Промисловий комплекс та його особливості в Україні

Промисловий комплекс України - це складний комплекс з усіма притаманними сучасній індустрії галузями, який налічує близько 300 галузей. Він включає паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічний, лісопромисловий комплекси.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України охоплює одержання, передачу, перетворення і використання різних видів енергії та енергетичних ресурсів. До складу ПЕК входять галузі паливного комплексу і електроенергетики.

Паливний комплекс є однією з найважливіших складових промисловості. Паливний комплекс України являє собою сукупність галузей промисловості, зайнятих видобутком і переробкою різних видів палива, включаючи нафтовидобувну, нафтопереробну, газову, вугільну і торф'яну промисловості. Основний вид палива в Україні – вугілля.

Електроенергетика є провідною складовою частини ПЕК, що забезпечує електрифікацію країни на основі раціонального виробництва і розподілу електроенергії. Електроенергетика має важливе значення для економіки країни, що обумовлюється такими її перевагами, як відносна легкість передачі на великі відстані, розподілі між споживачами, перетворенні в інші види енергії (механічну, теплову, світлову, хімічну та ін.).

Україна має у своєму розпорядженні значні природні паливно-енергетичні ресурси: вугілля, нафту, пальні гази, торф, сланці, дрова, уранові руди, гідроенергію, внутрішнє тепло землі, вітрову і сонячну енергії, енергію приливі і відливів. Як відомо, усі природні паливні ресурси належать до не поновлюваних природних багатств, тому питання їх раціонального використання в інтересах соціально-економічного розвитку країни мають дуже велике і принципове значення.

Щодо поновлюваних джерел енергії слід зазначити, що за винятком гідроенергетики їх використанню в Україні приділяється недостатня увага.

Широке використання паливно-енергетичних ресурсів у всіх сферах економіки привело до створення унікальних за параметрами і довжиною засобів передачі енергоресурсів і електроенергії єдиних для України енергосистем. Основними є системи ліній електропередачі (ЛЕП) і трубопровідного транспорту, що включають у себе нафто-, газо-, і нафтопродуктопроводи.

Доцільно зазначити, що рівень забезпеченості України власними первинними ПЕР (паливо енергетичними ресурсами) є досить високим (51%). Згадаємо, що в Японії цей показник становить лише 7%, для більшості країн світу він не перевищує 50%, що зумовлено сучасними світовими економічними закономірностями.

Металургійний комплекс - це сукупність галузей добувної і обробної промисловості, підприємства якої видобувають руди чорних і кольорових металів, виробляють чавун, сталь, прокат, труби, електроферосплави, кокс, вогнетриви, нерудну сировину для металургії та оброблюють метал.

Металургійний комплекс є базовою галуззю економіки України і має провідне значення в розвитку держави. Він є головним джерелом надходжень до господарського обігу конструкційних матеріалів, основою розвитку машинобудування, металообробки й будівництва. Крім того, металургійний комплекс - головне джерело валютних надходжень до бюджету держави від продажу металопродукції на зовнішніх ринках.

Металургійний комплекс визначає не тільки економічну, а й політичну залежність держави, тому в багатьох країнах світу користується значною державною підтримкою в галузі фінансів, кредитів і податкових пільг. За даними ООН, частка продукції, виготовленої з використанням чорних і кольорових металів, становить 70-75% ВВП держави. Це певною мірою стосується і економіки України, де на чорні й кольорові метали припадає 92­95% усього обсягу конструкційних матеріалів, які застосовуються в машинобудуванні. Метали і надалі зберігатимуть роль основного конструкційного матеріалу.

Металургійний комплекс України має вагомий науковий потенціал, досить розвинуту структуру науково-дослідних, проектно-конструкторських інститутів і організацій металургійного й широкого прикладного профілю. Це дає змогу науково і технічно забезпечити: розвиток і технічне переозброєння металургійного комплексу на сучасній основі з використанням світового досвіду; розроблення оригінальних технологічних процесів і устаткування, принципово нових видів металопродукції. Тільки чорну металургію обслуговують понад 30 галузевих і академічних науково-дослідних інститутів, 4 проектно-конструкторські організації, багато лабораторій і наукових відділень вищих навчальних закладів. За наявними потужностями металургійний комплекс України знаходиться на п' ятому місці в світі після Японії, США, Китаю і Росії.

Машинобудівний комплекс - це сукупність галузей обробної промисловості, що виробляють машини, устаткування, обладнання, прилади та пов'язану з ними продукцію (товари, послуги) для потреб господарства. Основою комплексу є машинобудування, тобто виробництво машин машинами.

Продукція машинобудування налічує понад 2 млн. найменувань продукції, безліч модифікацій, типорозмірів. Вироби машинобудування за своєю масою відрізняються в сотні мільйонів разів - від грамів (електронні компоненти, комплектуючі вироби) до сотень тонн (турбіни, електричні силові трансформатори, прокатні стани, морські судна). Така різноманітність вимагає організації підприємств на основі спеціалізації, тобто обмеження номенклатури продукції і кооперації її з іншими підприємствами як своєї галузі, так і суміжних, особливо тих, які виробляють матеріали і напівфабрикати, специфічні деталі та інші частини.

