Концепції та моделі економічного зростання

Концепції економічного зростання різняться між собою, насам перед позицією дослідниківцієї проблеми стосовно того, бажаним чи небажаним є економічне зростання. Розглянемо аргументи на користь економічного зростання та аргументи проти нього (див. табл. 11.1).

Таблиця 11.1

Аргументи «за» та «проти» економічного зростання

Аргументи «за»

Аргументи «проти»

1. Економічне зростання – це, насамперед, зростання ВВП на одну особу, що є запорукою покращення добробуту. 2. За умов зростання економіка здатна вирішувати не тільки економічні, а й соціальні та екологічні проблеми, боротися з бідністю, забезпечувати суспільний спокій. 3. Економічне зростання вирішує проблему обмеженності ресурсів. 4. Країни, які досягли економічного зростання, виграють на міжнародній арені політично, ідеологічно та економічно.

1. У суспільстві нині виробляється достатньо економічних благ. Проблема полягає не у збільшенні обсягів виробництва і доходу, а в неправильному здійсненні розподілу і перерозподілу виробленого. 2. Постійна гонитва за приростом виробництва виснажує і навіть марнує природні ресурси, які строго обмежені. 3. Економічне зростання завдає шкоди природному довкіллю.

Різне ставлення до перспектив і наслідків економічного зростання відобразилось у настепних концепціях:

1. Концепція нульового економічного зростання. На думку аторів цієї концепції економічне зростання погіршує якість життя (забруднення атмосфери, деформація озонового шару, виснаження джерел прісної води, проблеми утилізації відходів) та загрожує глобальною катастрофою. Тому необхідне нульове економічне зростання як засіб підтримання високого рівня життя, власне, продовдення існування самого життя. Позитивним у цій концепції є зосередження уваги на необхідності підсумувати негативний вплив на довкілля економічної системи та здатності екологічної системи нейтралізувати цей вплив. Недоліком вважається те, що автори не побачили шляхів вирішення суперечностей між потребами, які зростають й обмежиними економічними ресурсами в самому економічному зростанні.

2. Концепція сталого економічного розвитку. Під сталим економічним розвитком розуміють особливий тип економічної динаміки, спрямований на якомога повніше задоволення потреб сьогодення, при цьому нічого не загрожує задоволенню потреб майбутніх поколінь. Концепція сталого економічного розвитку грунтується на врахуванні трьох аспектів:

Ø В економічному аспекті сталий розвиток має забезпечити ефективність та стійкість зростання.

Ø У соціальному аспекті сталий економічний розвиток має спрямовуватися на зменшення розриву між доходами найбагатіших і найбідніших верств населення, збереження надбань матеріальної та духовної культури, забезпечення демократичних прав та ін.

Ø В екологічному аспекті завдання сталого розвитку полягає в забезпеченні всім поколінням доступу до природних ресурсів і довкілля, не сплюндрованного економічною діяльністю.

Тобто концепція сталого розвитку грунтується на зміні парадігми економічної політики від забезпечення високих темпів економічного зростання та соціальної допомоги до більш виваженої з погляду довгострокових перспектив мети, змістом якої є створення умов для ефективного, соціально орієнтованого розвитку економіки, стратегічним завданням якого є збереження довкілля.

3. Концепція носферного розвитку грунтується на розумінні того, наскільки раціональним є життя суспільства. Прихільники теорії ноосфери (сфери розуму) дійшли висновку, що у ХХ ст. відбулося нагромадження нераціональності в житті соціуму, що поставило під загрозу виживання людства. Тому для ліквідування цієї загрози треба зробити вибір на користь розуму. У цьому разі кожний має усвідомити, що, по-перше, людина – частина природної системи, на відтворення якої потрібно спрямувати діяльність людства. По-друге, якщо людство і надалі буде нехтувати станом довкілля заради обсягів виробництва і споживання, які постійно зростають, природна система настільки спотвориться, що людство буде приречене. Тому економіка і людство мають розвиватися в гармонії з природою. Еколого-економічна гармонія є запорукою суспільного прогресу.

4. Концепція інноваційного економічного зростання. Інноваційне зростання – це зростання, що грунтується на підприємницькій ініциативі в галузі ринкової, научно-технічної й організаційно-економічної діяльності. Ця концепція узгоджується з інтенсивним типом економічного зростання. Особливістю інноваційного типу зростання є те, що інновації дають змогу усувати (або ж суттєво зменшувати) бар’єри, утворенні чинниками попиту і розподілу, у зв’язку з суперечностю між ефективністю та соціальною спрямованістю економічного зростання.

Поряд із типами та концепціями розробляються відповідні моделі еко­номічного зростання, які показують конкретне співвідношення та роль задіяних факторів суспільного виробництва, а також його матеріальну основу.

Сучасні моделі економічного зростання сформувались на основі двох джерел – кейнсіанської теорії макроекономічної рівноваги та неокласичної теорії виробництва. Ці два джерела обумовили виникнення двох основних напрямків в теоретичних дослідженнях економічного зростання – кейнсіанського (пізніше неокейнсіанського) та неокласичного.

Більшість кейнсіанських моделей виходять з того, що збільшення реального обсягу випуску відбувається, перш за все, під впливом зростання основних факторів виробництва – праці та капіталу. Фактор «праця» зазвичай слабо піддається впливу із зовні, тоді як величина капіталу може бути скоригована певною інвестиційною політикою. Запас капіталу в економіці з часом скорочується на величину амортизації та збільшується на величину чистих інвестицій. Економічне зростання має цінність не само по собі, а в якості основи підвищення добробуту населення, тому якісна оцінка зростання дається через динаміку споживання. Таким чином, згідно з кейнсіанськими моделями, зростання національного доходу є тільки функцієй накопиченого капіталу. Визначальним чинником економічного зростання і його темпів є збільшення інвестицій.

Неокласичні моделі економічного зростання виходять з наступних умов:

1. Вартість продукції створюється всіма виробничими факторами.
2. Кожен фактор виробництва вкладає свій внесок у створення вартості продукції згідно зі своїм граничним продуктом і отримує дохід, який дорівнює цьому граничному продукту.
3. Існує кількісна залежність між обсягом виробленої продукції і ресурсами, неохідними для її виробництва, а також залежність між самими ресурсми.
4. Існує певна замінність ресурсів.

Використання тієї чи іншої моделі залежить від рівня розвитку та ін­ших можливостей і визначається окресленими цілями та прагненнями. Існування різних матеріальних основ у цих моделях породжує різні сти­мули в отриманні обсягів прибутку для окремих суб'єктів господарюван­ня.

Дата добавления: 2014-01-05