Радикальна та комуністична моделі суспільного добробуту

На етапі переходу від економічної системи, яка базувалася на централізованому плануванні, до системи, заснованої на ринкових засадах, в Україні виникає потреба в розробці нових підходів до досягнення добробуту населення та у створенні системи фінансових показників його оцінки.

Суспільний добробут відігравав значну роль при функціонуванні як ринкової, так і командно-адміністративної економік. При цьому добробут населення розглядався як одне з основних завдань, котре необхідно було розв’язати. Таким чином, здійснювалася оцінка міри соціальної відповідальності (направленості) держави перед громадянами щодо методів та способів, за допомогою яких забезпечувалося досягнення добробуту населення. У ході суспільної еволюції змінювалося й уявлення про суспільний добробут і засоби його досягнення.

У світовій практиці виділяють дві основні моделі суспільного добробуту: радикальну і комуністичну.

Західні економісти-радикали виходили з того, що найважливішим завданням теорії добробуту є розв’язання проблеми розвитку індивіда. Основна ідея полягала в особистісному розвитку, який посідав центральне місце у вирішенні проблеми суспільного добробуту. Радикальна модель висувала на перший план потреби особистості, що мало забезпечувати, на думку вчених, досягнення суспільного добробуту за головною ознакою: “гуманізація життя в цілому”. Тобто, гуманізм виступав однією з основ досягнення суспільного добробуту.

На противагу радикалам, в епоху комуністичного суспільства, добробут розглядався як цільова характеристика соціалістичного суспільного виробництва, тобто як узагальнена характеристика соціально-економічного статусу людини, спільнот, певних соціальних груп та класів. У марксистсько-ленінській теорії, на відміну від інших, зростання добробуту припускало створення системи потреб, які б відповідали принципу соціальної рівності, постійне зростання потреб та їхнє піднесення на більш високий рівень задля всебічного розвитку особистості. При цьому на перше місце ставилося завдання забезпечення пріоритету суспільних потреб над індивідуальними.

Таким чином, у країнах із ринковою економікою у питаннях суспільного добробуту відстоювалася позиція, спрямована на отримання благ кожною людиною. Гаслом же марксистсько-ленінського підходу було “добробут усім” (але всім разом, а не кожному окремо).

Отже, на різних етапах першочерговими і головними виступали свої, відмінні від інших, пріоритети суспільного розвитку. Відповідно, домінували і різні підходи стосовно досягнення та поліпшення суспільного добробуту. Проте сталим залишається загальносвітове прагнення до його зростання.

Дата добавления: 2014-01-05