Процес виробництва у машинобудуванні умовно можна розділити на такі стадії:

- проектно-конструкторська розробка виробів, технологічна і матеріально-технічна підготовка виробництва;

- виробництво заготовок, напівфабрикатів та окремих деталей і деяких комплектуючих виробів методами лиття, кування, штампування, пресування, прокатки, вальцювання, екструзії, спікання, зварювання з металевих і неметалевих матеріалів і їх комбінацій;

- виготовлення деталей методами механічного оброблення, електромеханічного, термічного, електрохімічного та ін.;

- складання деталей у групи, вузли та інші частини, виготовлення намоточних груп (обмоток, котушок), монтажних плат, складання з них машин, агрегатів, приладів, заводські контрольно-вимірювальні операції, заводські приймально-здавальні випробування готової продукції та її окремих груп;

- монтаж і налагодження машин, агрегатів, устаткування, комплексів і систем машин у замовника;

- технічне обслуговування і ремонт машин і устаткування в період експлуатації у користувачів.

При цьому, підприємства можуть виконувати як всі стадії, так і відособлено окремі стадії.

Подальший розвиток машинобудівельного комплексу України передбачає:

- визнання пріоритетності розвитку машинобудівного комплексу на базі світових, європейських і національних технологій, розбудови на засадах технологічної і економічної самодостатності, що передбачає розроблення і впровадження стратегії національної політики в галузі машинобудування;

- удосконалення галузевої структури машинобудування, розширення асортименту його продукції за рахунок виробництва соціального комплексу (товарів народного споживання) на рівні сучасних вимог якості й конкурентоспроможності.

Хімічний комплекс України складається з хімічної, нафтохімічної і хіміко-фармацевтичної галузей промисловості. Продукція хімічного комплексу різноманітна і налічує тисячі найменувань. Хімічному комплексу притаманні: єдність економічного призначення продукції, широка різноманітність, взаємозамінність і комплексна переробка сировини, розгалужені внутрішньогалузеві й міжгалузеві зв'язки, широко розвинуті процеси комбінування і кооперування, специфічні умови праці.

Роль хімічного комплексу в економіці країни зумовлена дією таких чинників:

- висока ефективність хімічних процесів і технологій;

- зростаюча потреба в нових матеріалах і речовинах, які не зустрічаються у природі або за властивостями перевищують природні аналоги;

- розширення сировинної база тощо.

За загальною класифікацією галузей народного господарства хімічний комплекс включає такі підгалузі й групи виробництв:

- хімічна промисловість: гірничо-хімічна промисловість; основна хімія; промисловість волокон і ниток хімічних; промисловість синтетичних смол і пластичних мас; промисловість пластмасових виробів, скловолокнистих матеріалів, склопластиків і виробів з них; лакофарбова промисловість; промисловість хімічних реактивів і особливо чистих речовин; промисловість синтетичних барвників; хіміко-фотографічна промисловість; промисловість побутової хімії, інші виробництва;

- нафтохімічна промисловість: виробництво продуктів основного органічного синтезу; виробництво технічного вуглецю; шинна промисловість; гумо-азбестова промисловість;

- хіміко-фармацевтична промисловість.

В Україні створені всі підгалузі хімічного комплексу за винятком промислового виробництва синтетичного каучуку. Провідною підгалуззю хімічної промисловості, яка довгі роки визначала спеціалізацію хімічного комплексу України, є виробництво мінеральних добрив. Основна тенденція в розміщенні виробництва мінеральних добрив - максимальна орієнтація на споживача, тобто на райони з інтенсивним сільським господарством. Україна є єдиним у світі виробником азотних добрив і виробляє близько 10 їх видів. В останні роки продукція азотної промисловості за своєю собівартістю є збитковою. Це призводить до поступової втрати Україною світового ринку.

Розміщення підприємств хімічного комплексу визначається такими чинниками: екологічний, хімічна промисловість є одним з основних джерел техногенної небезпеки й забруднення навколишнього середовища; низька трудомісткість, за винятком є виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість, тому підприємства можливо розміщати у мало заселених районах; споживчий чинник, визначає розміщення підприємств основної хімії, а саме виробництво мінеральних добрив, і виробництв, що переробляють напівфабрикати хімії органічного синтезу (гумовотехнічні вироби, виробництво хімічних волокон тощо).

Продукція галузей хімічного комплексу широко використовується в усіх галузях народного господарства: промисловості, сільському господарстві, будівництві, транспорті, побуті.

Лісопромисловий комплекс України технологічно об'єднує галузі промисловості і лісового господарства, підприємства яких здійснюють заготівлю деревини, механічну, хіміко-механічну і хімічну її переробку.

До складу лісопромислового комплексу входять чотири галузі -лісозаготівельна, деревообробна, целюлозо-паперова і лісохімічна промисловості і десятки виробництв. Головним завданням лісопромислового комплексу є забезпечення країни лісоматеріалами і виробами з деревини в умовах обмежених лісосировинних ресурсів. Пріоритетом розвитку залишається випереджальне зростання прогресивних виробництв, насамперед целюлозно-паперового, меблевого і деревних плит, продукція яких користується підвищеним попитом, задовольняє потреби споживачів і вимог ринку.

У розвитку нових організаційних форм лісопромислового комплексу важливою ланкою є формування мережі малих і середніх підприємств, що сприятиме активізації структурної перебудови галузі, дозволить більш оперативно реагувати на ринковий попит, швидко перепрофілювати виробництво на виготовлення нової продукції. Особливе значення має розширення асортименту і поліпшення споживчих властивостей галузевої продукції, збільшення виробництва імпортозамінних виробів, зміцнення експортного потенціалу, поліпшення структури експорту.

Дата добавления: 2014-01-05