Принципи кольорокоректування

Вимоги до масок і класифікація методів маскування. Для того, щоб представити ясніше, якими мають бути кольорокоректуючі маски, зупинимося на конкретній тріаді (рис. 2.16,а) поліграфічних фарб.

Рис. 2.16 – Схема визначення щільності масок:

а – спектральні криві фарб; б – оригінал, в – гістограми фарб;

г – ідеальні негативи; д – реальні негативи; е – маски.

Виберемо оригінал (рис. 2.16,б), що складається з жовтого, пурпурного, блакитного і чорного полів, утворених фарбами заданої тріади, їх одинарними і потрійним накладеннями при максимальних концентраціях. Вважатимемо, що інші поля чистого і псевдосірого ряду поводяться подібно до цих полів з урахуванням поверхневих концентрацій складових їх фарб, а кольори, що утворюються подвійними і потрійними накладеннями, спотворюються пропорційно вкладу, що вноситься кожною з них.

На ідеальних негативах такого оригіналу (рис. 2.16,в) мають бути прозорими чорне поле, а також ділянки, що зображують поля фарб, що виділяються, оскільки вони накладені в максимальних поверхневих концентраціях.

Кольороподілені негативи, що отримуються насправді, показані на рис. 2.16,д. Розподіл оптичної щільності на жовтому негативі виходить з того, що в зоні пропускання синього світлофільтру поглинає не лише жовта фарба, але і пурпурна. Тому на кольороподіленому негативі пурпурне поле вийде менш щільним, ніж блакитне, практично не поглинаюче синіх випромінювань.

У зоні пропускання зеленого світлофільтру поглинає не лише пурпурна, що виділяється, але і обоє що не виділяються: блакитна – сильно і жовта – слабо. Її поглинанням доки нехтуватимемо. Нарешті, на блакитному негативі оптична щільність пурпурного поля менше щільності жовтого в міру поглинання пурпурової фарби в червоній зоні.

Віднявши з оптичної щільності ідеальних негативів фактично отримані (рис. 2.16, г, д, е), матимемо їх різницю, потрібну для доведення щільності реальних негативів до щільності ідеальної. Отже, на рис. 2.16,е показані ідеальні маски, що повністю виправляють кольороподілені негативи.

Для отримання дублікаційно точного зображення треба видалити надмірно виділену фарбу. Шляхи рішення цієї задачі можуть бути різними: збільшення відповідної щільності негативів, зменшення щільності діапозитивів, корекція самого оригінала та ін.

Перш ніж детально знайомитися з цими шляхами, зупинимося коротко на класифікації методів маскування (таблиця. 2.1).

Відомі методи маскування, як правило, дають можливість лише сильно скоротити об'єм ручної ретуші (до 70–80 %).

Таблиця 2.1 – Класифікація методів кольорокоректуючого маскування

Класифікаційні ознаки	Групи методів
Спосіб кольороподілення при виготовленні маскового негативу   Характер зображення на масці Спосіб накладання маски Об’єкт маскування Положення маски відносно емульсійного шару маскую чого зображення Тип матеріалу маски	Перехресне і паралельне маскування маскування діапозитивом, компенсативом і негативом Контактне і проекційне маскування Маскуванн негативу і оригіналу Зовнішнє і внутрішнє маскування Маскування з використанням чорно-білих і кольорових масок

Контактне маскування негативу буває:

– перехресним;

– компенсативним (двоступінчатим).

Контактні методи маскування негативу полягають в тому, що маску і негатив, що виправляється, поєднують за контурами (приводячи у контакт) і копіюють. В результаті цього виходить виправлений кольороподілений позитив.

Перехресним називається метод кольорокоректування, що полягає в тому, що маски готуються з основних кольороподілених негативів, а додаткових маскових негативи не потрібно.

При досить повному виправленні кольороподіленні по надлишку фарби для світлих кольорів маски-діапозитиви вносять спотворення за недоліком фарби на темних ділянках репродукції. Для усунення цієї погрішності був розроблений метод компенсативного маскування.

Метод заснований на наступному принципі. При поєднанні кольороподіленого негативу з кольороподіленим діапозитивом, отриманим з іншого негативу, ті місця негативу, на яких виділена відповідна фарба (тобто на пурпуровому негативі – пурпурова, на жовтому – жовта), залишаються прозорими, а всі інші, включаючи ті, які зображують чорні ділянки оригіналу, закриваються.

Проекційне маскування оригіналу. Проекційні методи не вносять, в порівнянні з контактними, принципових змін в процес, а відрізняються від них лише технікою виконання. Так, для поєднання оптичних зображень оригіналу і маски потрібно спеціальну камеру.

У нашій країні проекційні методи, що не мають переваг перед контактними, практично не використовуються.

Селіванов запропонував оригінальний спосіб проекційного маскування. Особливість процесу полягає в тому, що маска створюється в емульсійному шарі основного негативу, і для її виготовлення не потрібно додатковий світлочутливий матеріал. Тому метод належить до найбільш економічних.

Процес заснований на тому, що світлочутливість матеріалу можна знизити вибірково, наприклад пропорційно оптичній щільності шкідливого зображення. Для цього, отримавши видиме зображення, його вибілюють гексаціаноферратом (хімія процесу розглядається в курсі теорії фотографічних процесів). Явище зниження чутливості в цьому випадку називається вибірковою десенсибілізацією.

Внутрішнє маскування кольорового негативу:

– отримання зображень на кольорових матеріалах;

– внутрішнє маскування кольорових негативів.

Методи фотомеханічної коректури кольороподілення знайшли особливо широке застосування після розробки тexнології маскування кольорових діапозитивів – слайдів. Це пов'язано з відносною простотою і доступністю нової технології.

При внутрішньому маскуванні зображення, що коригує, утворюється усередині шару. Процес здійснюється на спеціальних матеріалах з «внутрішньою маскою».

Внутрішнє маскування зручно тим, що кольорокоректування здійснюється повністю автоматично, без додаткових зусиль на розрахунок і виготовлення масок. Усі труднощі процесу переносяться на підприємства, що виготовляють матеріали, причому головним чином – на стадію освоєння технології виготовлення плівки.

Контактне маскування слайдів:

– маскування єдиної кольорової маски;

– маскування єдиною чорно-білою маскою.

Маски, що називаються роздільними, виходять копіюванням оригіналу з використанням трьох відповідним чином вибраних світлофільтрів, що виділяють шкідливі зображення. Проте успіхи фотомеханіки і хімічній промисловості дозволили значно спростити процес маскування слайдів шляхом виготовлення однієї маски, єдиної для всіх трьох зображень, що становлять оригінал.

Суть процесу полягає в тому, що в масковій плівці утворюються елементарні маски, кожна з яких використовується за певних умов (спектральних або експозиційних) і маскує зображення, що знаходиться в тому або іншому шарі слайду-оригіналу. Змінюючи умови, можна «включати» потрібну елементарну маску.

Відомі дві групи методів маскування єдиною маскою – маскування кольорової і маскування чорно-білою маскою.

Маскування єдиною кольоровою маскою дає добрі результати. Але такий процес складний і дорогий і до того ж вимагає точного дотримання режимів. У зв'язку з цим розроблений простіший метод маскування оригіналу-слайду єдиною чорно-білою (сіркою) маскою.

Дата добавления: 2014-01-05