Інформаційно-презентативні методи навчання

Метод навчання – система послідовних усвідомлених дій суб’єктів навчання, спрямованих на досягнення разультату, відповідного меті навчання.

До інформаційно-презентативного методу навчання відносяться: усне викладення знань, бесіда, диспут, драматизація, робота з книгою.

Усний виклад – монологічна форма навчальної роботи. Викладач повідомляє інформацію, студент сприймає її, осмислює, запам’ятовує, а потім репродукує засвоєне. Види усного викладу знань:розповідь вчителя, пояснення, шкільна лекція.

Бесіда – діалогічний метод навчання, за якого вчитель із допомогою вдало поставлених питань спонукає студентів або відтворювати раніше набуті знання, або робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу. Бесіди поділяються на: вступна, повідомлювальна, бесіда-повторення, контрольна.

Диспут – публічна суперечка на наукову чи суспільно важливу тему. Цей метод базується на обміні думками між студентами та викладачем

Алгоритмічно-дійові методи навчання.

Алгоритмічно-дійові методи навчання використовуються для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування вмінь та навичок.

До групи алгоритмічно-дійових методів навчання належать:

Вправи - це метод навчання, що полягає у повторенні певних дій, під час яких студенти виробляють уміння й навички застосування вже набутих знань.

Лабораторний метод базується на проведенні експерементів, які дозволяють вивчити певні явища – причини існування, процес перебігу наслідки.

Практичні роботи розраховані на застосуванні знань у ситуаціях, наближених до життєвих.

Самостійно-пошукові методи навчання.

Суть цього методу полягає в організації самостійної роботи студентів над друкованим текстом.

Самостійна робота як дидактична форма навчання є системою організації педагогічних умов, що забезпечують управління навчальною діяльністю студентів за відсутності викладача, тобто без його безпосередньої участі й допомоги.

Зміст навчання та його основні функції.

Зміст освІти — один із головних елементів у структурі процесу навчання.

Це категорія історична: вона змінюеться під впливом розви­тку виробництва, науки, культури, а також у зв’язку з прогресом дидактики і методик, історичною є й теорія змісту освіти.

Наведемо кілька визначень поняття «зміст освіти»:

«Під змістом освіти розуміється система знань, умінь, навичок, оволодіння якими забезпечує розвиток розумових і фізичних здібностей школярів, формування у них світогляду і моралі та відповідну до них поведінку, готує їх до життя і праці».

«Зміст освіти являє собою точно окреслене коло систематизованих знань, умінь і навичок, які є основою для всебічного розви­тку студентів, формування у них гуманістичного світогляду і пізнавальних інтересів».

Визначень змісту освіти існує кільканадцять, але вони за своїм категоріальним наповненням суттево не відрізняються від наведених.

Проблема змісту освіти знайшла теоретичне обгрунтування в концепції Лернера. Вихідне положения ціеї концепції полягае в тому, що глобальна функція навчання — передавання моло­дому поколінню змісту соціальної культури для її збереження (Відтворення) і розвитку.

Індивід стає особистістю, оволодіваючи цим змістом соціального досвіду.

Структура змісту навчання.

Структура учбового процесу складається з таких ланок:

Отримання інформації (40% учбового часу):

1. Постановка учбового завдання перед студентом

2. Викладання нових знань чи самостійна робота студентів по їх отриманню

Освоєння інформації (40% учбового часу):

1. Закріплення знань

2. Застосування знань, вмінь та навичок на практиці

Контроль інформації (5-10%)

Корекція процесу розбіжності з інформацією (10-15 %)

1. Перевірка їх засвоєння

Елементи змісту навчання та їх групи.

Зміст освіти визначається такими документами:

• навчальними планами;

• навчальними програмами;

• підручниками і навчальними пособниками.

Навчальний план — це державний нормативний документ, який визначає підсумоване навантаження студентів і його розподіл за етапами навчання і класами, тобто установлює перелік навчальних предметів, обов’язковий для вивчення в усіх школах, а та­кож рухомий компонент, що включає навчальні предмети, які вводяться за розсудом шкіл.

У навчальному плані подається розподіл дисциплін за роками навчання, кількість годин для вивчення кожного предмета в окремому класі, кількість годин на тиждень.

Навчальна програма — це державний документ, у якому розкривається зміст освіти з кожного предмета в кожному класі, визначається система наукових знань, світоглядних і морально-естетичних ідей, практичних умінь і навичок, що їх необхідно опанувати студентам, а також кількість годин на їх вивчення.

Конкретний зміст освітнього матеріалу розкриваеться в підручниках і навчальних посібниках.

Підручник — це книга, в якій викладений основний зміст навчального предмета відповідно до програми.

У підручниках матеріал, що вивчається з кожного предмета, розчленовуеться на окремі теми, і дається фактичний його виклад. Підручники містять вказівки щодо організації навчальної роботи школярів.

Навчальний посібник — це книга, зміст якої або повністю відповідає навчальній програмі, або поглиблено розглядае окремі теми навчального предмета, або ж містить емпіричний матеріал, що служить закріпленню основного теоретичного матеріалу.

До навчальних посібників належать: довідники, хрестоматії, словники, збірники вправ і задач тощо

Навчальні цілі та їх особливості. Проблеми формулювання навчальних цілей.

Навчальні цілі – це результат, який прогнозується і має бути досягненим у процесі всього навчання і на його обмежених етапах.

Ієрархія основних навч. цілей:

Вищий рівень – цілі фаху (інституціональні цілі) – визначають профіль випускника і модель спеціаліста. Основна характеристика – навчальний план.

