує адекватну щодо умов дійсності регуляцію поведінки і діяльності. Це поняття відображає не лише медичні й психологічні критерії, а й суспільні та групові норми, цінності, що регламентують духовне життя людини.

До основних критеріїв психічного здоров’я належать * відповідність суб’єктивних образів дійсності і характеру реакцій (дій) на зовнішні подразники та значення життєвих ситуацій; *адекватний щодо віку рівень зрілості емоційно-вольової та пізна­вальної сфер особистості; *адаптованість щодо макро- і мікросоціальних стосунків; *здатність самоуправляти поведінкою, свідомо планувати життєві ці­лі та підтримувати активність щодо їх досягнення тощо.

/ «У мене немає якогось особливого таланту. Я просто пристрасть який цікавий.»

Інтелект — це мислительні здібності людини, що ототожнюються із системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем та з ефективністю адаптації до різних обставин життя. Сутність інтелекту зводиться до здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку.

Інтелект необхідно розглядати як найскладніше багаторівневе явище людської психіки, що включає як психічні процеси, так і стани та інші властивості особистості. Інтелект — це інтегральна риса особистості, яку можна розглядати за трьома блоками:

1. блок психічних процесів (від відчуття та сприйняття ситуації до мислення);

2. блок оцінки ситуації та прийняття рішення;

3. блок регуляції поведінки, що пов’язані з емоціями, мотивами та волею.

Отже, інтелект — це система психічних процесів, які забез­печують реалізацію здатності індивіда до оцінки ситуації, прийняття рішення та відповідної регуляції поведінки. Інтелект має особливе зна­чення в нестандартних ситуаціях, оскільки саме їх розв’язання символі­зує здатність людини до навчання.

Найважливіша функція інтелекту — адаптований взаємозв’язок з природою, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відпо­відно до них діяти. Адаптація може здійснюватися двома шляхами — асиміляцією та акомодацією. Асимі­ляція — це пристосування ситуації через зміну умов, обставин до лю­дини, її індивідуального стилю діяльності. Акомодація — пристосу­вання людини до ситуації, що змінюється, через зміну стилю мислення.

Дата добавления: 2014-01-05