Середній рівень – цілі навчального предмету – визнач. загальний кінцевий результат вивчення предмету. Основна характеристика – тематичний план.

Нижчий рівень – цілі теми – носять операціоналізований характер, точне визначення того, що ми будемо знати.

Існує декілька типологій цілей навчання:

Виділяє такі типи цілей

Дидактичні, спрямовані на засвоєння системи знань і опанування відповідними вміннями і навичками.

Виховні, спрямовані на виховання особистості студентів.

Розвиваючи, спрямовані на присуорення дозрівання ще не наявних псих. Функцій.

2).Виділяє такі типи цілей†когнітивні цілі, спрямованяі на формування знань та інтелектуальні здібностей людини†психомоторні цілі, спрямовані на засвоєння навичок, вміння застосувати набуті знання.

Афективні, визначають емоційне ставлення до об”єкта.

Навчання як викладання має ціль викладання, навчання як учіння визначається ціллю учіння. Питання полягає в тому, що ці дві ціллі не завжди співпадають...

Ієрархія навчальних цілей в структурі освітньої підготовки.

Першим і дуже важливим показником при вивченні циклів навчального процесу є конкретизація цілей навчання. Всі цілі реалізуються в тісному взаємозв’язку одна з одною, формулюються в термінах умінь і задач. Загальні цілі стосуються навчального предмета, що вивчається протягом усього періоду навчання. Предметно-специфічні цілі пов’язані з задачами, що повинен навчитися вирішувати студент у результаті вивчення даного предмета протягом одного року. Частні цілі - це цілі вивчення конкретних розділів, тем цих навчальних предметів. Аналіз досвіду роботи викладачів дозволяє виділити в кожному циклі засвоєння навчального матеріалу чотири такі специфічні найближчі предметні дидактичних цілі:

- ознайомлення і первинне закріплення навчального матеріалу;

- актуалізація, відтворення досліджуваного і формування навичок і умінь шляхом застосування його в навчальній практиці;

- систематизація знань і умінь на основі застосування їх у життєвій практиці;

- контроль знань і умінь.

Процес розробки таксономії цілей

навчання може здійсеюватися у декілька етапів. На першому етапі визначаються загальні цілі та можливий вплив засвоєного змісту дисципліни на спрямованість особистості студентів. На другому етапі цілі навчання уточнюються в процесі розробки моделі засвоєння бази знань.

Модель засвоєння бази знань навчальної теми – це перелік елементів бази знань з визначенням рівня засвоєння кожного елемента.

До елементів бази знань відносяться:

Поняття, терміни, факти, символи,судження.

Тенденції, властивості, теорії, критерії, закони

Правила, принципи, норми, методи, процеси, алгоритми.

Засвоїти знання – це щонайменше бути здатним відтворювати елементи бази знань, застосовувати елементи бази знань для розв’язання типових задач предметної галузі, використовувати базу знань для здобуття нових знань і розв’язання нових задач в нових умовах.

Види навчальних цілей за ступенем абстракції та їх характеристика.

Основа будь-яка діяльності грунтується на меті. Мета - це напрямок дії людини, саме вона розкриває суть та структуру діяльності особистості. Навчальна ціль – це мета навчання, тобто той кінцевий результат, якого терба досягти в процесі навчання. Ціль навчання – це результат. Який прогнозується: має бути дослідженний на обмеденому етапі навчання. Як навчальні цілі поділяються на:

цілі орієнтовані – цілі навчального предмету або його модулю, це найбільш абстрактні цілі, які містять в собі найбільш загальні положення; загальні цілі – цілі теми або зайняття – середня абстракція; та точні цілі – цілі корнкретною задачі, цілі на час, 10-20 хв. Ці цілі – мінімальною абстракції.

Спільна діяльність, її ознаки та властивості.

Ознаки спільної діяльності:

наявність спільної мети

загальна мотивація

об’єднання індивідуальних діяльностей, що утворюють єдине ціле

розподіл процесу на окремі операції та їх розподіл між учасниками

узгодженість індивідуальних діяльностей у межах спільної діяльності

засіб узгодження дій – управління спільною діяльністю

має єдиний результат, ефективніша ніж індивідуальна діяльність

єдиний простір і одночасність виконання діяльності різними людьми

суб’єкт спільної діяльності – декілька людей

виникають міжособистісні стосунки.

Спільна діяльність в онтогенезі:

немовля до 1 року: діяльність – безпосереднє спілкування з матір’ю

до 3 років – стадія співпраці з ровесниками “Дитина - Дитина”. Специфічний вплив на психіку дитини мають дорослі в більшій мірі ніж ровесники

шкільний вік – мінімально виражена узгодженість дій. Спільна діяльність – рольова гра

молодші школяри: спільна діяльність – сюжетно-рольова гра та навчання

підлітки – більшу роль відіграє спілкування з ровесниками

юнацький вік – потреба в адаптації до оточуючого середовища змінюється прагненням до індивідуалізації

дорослі люди – професійна діяльність.

Соціально-психологічні фактори спільної діяльності.

Ознаки спільної діяльності:

наявність спільної мети

загальна мотивація

об’єднання індивідуальних діяльностей, що утворюють єдине ціле

розподіл процесу на окремі операції та їх розподіл між учасниками

узгодженість індивідуальних діяльностей у межах спільної діяльності

засіб узгодження дій – управління спільною діяльністю

має єдиний результат, ефективніша ніж індивідуальна діяльність

єдиний простір і одночасність виконання діяльності різними людьми

суб’єкт спільної діяльності – декілька людей

виникають міжособистісні стосунки.

Дата добавления: 2014-01-05